Глава 14. ПРАВОВІ ЗАСАДИ СПРАВЛЯННЯ ПОДАТКІВ З ФІЗИЧНИХ ОСІБ 417під час Другої світової війни або особам, визнаним репресованими чи реабілітованими, та іншим особами, визначеним Законом. Окрім того, платники податку з доходів фізичних осіб мають право на податковий кредит, тобто на зменшення суми свого загального річного оподатковуваного доходу за наслідками року в зв'язку з витратами, що їх такий платник податку — резидент зазнав, придбавши товари, роботи, послуги в резидентів протягом звітного періоду (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору). За наявності визначених Законом підстав для віднесення витрат на податковий кредит платник податку відображає такі витрати у річній податковій декларації, що її подає до податкового органу за місцем проживання. До складу податкового кредиту входять фактичні витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат. До складу податкового кредиту можуть входити: —частина суми відсотків за іпотечним кредитом, сплачених платником податку (її розраховують за правилами, визначеними ст. 10 Закону); —сума коштів або вартість майна, переданих платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, зареєстрованим в Україні, у розмірі, що перевищує 2%, але не є більшим 5% суми його загального оподатковуваного доходу впродовж такого звітного року; —сума коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення (але не більше суми, визначеної у підпункті 6.5.1 ст. 6 Закону), у розрахунку за кожен повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року; —інші витрати платника податку, встановлені Законом. Ставка податку визначена у ст. 7 Закону і становить 1Г>% об'єкта оподаткування. Це є базова ставка для податку з доході в фізичних осіб. Водночас Закон передбачає застосування і пільгової ставки у розмірі 5% об'єкта оподаткування. її застосовують до оподат- 27-219 418 Модуль 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ДОХОДІВ ТА ВИДАТКІВ кування відсотків на банківські рахунки (поточні або депозитні) та вклади до кредитних спілок, доходи за іменними ощадними (депозитними), іпотечними сертифікатами тощо. Однак при отриманні доходу, нарахованого як виграш чи приз (крім виграшу в державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів—фізичних осіб (за винятком доходів, визначених підпунктом 9.11.3 ст. 9 Закону), ставка податку дорівнює подвійній базовій, тобто 30%. Регулює Закон і особливості оподаткування деяких видів операцій. Наприклад, якщо здійснюється продаж або обмін об'єктів рухомого майна, то зазвичай застосовують базову ставку. Водночас як виняток при продажу легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера або моторного (парусного) човна (не частіше одного разу за звітний податковий рік) доходи продавця оподатковують за ставкою 1% вартості такого об'єкта за умови сплати (перерахування) ним суми державного мита до бюджету або суми плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного договору до такого посвідчення. Не оподатковують і дохід, отриманий платником податку від продажу житлового будинку, квартири або її частини, кімнати, садового будинку (в тому числі земельної ділянки, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутових споруд та будівель, розташованих на такій земельній ділянці), якщо цей продаж здійснюється не частіше одного разу протягом звітного податкового року і якщо площа об'єкта не перевищує 100 кв. м. Якщо ця цифра більша, застосовують ставку в розмірі 1% вартості об'єкта. Якщо протягом року продано більше об'єктів нерухомості або якщо це інший вид нерухомості, ставка дорівнює 5%. Спеціальні правила передбачено і для оподаткування спадщини й дарунків. Так, згідно зі ст. 13 Закону, об'єкти спадщини платника податку поділяють із метою оподаткування на: а) об'єкт нерухомого майна; б) об'єкт рухомого майна (зокрема, предмет антикваріату або витвір мистецтва; природне дорогоцінне каміння чи дорогоцінний метал, прикраса з їх використанням; транспортний засіб та приладдя до нього тощо); в) об'єкт комерційної власності (зокрема, цінний папір (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката), корпоративне право, власність на цілісний майновий комплекс, інтелектуальна (промислова) влас-
|