Методи обліку доходів, витрат
Метод „першої події” – облік доходів і витрат платника податків здійснюється по першій із подій. Податковий облік доходів і витрат ведеться платником податків або його законним уповноваженим представником на протязі всього податкового періоду з застосування встановлених норм і правил обліку, на основі документально підтверджених даних. В конкретних законах про податки використовуються різні методи оподаткування. Метод оподаткування – це порядок зміни ставки податку в залежності від росту податкової бази. Методи оподаткування: 1) рівний – для кожного платника податку встановлюється рівна сума податку; 2) пропорційний – для кожного платника податку рівна ставка (а не сума) податку, яка не залежить від величини бази оподаткування і з ростом бази податок зростає пропорційно; 3) прогресивний – з ростом податкової бази зростає ставка податку: а) проста розрядна прогресія – податкова база розбивається на окремі розряди, для кожного розрядку податок визначається у вигляді абсолютної суми; б) проста відносна прогресія – до загального розміру податкової бази також встановлюються розряди, але для кожного розряду визначаються різні ставки (як тверді, так і процентні); в) складна прогресія – податкова база розподілена на податкові розряди, але кожний розряд існує самостійно, обкладається окремо по своїй ставці; в) приховані системи прогресії - фактична прогресія досягається не шляхом встановлення прогресивних ставок податку, а встановленням неоднакових вирахувань з податкової бази для доходів, що входять в різні розряди, тобто використанням системи пільг для доходів; 4) регресивний – з ростом податкової бази відбувається скорочення розміру ставки. Використання різних методів оподаткування шляхом поєднання їх окремих елементів передбачає метод змішаного оподаткування. Суб’єкти розрахунку і сплати податку: 1) платник податку; 2) податковий орган; 3) третя особа (представник, збирач податку, податковий агент). Способи розрахунку і сплати податку: 1) некумулятивна система – обкладання податкової бази частинами, без врахування зв’язку з-іншими джерелами доходів; позакінченню податкового періоду необхідний перерахунок сумарного доходу, а також, можливо, доплата податку; 2) кумулятивна система – податок розраховують з загальної суми доходу з урахуванням суми пільг, розрахованих також наростаючим підсумком. Стадії процесу розрахунку податку: 1) визначення об’єкта оподаткування; 2) визначення бази оподаткування; 3) вибір ставки податку; 4) можливість застосування податкових пільг; 5) розрахунок суми податку. Способи сплати податку: 1) за декларацією – платник зобов’язаний надавати в установлений строк в податковий орган офіційну заяву (декларацію) про свої податкові зобов'язання; на її основі податковий орган розраховує податок і вручає платнику повідомлення про сплату або платник сплачує податок самостійно в установлений строк; 2) біля джерела доходу – платник отримує частину доходу за вирахуванням податку, розрахованого і утриманого органом, який здійснює виплату; для платника цей спосіб сплати податку діє як автоматичне утримання, що передує отриманню доходу; 3) кадастровий спосіб сплати – момент сплати податку не пов’язаний з моментом отримання доходу. Кадастр – це реєстр, який встановлює перелік типових об'єктів, що класифікуються за зовнішніми ознаками, і встановлює середню дохідність об’єкта оподаткування. Для сплати таких податків встановлюються фіксовані строки їх внесення. Строки сплати податків – це визначені в законі про податок події або дати, які тісно пов’язані з моментом виникнення і припинення податкового обов’язку, а у випадку його невиконання – з наслідками, що витікають із обов’язку. Податковий обов’язок, не виконаний в повному обсязі і у встановлений строк, породжує податковий борг. Для повного погашення податкового обов’язку в випадку необхідності закон передбачає застосування додаткових процедур: податковий борг, податкова застава і арешт активів, розстрочення й відстрочення сплати, а також фінансову відповідальність та ін.
|
