Грошовий ринок. Грошовий ринок як сегмент фінансового ринку, на якому здійснюються короткострокові депозитно-позичкові операції (на термін до І року)

Грошовий ринок як сегмент фінансового ринку, на якому здійснюються короткострокові депозитно-позичкові операції (на термін до І року), обслуговує рух оборотних коштів підприємств та організацій, короткострокових коштів банків, установ, і ромадсь-ких орт анізацій, держави та населення. Об'єктом купівлі-продажу на грошовому ринку є тимчасово вільні грошові кошти. Грошовий ринок включений до складу елементів фінансового ринку в зв'язку з тим, що пов'язаний з такими об'єктами фінансового інвестування, як депозитні внески термінові і до запитання. Крім того, яскраво виражені інфляційні процеси в нашій країні зробили об'єктом інве­стування на цьому ринку вільноконвертоваїїу валюту ряду країн (у першу чергу, країн із найменшими темпами інфляції).

Функціонування цього короткострокового сектора фінансового ринку дозволяє підприємствам вирішувати пробле-

Рипок фінансових послуг: теорія і практик»

ми як поповнення недостатності грошових активів для забезпе­чення поточної платоспроможності, так і ефективного викорис­тання їх тимчасово вільного залишку. Фінансові активи, що обертаються на ринку грошей, є найбільш ліквідними; для них характерний найменший рівень фінансового ризику, а система формування цін на цьому ринку є відносно простою. Ці власти­вості забезпечують підприємству більш простий та ефективний процес формування і управління портфелем короткострокових фінансових інструментів.

Інструментами грошового ринку служать скарбницькі та комерційні векселі, депозитні сертифікати, банківські акцепти то­що. Ціною "товару", що продається і купується на ринку, є позичко­вий процент. Важливий елемент усієї грошово-кредитної політики держави - визначення та регулювання на грошовому ринку рівня процента, що є базовим для процента на фінансовому ринку.

Як показує світовий досвід, основними (класичними) суб 'ск-тами грошового ринку виступають комерційні банки, брокерські контори, дисконтні компанії та інші фінансово-кредитні інститу-ти, які мобілізують і перерозподіляють грошові кошти підпри­ємств, банків, населення, установ.

Згідно з українським законодавством, банк юридична особа, яка на підставі ліцензії Національної о банку України здійснює діяльність щодо залучення вкладів від фізичних та юри­дичних осіб, ведення рахунків і надання кредитів на власних умо­вах. Кредитор останньої інстанції- це, як правило, Національний банк України, до якої о може звернутися банк або інша кредитна установа для отримання кредитів для рефінансування у випадку вичерпання інших можливостей. Національний банк України мас право, але не зобов'язаний надавати кредити для рефінансування банку, якщо це не тягне за собою ризиків для банківської системи.

.Діяльність комерційних банків багатогранна, їх функції постійно поширюються, охоплюють практично всі сфери житія суспільства. Вони відіграють вирішальну роль у трансформацій­ній функції. Досить вагома їх роль і у функції створення нових грошей, у поповненні та регулюванні грошової маси. Менш ваго-ма їх роль у функції забезпечення сталості банківської дія. іьносіі та грошовому ринку, оскільки гонитва за високими прибутками підштовхує їх до найбільш ризикованих операцій. Тому в цій функції визначальна роль належить центральному банку, проте "не варто недооцінювати роль комерційних.

Ходаківська В. 11., Нелясв В.І^

Свої функції комерційні банки реалізують через виконан­ня певної о набору операцій. Залежно від економічної о змісту всі види діяльності комерційних банків прийнято поділяти на три групи:

пасивні операції;

активні операції;

- послуги.

Пасивні операції забезпечують формування ресурсів бан­ку, необхідних йому понад власний капітал для забезпечення нормальної діяльності, ліквідності та одержання запланованого доходу. Сформовані у результаті пасивних операцій кошти ста­новлять переважну частину всіх ресурсів банків, що визначає важливу роль цих операцій в їх діяльності.

Активні операції- це розміщення банками власних та за­лучених коштів з метою одержання доходу та забезпечення своєї ліквідності.

До активних операцій належать:

операції з надання кредитів;

вкладення в цінні папери;

формування касових залишків та резервів;

формування інших активів (формування основних засобів

- будівель, обладнання тощо).

Кредитні операції здійснюються у формі надання позичок під зобов'язання позичальників повернути кошти іа сплатити проценти у встановлені строки. Це основний вид активних опе­рацій, вони забезпечують переважну частину доходів багатьох банків. Позички банків важливе джерело грошових коштів для бізнесового і споживчого секторів економіки.

Крім операцій, пов'язаних з формуванням банківських пасивів і розміщенням коштів у активи, банки займаються бага­тьма іншими видами діяльності, які об'єднують в окрему групу, що дістала назву банківських послуг.

Характерною ознакою банківських послуг с те, що дтя їх на­дання банкам не потрібні додаткові ресурси. Свою діяльність з надання послуг банки здійснюють, як правило, в процесі викона­ння звичайних пасивних і активних операцій. Єдине, що для цьо­го додатково потрібно, - це високий професійний потенціал працівників банків та високі банківські технології. Доходи від по­слуг банки одержують не у вигляді процентів, а у формі комісійних виплат. Банківські послуги - надзвичайно дохідний,

ринок фінансових послуг: теорія і практика

майже безризиковий вид діяльності. Тому він швидко розвиваєть­ся. Комерційні банки приймають і розміщують грошові вклади, здійснюють розрахунки за дорученням клієнтів та банків-корес­пондентів і проводять їх касове обслуговування. Крім тої о, вони можуть виконувати всі або деякі з наступних операцій:

ведення рахунків клієнтів і банків-кореспондентів;

фінансування капітальних вкладень за дорученням влас­ників або розпорядників інвестиційних коштів;

випуск платіжних документів та інших цінних паперів (че­ків, акредитивів, векселів, акцій, облігацій тощо);

купівля, продаж і збереження державних платіжних доку­ментів, інших цінних паперів;

видача доручень, гарантій, інших зобов'язань за третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

- придбання права вимоги з постачання товарів і надання послуг, прийняття на себе ризику виконання таких вимог та інка­сація цих вимог (факторинг);

- купівля в організацій і громадян та продаж їм іноземної валюти;

- купівля і продаж у держави та за кордоном дорогоцінних ме­талів, природного дорогоцінного каміння, а також виробів з нього;

- довірчі операції (залучення і розміщення коштів, уп­равління цінними паперами та ін.) за дорученням клієнтів;

- надання консультаційних послуг, пов'язаних- з банківсь­кою діяльністю.

Комерційні банки зобов'язані виконувати операції за ка­совим виконанням бюджету за дорученням центрального банку. Їм забороняється вести діяльність у сфері матеріального вироб­ництва і торгівлі матеріальними цінностями, а також проводити всі види страхування.

3.4.2. Ринок капіталу (кредитний ринок)

Ринок капіталу - це частина фінансового ринку, де фор­мується попит і пропозиція на середньостроковий та довгостро­ковий позичковий капітал виконує наступні функції. По-перше, об'єднує дрібні, розрізнені грошові заощадження населення, дер­жавних підрозділів, приватного бізнесу, зарубіжних інвесторів і створює великі грошові фонди. По-друге, трансформує грошові

Ходакжська В. 11., Бедяєв В. В

копни в позичковий капітал, що заоезпечуе зовнішні джерела фінансування маїеріа.тьного виробницгва національної еко­номіки. По-третє, надає позики державним органам і населенню д-тя вирішення таких важливих завдань, як покриття бюджегної о дефіциту, фінансування частини житлового будівництва і ото. Кредитний ринок дозволяє здійснити накопичення, рух, розподіл і перерозподіл позичкового капіталу між сферами економіки.

Кредитний ринок це механізм, за допомогою якого вста­новлюються взаємозв'язки між підприємствами і громадянами, що потребують грошових коштів, та організаціями і громадяна­ми, що можуть їх надати (позичити) на певних умовах. У той же час кредитний ринок if е синтез ринків різних платіжних засобів. У країнах з розвиненою ринковою економікою кредитні угоди опо­середковуються, по-перше, кредитними інститутами (комерційни­ми банками або іншими установами), які беруть у борг і надають позички, і, по-друге, інвестиційними або аналогічними ор­ганізаціями, які забезпечують випуск і рух різних боргових зо­бов'язань, що реалізуються на особливому ринку цінних паперів.

Функціонування ринку капіталу дозволяє підприємствам вирішувати проблеми як формування інвестиційних ресурсів для реалізації реальних інвестиційних проектів, так і ефективного фінансового інвестування (здійснення довгострокових фінансо­вих вкладень). Фінансові активи, що обертаються на ринку капіталу, як правило, менш ліквідні; для них характерний найбільший рівень фінансового ризику і відповідно більш висо­кий рівень дохідності.

Слід відмітити, що такий традиційний поділ фінансових ринків на ринок грошей і ринок капіталів у сучасних умовах їх функціонування носить дещо умовний характер. Ця умовність визначається тим, що сучасні ринкові фінансові технології та умо­ви емітування багатьох фінансових інструментів передбачають відносно простий і шви, ікий спосіб трансформації окремих корот­кострокових фінансових активів у довгострокові та навпаки.

Характеризуючи окремі види фінансових ринків за обома вищерозглянутими ознаками, слід відмітити, що ці види ринків тісно взаємопов'язані і функціонують в одному ринковому прос­торі. Так, всі види ринків, які обслуговують обіг різних за спря­мованістю фінансових активів (інструментів, послуг), є одночас­но складовою частиною як ринку грошей, гак і ринку капіталів.

П

ринок фінячсоних послуг: теорія і пряктикл