В усі часи блокади Ленінграда німці намагалися перекрити шлях Ленінград-Кронштадт - засипали фарватери і устя Неви мінами. Незабаром наші навчилися боротися з мінами і тоді, у вересні 1943 року німці застосували новий засіб. На транспортні кораблі і бойові судна КБФ, що несли бойову службу стали стрімко виходити швидкохідні катери. Вони вогнем кулеметів і артилерії палили наші кораблі і швидко зникали в невідомому напрямку.
Як з'ясувалося набагато пізніше, це були італійські катери 10-й флотилії MAS, які до цього посилено застосовувалися на Середземному морі проти кораблів союзників. Катера були терміново доставлені по залізниці з Італії. Завантажені торпедами, начинені вибухівкою, керовані фанатиками і маючі швидкість більше 70 км/ч, малоуразливі, ці катери являли серйозну загрозу для бази КБФ у Кронштадті, Ленінградських мостів, комунікацій і об'єктів. Італійці застосовували катери і як брандери на акваторії Середземного моря. Направивши катер на ворожий корабель, водій у ста метрах від цілі вистрибував у воду і його підбирав наступний катер. Люди князя Боргезе не замислюючись ризикували життям для виконання бойового завдання.
РОН було поставлене завдання знайти і знищити нового страшного ворога.
Розвідники оповзали все узбережжя, де могли базуватися ці прокляті катери, ховалися навіть у сміттєвих баках. Але й німці не дрімали, поливаючи вогнем усе, що ворушилося. Нарешті, завдяки знанню місцевості одного з матросів, що служив в РОН, самим перспективним була визнана ділянка біля дамби недалеко від Стрельни. Але катера з десантом знесло вітром і течією далеко убік. Потрібний був світловий орієнтир. Прохватілов вирішив сам підійти до берега на катері та висадити водолаза, що вночі подасть світловий сигнал. Вибір припав на Всеволода Ананьєва.
Висів дощ і густий туман, і висадження вирішили проводити вдень. Повністю одягнений у водолазне спорядження Ананьєв лежав на палубі, Прохватілов піднімався за штурвалом, моторист управляв двигуном у машині, почалося все вдало. Прикриваючись туманом, підійшли майже впритул до берега. І отут виглянуло сонце. Катер виявився прямо перед німецькими позиціями. Прохватілов встиг зштовхнути Ананьєва ногою за борт. Німці на березі не проявляли ворожості, вирішивши, що росіянин приплив здаватися. А отут ще командира від неймовірної напруги пробив піт. Діставши з кишені білу хустку, він витер піт. Німці зміцнилися в думці про капітуляцію й навіть зааплодували. Жестами він пояснював фашистам, що до берега підійти не може, заважають камені, і став рухатися уздовж берега, нібито вибираючи місце для причалювання. Спочатку німці це сприймали спокійно, потім почали стріляти в повітря.
- Право рулячи! Повний хід! - крикнув Іван Васильович мотористові. Катер на величезній швидкості проскочив Фінську затоку й зупинився аж у Лисого Носа, маючи кілька десятків пробоїн у бортах. Уночі бійці РОН із гребних шлюпок висадилися в районі дамби, орієнтуючись по вогнику Ананьєва, зняли охорону. Ось вони катера! Стоять на рейках, щоб швидко й непомітно йти й вертатися. Почались вибухи. Бійці закидали катери трофейними гранатами на довгих ручках із прив'язаними до них додатковими тротиловими шашками. На всю операцію пішло 20 хвилин, замість відпущених 2-х годин. Погроза Ленінграду й Кронштадту ліквідована. Назад ішли по німецьких тилах, чого німці ніяк не очікували. По шляху знищили паливний склад, і, описавши дугу, вийшли точно в строк до прибуття кораблів, які всіх евакуювали. До речі, Прохватілов все життя був упевнений, що знищив німецькі катери. Про те, що це були італійці, стало відомо наприкінці 80-х років.
