Подробиці. Амортизація основних фондів є важливою складовою фінансової політики держави

Амортизація основних фондів є важливою складовою фінансової політики держави. Справа в тому, що амортизаційні відрахування входять до собівартості продукції, знижуючи прибуток, тобто оподатковувану частину виручки підприємства. Таким чином, підприємства, які успішно господарюють, зацікавлені в збільшенні норм амортизації. У цьому випадку знижується оподаткування тієї частини фінансових надходжень підприємства, що йде на технічне переозброєння підприємства. До того ж скорочується термін амортизації, тобто період, протягом якого підприємство може обновити свої засоби виробництва. Отже, норма амортизації є своєрідним компромісом між державою і підприємством із приводу податкових виплат.

Установлюючи норми амортизації, держава змушена знаходити доцільний оптимум з урахуванням двох протилежних тенденцій:

• зниження норм підвищує можливості податкових надходжень у даний момент часу і зменшує їх у майбутньому: адже це погіршує умови для відновлення технічного потенціалу (засобів виробництва) підприємств, що неминуче приведе в майбутньому до зниження доходів підприємств і відповідно податкових надходжень;

• збільшення норм амортизації погіршує можливості збирання податків у даний момент і створює передумови для їх збільшення в майбутньому; підприємствам створюються умови для прискореного відновлення основних фондів і посилення їх технічного потенціалу, модернізації засобів виробництва.

 

Норма амортизації Н_а пов’язана зі строком корисного використання основних засобів Т_к.в. зворотно пропорційною залежністю:

 

(6.3)

 

Відповідно до положень Податкового кодексу нарахування амортизації передбачається залежно від строку корисного використання, який встановлюється наказом на підприємстві, але не менше мінімальнодопустимих строків, помісячно, починаючи із місяця, що настає за місяцем після введення в експлуатацію об’єкта основних засобів та зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

При визначенні строку корисного використання слід ураховувати:

- очікуване використання об’єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

- фізичний та моральний знос, що передбачається;

- правові або інші обмеження щодо строків використання об’єкта та інші фактори.

Мінімально допустимі строки корисного використання та максимально можливі норми амортизації для груп основних фондів наведені в табл. 6.4.

Амортизаційні розрахунки кварталу за кожним об’єктом основних засобів визначаються як сума амортизаційних відрахувань за три місяці розрахункового кварталу.

 

 

Таблиця 6.4. Максимально можливі норми амортизації для груп основних засобів та інших необоротних активів

Групи	Мінімально допустимі строки корисного вико-ристання, років	Максимально можлива норма амортизації, %
Група 1 – земельні ділянки	-	-
Група 2 – капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом		6,67
Група 3: будівлі, споруди, передавальні пристрої		6,67
Група 4 – машини та обладнання, з них:
електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов’язані з ними комп’ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, телефони (у т. ч. стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 1000 грн
Група 5 – транспортні засоби
Група 6 – інструменти, прилади, інвентар (меблі)
Група 7 – тварини		16,67
Група 8 – багаторічні насадження
Група 9 – інші основні засоби		8,33
Група 10 – бібліотечні фонди	-	-
Група 11 – малоцінні необоротні матеріальні активи	-	-
Група 12 – тимчасові (нетитульні) споруди
Група 13 – природні ресурси	-	-
Група 14 – інвентарна тара		16,67
Група 15 – предмети прокату
Група 16 – довгострокові біологічні активи		14,29