Ревізії фінансово-господарської діяльності бюджетних установ здійснюються не рідше одного разу у два роки, а в сфері матеріального виробництва- не рідше разу на рік.

 

Результати ревізії оформляються актом ревізії – документом, що має важливе юридичне значення. Цей акт підписується керівником ревізійної групи. А також керівником і головним бухгалтером об’єкта перевірки. За наявності заперечень чи зауважень по акту ревізії керівник і головний бухгалтер об’єкта перевірки додають до акту ревізії свої зауваження і заперечення. В акті ревізії вказується мета ревізії, основні результати перевірки, виявлені факти порушень фінансової дисципліни, а також причини, що зумовили дані порушення та особи, які їх вчинили, пропонують заходи по ліквідації виявлення порушень та міри відповідальності винуватих посадових осіб. В акті ревізії фіксується лише те, що фактично встановлено, при цьому кожне положення повинно бути достатньо аргументованим.

 

Акт ревізії передається особі (юридичній чи фізичній), яка призначила ревізію, а також у відповідні – по лінії прямих функціональних зв’язків суб’єкта та об’єкта перевірки – фінансові органи.

 

При необхідності може бути складений проміжний акт ревізії. Він також передається керівнику, що призначив ревізію, для безвідкладного реагування. Найчастіше це здійснюється при виявлені зловживань, чи інших порушень, за які передбачена кримінальна відповідальність винуватців, а також порушень, сліди яких можуть бути ліквідовані, наприклад недостача грошей в касі.

 

Під час здійснення ревізії ревізор має право: перевіряти всі необхідні документи, а при виявленні підробок в документах, або фіктивних документів вилучати їх; проводити контрольні заміри виконуваних робіт; вимагати проведення інвентаризації фондів товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів; опечатувати каси і інші приміщення; вимагати довідки і копії документів у осіб, підприємств, установ, організацій, пов’язаних з фінансово-господарськими операціями об’єктів, що перевіряються; проводити зустрічні перевірки, тобто встановлювати відповідність документів і даних об’єкта перевірки з документами і даними, що належать тим підприємствам, установам, організаціям, від яких одержані чи яким видані грошові кошти і матеріальні цінності; залучати спеціалістів для визначення кількості і якості продукції, послуг, виконаних робіт, перевірки фактичних затрат сировини і матеріалів.

 

Висновки ревізії підлягають розгляду у двохтижневий строк керівником, що призначив ревізію. На їх підставі визначаються заходи по усуненню виявлених порушень фінансової дисципліни, відшкодуванню завданої матеріальної шкоди; розробляються пропозиції по попередженню в майбутньому порушень фінансової дисципліни; винуватці притягуються до відповідальності. Керівник установи, що призначила ревізію, зобов’язаний забезпечити контроль за виконанням рішень, ухвалених на підставі результатів ревізії.

 

Посадові особи, з вини яких допущені порушення фінансової дисципліни, про що вказується в акті ревізії, можуть бути притягнуті до матеріальної, дисциплінарної, чи кримінальної відповідальності, а також до декількох видів відповідальності одночасно, наприклад, до матеріальної і дисциплінарної або до матеріальної і кримінальної.

 

Перевірка, як метод фінансового контролю, здійснюється з окремих питань фінансово-господарської діяльності на підставі звітних, балансових і видаткових документів. В ході її проведення виявляються порушення фінансової дисципліни, та намічаються заходи по усуненню їх негативних наслідків.

 

Поряд з ревізіями і перевірками до методів фінансового контролю належать за фінансовим правом України обстеження, інспекції, спостереження.

 

Обстеження, як і перевірка також охоплює окремі сторони діяльності підприємств, установ, організацій, але на відміну від перевірки проводиться по значно ширшому колу показників і виявляє фінансовий стан господарюючих суб’єктів, перспективи їх розвитку, необхідність реорганізації чи переоріїнтації виробництва. В ході

обстежень часто здійснюються опитування, анкетування. Обстеження може здійснюватись за приписом законодавчих або виконавчих органів і також насамперед переслідує мету виявлення порушень фінансової дисципліни.

 

Інспекції – це перевірки стану фінансів, підприємств на місцях, що періодично здійснюються суб’єктами – представниками держави в цілому чи її окремих органів. Вони, як правило, проводяться з метою загального ознайомлення зі станом справ на місцях та надання оперативної практичної допомоги.

 

Спостереження – це такий метод фінансового контролю, який зводиться переважно до загального ознайомлення із станом фінансової діяльності бюджетної установи, підприємства, відомства. Спостереження буває загальним і спеціальним. Як правило, спостереженню передує в часі застосування інших методів фінансового контролю.