Чи можуть бути емісійні кошти Національного банку України джерелом фінансування дефіциту державного бюджету?

1. Так

2. Можуть, лише за певних умов

3. Ні

4. Можуть за рішенням Національного банку

 

121. У разі фінансування дефіциту за рахунок внутрішніх позик шляхом впуску цінних паперів кількість товарів і послуг у галузях економіки України:

1. Збільшується

2. Зменшується

3. Залежить від економічної кон’юнктури

4. Не змінюється

 

122. Фінансування бюджетного дефіциту за рахунок зовнішніх позик означає:

1. Перерозподіл витрат у часі

2. Збільшення процентних ставок

3. Можливість здійснення додаткових витрат без обмеження поточного споживання

4. Збільшення заборгованості держави

 

123. Державні цінні папери, емітентом яких виступає МФУ, а уповноваженим з випуску, обслуговування і погашення НБУ – це:

1. Акції державного підприємства

2. Векселі

3. Облігації внутрішньої державної позики

4. Ваучер

 

124. Заходи монетарної політики, якими законодавчі та виконавчі органи влади намагалися впливати на дефіцит, не дали істотних результатів, оскільки:

1. Невчасно приймався бюджет країни

2. Була нестача міжнародних кредитів

3. Не були пов’язані зі стимулюванням економіки

4. Спостерігалася тенденція до спаду виробництва

 

125. Масштабність бюджетного дефіциту і перехід до його фінансування за рахунок державних цінних паперів зумовлюють:

1. Зростання внутрішнього боргу й вартості його обслуговування

2. Зростання внутрішнього боргу

3. Зменшення зовнішнього боргу

4. Спад національного виробництва

 

126. В умовах ринкових відносин бюджетний дефіцит:

1. Негативно впливає на соціально-економічний розвиток держави

2. Позитивно впливає на розвиток держави

3. Збільшує доходи бюджету

4. Зумовлює незалежність держави

 

127. Реформування податкової системи має базуватися на принципі:

1. Фіскальної достатності

2. Поступового збільшення ставок податків

3. Поступового зменшення ставок податків

4. Зменшення податкової бази

 

128. Для вирішення проблеми дефіцитності бюджету доцільно:

1. Поліпшити управління державним майном, здійснювати ефективну податкову політику, зменшити витрати виробництва

2. Збільшити податкові ставки, розширити базу оподаткування

3. Зменшити ставки оподаткування, скоротити базу оподаткування

4. Підвищити роль перспективного планування

129. Держава бере на себе відповідальність за погашення позик або виконання інших зобов’язань, взятих на себе фізичними чи юридичними особами, якщо вона виступає:

1. Кредитором

2. Позичальником

3. Продавцем

4. Гарантом

 

130. Ким виступає держава, коли залучаються вільні фінансові ресурси юридичних чи фізичних осіб, які використовуються для задоволення державних потреб:

1. Кредитором

2. Гарантом

3. Посередником

4. Позичальником

 

131. Чи можуть позичкові кошти вважатися доходами держави і відображатись в дохідній частині бюджету:

1. Так

2. Ні

3. Так, лише за рішенням Міністерства фінансів України

4. Так, лише за рішення Президента України

 

132. Державний кредит є:

1. Валовий та розподілений

2. Внутрішній та зовнішній

3. Державний та місцевий

4. Місцевий та цільовий

 

133. Найпоширенішим видом державних цінних паперів є:

1. Сертифікат

2. Грошові інструменти

3. Облігації

4. Векселі

 

134. Казначейські зобов’язання (векселі) мають характер боргового зобов’язання, що спрямовуються тільки на покриття:

1. Бюджетного дефіциту

2. Відсотків кредиту

3. Бюджетного профіциту

4. Попереднього кредиту

 

135. Платники податків сплачують податки та збори у:

1. Готівковій та безготівковій формі

2. Лише готівкою

3. Товарами та послугами

4. Іноземній валюті

 

136. За своєю економічною сутністю державний кредит – це:

1. Категорія, яка відображає грошові відносини між державою, з одного боку, і підприємствами, організаціями і фізичними особами – з іншого

2. Централізований фонд грошових коштів держави, які перебувають у постійному русі з приводу формування доходів та фінансування видатків

3. Сукупність економічних відносин між державою, з одного боку, і фізичними та юридичними особами – з іншого, за яких держава може виступати як позичальник, кредитор або гарант

4. План формування і використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань та функцій, які здійснюються органами державної влади

 

137. Основною класичною формою державно-кредитних відносин є та, де:

1. Держава виступає кредитором

2. Держава вступає позичальником коштів

3. Держава здійснює емісію цінних паперів

4. Інша держава здійснює запозичення

 

138. Отримані через державну позику кошти надходять у розпорядження органів державної влади, перетворюючись у:

1. Додаткові витрати на обслуговування боргу

2. Додаткові витрати, пов’язані з поверненням боргу

3. Додаткові фінансові ресурси

4. Матеріальні блага

 

139. За правом емісії державні позики поділяються на:

1. Ринкові та неринкові

2. Заставні та беззаставні

3. Державні, місцеві

4. Короткострокові, середньострокові, довгострокові