Завдання до практичних занять. 6 страница

а) вчинили злочини у віці до 18 років і до жінок, що були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постановлення вироку;

б) вчинили злочини у віці до 18 років і до осіб у віці понад 65 років, а також до жінок, що були в стані вагітності та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною під час вчинення злочину або на момент постановлення вироку;

в) вчинили злочини у віці до 18 років і до осіб у віці понад 70 років, а також до жінок, що були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постановлення вироку;

г) вчинили злочини у віці до 18 років і до осіб у віці понад 65 років, а також до жінок, що були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постановлення вироку;

ґ) вчинили злочини у віці до 18 років, непрацездатних осіб і до осіб у віці понад 65 років, а також до жінок, що були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постановлення вироку.

 

Тема № 18. Призначення покарання.

Контрольні питання:

 

1. Принципи призначення покарання.

2. Загальні засади призначення покарання.

3. Обставини, що пом’якшують покарання.

4. Обставини, що обтяжують покарання.

5. Призначення покарання за незакінчений злочин.

6. Призначення покарання за злочин, вчинений у співучасті.

7. Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом.

8. Призначення покарання за сукупністю злочинів.

9. Призначення покарання за сукупністю вироків.

10. Правила складання покарань та зарахування строків попереднього ув’язнення.

 

Практичні завдання:

1. К. визнано винним у тому, що він керував мотоциклом, не маючи відповідних прав, і в складних дорожніх умовах не обрав швидкості, яка б забезпечила безпеку руху, внаслідок чого не справився з керуванням і вчинив наїзд на залізобетонну опору, що призвело до загибелі пасажира І.

Вироком суду К. засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на такий же строк.

Чи правильне рішення прийняв суд?

2. Р., яка має двох малолітніх дітей була засуджена за ч. 1 ст. 309 КК України на 2 роки обмеження волі.

Чи правильно було призначено покарання?

3. Н., здійснюючи на автомобілі рух заднім ходом за обмеженого огляду з кабіни водія, не звернувся за допомогою до інших осіб для забезпечення безпеки руху, внаслідок чого наїхав на Р., спричинивши їй тяжкі тілесні ушкодження. Під час досудового слідства та на початку судового засідання Н. винним себе не визнав і не відшкодував заподіяну шкоду потерпілій Р., яка перебувала у лікарні. Призначаючи Н. покарання суд врахував як обставини, що пом’якшують покарання наявність на утримання засудженого дітей та його щире каяття.

Чи правильне рішення прийняв суд?

4. Ш., 14 січня 1940 р. народження, визнано винною і засуджено на один рік обмеження волі за те, що вона 25 червня 2007 р. за місцем свого проживання з метою наживи створила і утримувала місце розпусти. 25 червня і 15 липня 2007 р. вона надала зазначене місце розпусти іншим особам для вчинення розпутних дій і отримала за це плату.

Чи правильно призначено покарання?

5. Г. був засуджений за ч. 2 ст. 309 КК України на 4 роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 315 КК України на 5 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 317 КК України на 5 років позбавлення волі. На підставі ст..70 КК України остаточно призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі

Чи правильне рішення прийняв суд?

6. Суд призначив засудженому О. за сукупністю двох злочинів таке покарання: за ч. 1 ст. 186 КК у виді одного року п'яти місяців позбавлення волі, за ч. 1 ст. 296 КК у виді 30 діб арешту.

Визначте вид та розмір остаточного покарання, яке має бути призначене О.

7. Призначаючи К. покарання за ч. 2 ст. 309 КК, суд врахував повторність як обставину, що обтяжує покарання.

Чи правильне рішення прийняв суд?

8. 2 червня 2006 р Л. було засуджено за ч. 3 ст. 186 КК на п’ять років позбавлення волі. Встановлено, що 18 квітня 2006 р. він вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК, за який був засуджений на два роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортним засобом строком три роки. Суд, куруючись ст., ст. 71, 72 КК остаточно призначив покарання у виді п'яти років позбавлення волі з позбавленням водійських прав на три роки.

Чи правильне рішення прийняв суд?

9. Вироком від 1 грудня 2006 р. П. та А. були визнані винними у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187 КК, з призначанням їм покарання у виді позбавлення волі строком на сім років.

Чи правильне рішення прийняв суд?

10. Б. було засуджено за ч. 1 ст. 190 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді штрафу на користь держави у розмірі 300 грн.

Чи правильно призначено покарання?

 

11.К. був за­суд­же­ний по п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України.

Чи мо­же суд при призначенні по­ка­ран­ня виз­на­ти об­ста­ви­ною, що обтяжує відповідальність, вчи­нен­ня Ко­ст­рен­ко зло­чи­ну по відношенню до жінки, яка бу­ла вагітною і він про це знав?

 

12.К. був за­суд­же­ний за вбив­ст­во, вчи­не­не при перевищенні меж необхідної обо­ро­ни, до 2 років по­збав­лен­ня волі. Че­рез 6 місяців після ви­не­сен­ня об­ви­ну­валь­но­го ви­ро­ку К. був за­суд­же­ний за умис­не тяжке тілесне ушкодження до 5 років по­збав­лен­ня волі.

Яким чи­ном суд по­вин­нен при­зна­чи­ти ос­та­точ­не по­ка­ран­ня К.?

 

13.Д. був за­суд­же­ний за ви­кра­дан­ня вогнепальної зброї до 4 років по­збав­лен­ня волі, а за по­гро­зу вбив­ст­вом – до 3 років об­ме­жен­ня волі.

Яке по­ка­ран­ня по­вин­не бу­ти при­зна­че­не Д.?

 

14. К. був засуджений за ч.2 ст. 15 та ч 2 ст. 115.

Визначте, який вид та максимальний розмір покарання може призначити суд?

Варіант 2: К. вчинив злочин у віці 17 років.

 

Тестові завдання:

 

1. Загальними засадами призначення покарання згідно з чинним законодавством про кримінальну відповідальність є:

а) суд призначає покарання не вище від найвищої межі, передбаченої для даного виду покарання;

б) суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до Загальної частини КК та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання;

в) суд призначає покарання у межах, визначених нормами міжнародного права;

г) суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину та думку прокурора, що здійснює державне обвинувачення у справі;

ґ) суд, призначаючи покарання за корисливі злочини, обов’язково призначає додаткове покарання у виді конфіскації майна.

 

2. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання:

а) необхідне й достатнє для її перевиховання;

б) необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових

злочинів;

в) необхідне й достатнє для попередження нових злочинів;

г) необхідне й достатнє для її виправлення, перевиховання та попередження нових злочинів.

 

3. Позначте відповіді, в яких вказано обставини, які пом’якшують покарання:

а) вчинення злочину внаслідок помилки;

б) вчинення злочину особою похилого віку;

в) вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;

г) вчинення злочину зі співчуття до потерпілого;

ґ) вчинення злочину обмежено осудною особою;

д) з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину;

е) вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин;

є) вчинення злочину жінкою, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною;

ж) вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності;

з) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення

заподіяної шкоди;

и) надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину.

 

4. Позначте відповіді, в яких вказано обставини, які обтяжують покарання:

а) тяжкі наслідки, завдані злочином;

б) вчинення злочину з особливою жорстокістю;

в) вчинення злочину з хуліганських спонукань;

г) вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів;

ґ) невизнання особою вини;

д) вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою;

е) вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності;

є) вчинення злочину загальнонебезпечним способом;

ж) вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством;

з) вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій;

и) ведення аморального способу життя, за умови неодноразового притягнення до адміністративної відповідальності;

і) вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів;

ї) вчинення злочину на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату

й) вчинення злочину з використанням зброї або предметів, здобутих незаконним шляхом;

к) вчинення злочину шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

 

5. При призначенні покарання за незакінчений злочин суд враховує:

а) ступінь здійснення злочинного наміру;

б) причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця;

в) думку потерпілого, прокурора, адвоката;

г) особу винного;

ґ) ступінь тяжкості вчиненого особою діяння;

д) ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину.

 

6. При сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом:

а) поглинення менш суворого покарання більш суворим;

б) повного чи часткового складання призначених покарань;

в) поглинення більш суворого покарання менш суворим;

г) часткового складання призначених покарань;

ґ) поглинення менш суворого покарання більш суворим

або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

 

Тема № 19. Звільнення від покарання та його відбування.

Контрольні питання:

1. Поняття звільнення від покарання та його відбування.

2. Звільнення від відбування покарання з випробуванням.

3. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок.

4. Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

5. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

6. Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким.

7. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років

8. Амністія та помилування.

 

Практичні завдання:

1. В. був засуджений за ч. 1 ст. 317, ч. 2 ст. 309, ч. 3 ст. 185 із застосуванням ст. 75 КК на п'ять років позбавлення волі з іспитовим строком три роки. До винесення цього вироку В. вчинив таємне викрадення чужого майна, за що вироком цього ж суду був засуджений за ч. 2 ст. 185 КК на два роки позбавлення волі. Суд до цього покарання частково приєднав покарання за попереднім вироком й остаточно призначив покарання у виді п'яти років шість місяців позбавлення волі.

Чи правильне рішення прийняв суд?

2. О. була засуджена за ч. 2 ст. 307 КК України до 6 років позбавлення волі та на підставі ст.. 75 КК України звільнена від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки.

Чи правильне рішення прийняв суд?

3. К., керуючи автомобілем у стані алкогольного сп’яніння, вчинив наїзд на пішохода М., внаслідок чого останній помер. К. свою вину не визнав. Суд призначив йому покарання у виді 4 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортним засобом та, на підставі ст. 75 КК України звільнив від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки.

Чи правильне рішення прийняв суд?

4. Г. за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст.. 75 КК України його було звільнено від відбування покарання з випробовуванням, з іспитовим строком на 2 роки.

Чи правильне рішення прийняв суд?

5. С. засуджено за ч. 2 ст. 364 КК України із застосуванням ст.. 69 КК України на з роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських обов’язків строком на строк 2 роки. На підставі ст.. 75 КК України С. звільнено від відбування основного та додаткового покарання з іспитовим строком 1 рік.

Чи правильне рішення прийняв суд?

6. Вироком від 10 червня 2003 р. Ч. засуджено за ч. 3 ст. 185 та ч. 3 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Відповідно до висновку лікарської комісії від 18 серпня 2006р. засуджений Ч. страждає тяжкими невиліковними захворюваннями. Постановою суду від 31 серпня 2006р. Ч. відмовлено у звільненні від подальшого відбування покарання через хворобу.

Чи обґрунтоване рішення суду?

 

 

7. Ш. був засуджений до 2 років по­збав­лен­ня волі за за­ра­жен­ня ве­не­рич­ною хво­ро­бою неповнолітньої.. З ог­ля­ду на те, що Ш. щи­ро по­ка­яв­ся і по­зи­тив­но характеризується за місцем ро­бо­ти, суд прий­няв рішення про звільнення йо­го від відбування по­ка­ран­ня з ви­про­бу­ван­ням про­тя­гом трьох років. Суд, при­зна­чив­ши по­ка­ран­ня з ви­про­бу­ван­ням, по­клав на Ш. обов'язок прой­ти курс лікування від ве­не­рич­но­го за­хво­рю­ван­ня. Про­тя­гом іспитового стро­ку Ш. сис­те­ма­тич­но ухи­ляв­ся від при­зна­чен­ня кур­су лікування і 2 ра­зи про­тя­гом місяця був при­тяг­ну­тий до адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство і по­ру­шен­ня пра­вил до­рож­нь­о­го ру­ху.

Яке рішення по­вин­не прий­ня­ти суд?

Чи зміниться во­но, як­що по­ру­шен­ня пра­вил до­рож­нь­о­го ру­ху, до­пу­ще­не Ш., спри­чи­ни­ло смерть лю­ди­ни?

8. Г. був за­суд­же­ний за ви­кра­ден­ня лю­ди­ни, що спри­чи­ни­ло тяжкі наслідки, до 10 років по­збав­лен­ня волі. На шля­ху до виправної колонії засуджений вчинив вте­чу. Ли­ше че­рез 7 років Г. був за­три­ма­ний.

Чи мо­же бу­ти Г. звільнений від відбування по­ка­ран­ня в зв'язку із закінченням строків давності об­ви­ну­валь­но­го ви­ро­ку су­ду?

9. За вбив­ст­во двох осіб з корисливих мотивів С. був за­суд­же­ний до довічного по­збав­лен­ня волі. Після ого­ло­шен­ня об­ви­ну­валь­но­го ви­ро­ку, ско­ри­став­шись недбалістю охоронців, за­суд­же­ний вчи­нив вте­чу із за­ли су­ду. Че­рез 16 років він з'явився в правоохоронні ор­га­ни з про­хан­ням «реабілітувати йо­го в зв'язку із закінченням стро­ку давності ви­ко­нан­ня об­ви­ну­валь­но­го ви­ро­ку».

Чи підлягає про­хан­ня С. за­до­во­лен­ню?

Які варіанти рішення да­но­го пи­тан­ня?

10. К. бу­ла за­суд­же­на до 3 років по­збав­лен­ня волі за не­за­кон­не за­нят­тя ме­дич­ною прак­ти­кою, що спри­чи­ни­ло смерть лю­ди­ни. Че­рез 1 рік і 2 місяці во­на звер­ну­ла­ся в суд із про­хан­ням про умов­но-до­ст­ро­ко­ве звільнення від відбування по­ка­ран­ня.

Чи мо­же бу­ти за­до­во­ле­не про­хан­ня К.?

Які підстави і по­ря­док передбачає КК України для умов­но-дострокового звільнення від по­ка­ран­ня?

Чи мож­ли­во в да­но­му ви­пад­ку заміна невідбутої час­ти­ни по­ка­ран­ня більш м'яким по­ка­ран­ням?

 

11. К. була за­суд­же­на до по­збав­лен­ня волі на строк 15 років за вбив­ст­во, вчи­не­не з особ­ли­вою жорстокістю з мотивів релігійної ненависті. Після ви­не­сен­ня ви­ро­ку, але до по­чат­ку йо­го ви­ко­нан­ня, бу­ло вста­нов­ле­но, що К. вагітна.

Як по­вин­но бу­ти вирішено пи­тан­ня про ви­ко­нан­ня ви­ро­ку по відношенню до засудженої К.?

Тестові завдання:

 

1. Ким застосовується звільнення від покарання та його відбування?

а) судом;

б) прокурором;

в) судом, за поданням прокурора;

г) начальником колонії;

ґ) начальником управління (відділу) центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань.

 

2. Які обов'язки покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням?

а) повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

б) попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого;

в) відшкодувати шкоду, заподіяну злочином;

г) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

ґ) пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб;

д) надати письмове розкаяння у вчиненні злочину.

 

2. Амністія оголошується:

а) законом України стосовно певної категорії осіб;

б) Президентом України щодо певної категорії осіб;

в) начальником управління (відділу) центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань;

г) органами місцевого самоврядування.

 

 

Тема № 20. Судимість. Погашення та зняття судимості.

 

Контрольні питання:

 

1. Поняття судимості, її правові наслідки.

2. Погашення судимості.

3. Строки погашення судимості.

4. Зняття судимості.

 

Практичні завдання:

1. В. був засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі. Через 2 роки після відбуття покарання він знову був засуджений за ч. 1 ст. 126 КК України на 10 місяців виправних робіт.

Визначте строк погашення судимості В.

2. Р., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння вчинив наїзд на пішохода Т., внаслідок чого останньому було завдано тяжкі тілесні пошкодження. 14 вересня 2009 р. його було засуджено до трьох років обмеження волі із звільненням від кримінальної відповідальності з іспитовим строком 3 роки. На клопотання колективу таксопарку, де працював засуджений, суд виніс постанову про дострокове зняття судимості з Р.

Чи обґрунтовано рішення суду?

Розкрийте різницю між погашенням та зняттям судимості.

 

Тестові завдання:

 

1. Особа визнається такою, що має судимість:

а) з моменту вчинення злочину і до погашення або зняття судимості;

б) з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості;

в) з моменту притягнення особи до кримінальної відповідальності і до погашення або зняття судимості;

г) з моменту пред’явлення особі обвинувачення і до погашення або зняття судимості.

 

2. Строки погашення судимості обчислюються:

а) з дня відбуття основного покарання;

б) з дня відбуття додаткового покарання;

в) з дня набуття вироком суду законної сили;

г) з дня відбуття основного і додаткового покарання.

 

3. Зняття судимості допускається:

а) після закінчення не менш як половини строку погашення судимості; б) з дня відбуття додаткового покарання;

в) лише після закінчення не менш як двох третин строку погашення судимості.

 

 

Тема № 20. Інші заходи кримінально-правового характеру

 

 

Контрольні питання:

 

1. Поняття примусових заходів медичного характеру.

2. Мета примусових заходів медичного характеру.

3. Види примусових заходів медичного характеру.

4. Продовження, зміна або припинення примусових заходів медичного характеру.

5. Примусове лікування.

6. Спеціальна конфіскація.

7. Заходи кримінально-правого характеру щодо юридичних осіб.

 

Практичні завдання:

 

1. Д. на ґрунті особистих неприязних стосунків вбив П. Судово-психіатричною експертизою було встановлено, що Д. на момент убивства перебував в осудному стані, однак до моменту розгляду справи в суді захворів на психічну хворобу — шизофренію, внаслідок чого він не може усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Яке рішення повинен прийняти суд?

2. Ю. було засуджено за ч. 2 ст. 389 КК України на 1 місяць арешту. Після затримання та поміщення ю у камеру для тимчасово затриманих у нього стався психічний розлад, внаслідок чого його було оглянуто лікарем-психіатром центральної міської лікарні, який встановив діагноз: психічний та поведінковий розлади внаслідок вживання алкоголю. На підставі цього до Ю. були застосовані примусові заходи медичного характеру – госпіталізацію до психіатричного закладу зі звичайним наглядом.

Чи обґрунтоване рішення суду?

3. М. було засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі. На підставі ст. 96 КК України суд постановив застосувати до М. за місцем відбування покарання примусове лікування від токсикоманії.

Чи правильне рішення прийняв суд?

4. Б. було засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України на 6 місяців обмеження волі. На підставі ст. 96 КК України суд постановив застосувати до М. за місцем відбування покарання примусове лікування від наркоманії.

Чи правильне рішення прийняв суд?

 

Тестові завдання:

 

1. Метою примусових заходів є:

а) надання амбулаторної психіатричної допомоги;

б) повна ізоляція особи;

в) обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь;

г) відновлення соціальної справедливості, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь;

 

 

2. Примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані

судом до осіб:

а) які вчинили злочин у стані осудності, але завагітніли до постановлення вироку або під час відбування покарання;

б) які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання;

в) які вчинили у стані обмеженої осудності злочини;

г) які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння;

ґ) які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років.

 

 

Тема № 22. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.

Контрольні питання:

 

1. Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру.

2. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.

3. Штраф.

4. Громадські роботи.

5. Виправні роботи.

6. Арешт.

7. Позбавлення волі на певний строк.

8. Особливості звільнення неповнолітніх від відбування покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру.

9. Звільнення від покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

10.Звільнення від покарання з випробуванням.

11.Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

12.Особливості погашення і зняття судимості щодо неповнолітніх.

Практичні завдання:

1. Вироком від 17 квітня 2006 р. неповнолітні К. та Ш. були визнані винними за ч. 2. ст. 186 КК. Разом з тим суд, звільняючи винних від відбування покарання із випробуванням на підставі ст. 75 КК, встановив їм іспитовий строк три роки

Чи правильне рішення прийняв суд?

2. Ф., будучи неповнолітнім, у стані алкогольного сп’яніння незаконно заволодів трактором вартістю понад 20 тис. грн., з метою покататися на ньому, але доїхавши до околиці села, трактор зупинився, і Ф., залишивши його, пішов додому. При цьому Ф. щиро розкаявся у вчиненому, матеріальної шкоди злочином заподіяно не було. Суд призначив Ф. покарання у розмірі 100 годи громадських робіт.

Чи правильне рішення прийняв суд?

 

3. Ф. був засуджений за ч. 3 ст. 289 КК до 10 років позбавлення волі. До призначеного покарання суд також приєднав частково невідбуте покарання і за сукупністю вироків призначив Ф. 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Чи правильне рішення прийняв суд?Чи були враховані всі обставини справи при призначенні покарання?

4. Вироком від 31 жовтня 2009 р. засуджено неповнолітнього Н., 1994 року народження за ч. 1 ст. 185 КК до 100 годин громадських робіт і на підставі ст. 104 КК він був звільнений від відбування покарання з випробовуванням строком на рік.

Чи правильне рішення прийняв суд?

5. При звільненні неповнолітнього засудженого П від відбування покарання з випробуванням суд поклав на нього обов’язок успішно закінчити навчання в ПТУ.

Чи правильне рішення суду?

6. Вироком від 15 березня 2002 р. засуджено неповнолітніх С. і З., обидва — 1985 року народження, за ч. 4 ст. 187, пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК за те, що вони 10 листопада 2001 р. під час розбійного нападу вчинили умисне вбивство з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб — до позбавлення волі, відповідно на 12 і 10 років з конфіскацією майна.

Чи правильне рішення суду?

7. Неповнолітньому К. за ч. 2 ст. 263 КК було призначено штраф у розмірі 51 грн.

Чи правильне рішення суду?Розкрийте особливості застосування штрафу до неповнолітніх

8. Неповнолітні Б. та І. засуджені до арешту відповідно на 3 і 6 місяців.

Чи правильне рішення суду? Розкрийте особливості застосування арешту до неповнолітніх.

9. На підставі ч. 2 ст. 105 КК суд звільнив неповнолітнього Л. від покарання за ч. 1 ст. 286 КК з передачею під нагляд батьків, але без встановлення строку тривалості заходів виховного характеру.

Чи правильне рішення прийняв суд? Розкрийте зміст застосування заходів виховного характеру до неповнолітніх.

 

Тестові завдання:

 

1. Позначте підстави, за яких можливе застосування примусових заходів виховного характеру:

а) якщо неповнолітній вперше вчинив злочин невеликої тяжкості або злочин середньої тяжкості, якщо його виправлення можливе без застосування покарання;

б) якщо неповнолітній вперше вчинив злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, якщо у матеріалах справи є клопотання батьків щодо застосування примусових заходів виховного характеру;

в) якщо неповнолітній вперше вчинив злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, якщо його виправлення можливе без застосування покарання;

г) якщо неповнолітній вперше вчинив злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, якщо його виправлення можливе без застосування покарання;

ґ) якщо неповнолітній вчинив необережний злочин;

д) якщо неповнолітній вперше вчинив тяжкий злочин, але повністю відшкодував збитки або усунув заподіяну злочином шкоду, або примирився з потерпілим.

 

2. У разі ухилення неповнолітнього, що вчинив злочин, від застосування до нього примусових заходів виховного характеру:

а) заходи виховного характеру скасовуються і обираються більш суворі заходи виховного характеру;

б) заходи виховного характеру скасовуються і він притягується до кримінальної відповідальності;

в) заходи виховного характеру скасовуються і застосовується покарання;

г) заходи виховного характеру скасовуються і неповнолітній направляється до спеціальної виховної установи.

 

3. Позначте основні види покарань, які можуть бути застосовані до неповнотніх:

а) громадські роботи;

б) конфіскація майна;

в) обмеження волі;

г) виправні роботи;

ґ) позбавлення волі на певний строк;

д) штраф;

е) арешт;

є) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

 

4. Вкажіть, які з перелічених покарань можуть бути застосовані до неповнолітніх як додаткові:

а) арешт;