ОБЛІК ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ

3.1. Сутність та види дебіторської заборгованості.

3.2. Класифікація дебіторської заборгованості.

3.3. Бухгалтерський облік дебіторської заборгованості та формування резерву сумнівних боргів.

 

3.3.1. Облік поточної дебіторської заборгованості.

3.3.2. Облік довгострокової дебіторської заборгованості.

3.3.3. Формування резерву сумнівних боргів.

3.1. Сутність та види дебіторської заборгованості

У процесі діяльності підприємство не завжди проводить роз­рахунки з іншими підприємствами або фізичними особами одно­часно з передачею майна, виконанням робіт, наданням послуг тощо. У зв'язку з цим у нього виникає дебіторська заборгованість.

Дебіторська заборгованість визначається як сума заборго­ваності дебіторів підприємству на певну дату. Дебіторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, які заборгували підприєм­ству грошові кошти, їх еквіваленти або інші активи. За даними бухгалтерського обліку можна визначити суму заборгованості на будь-яку дату, але звичайно така сума визначається на дату ба­лансу. Оскільки відповідно до вимог національних стандартів бухгалтерського обліку підприємства подають також проміжну (квартальну) звітність, то суму дебіторської заборгованості підприємства слід визначати щоквартально.

Дебіторська заборгованість відображається у формі № 1 "Ба­ланс" у складі активів. Активи підприємства — це ресурси, що контролюються підприємством, від використання яких очікуєть­ся отримання економічних вигід у майбутньому. Звичайно еко­номічна вигода від дебіторської заборгованості виражається в тому, що підприємство в результаті погашення такої заборгова-

Розділ З

ності розраховує рано чи пізно отримати грошові кошти або їх еквіваленти. Відповідно, дебіторську заборгованість можна ви­знати активом тільки тоді, коли є ймовірність її погашення борж­ником. Якщо такої ймовірності немає, суму дебіторської заборго­ваності слід списати.

Згідно з П(С)БО 10 дебіторська заборгованість поділяється на довго- і короткострокову.

Довгостроковою дебіторською заборгованістю визнається за­боргованість, яка не виникає в ході нормального операційного циклу і буде погашена після 12 місяців з дати балансу.

У П(С)БО 2 "Баланс" дається визначення операційного циклу — це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяль­ності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них про­дукції або товарів і послуг. Визначення нормального операційного циклу в стандартах немає, однак, використовуючи наведене вище визначення операційного циклу, можна зробити висновок, що це — операційний цикл у звичайних умовах діяльності. Звичайно операційний цикл не перевищує 12 місяців, але за деякими видами діяльності він може продовжуватися більше одного року. Не­зважаючи на це, заборгованість, що виникла в ході такого опера­ційного циклу, все одно визнається не довгостроковою, а поточною.

Отже, довгострокова заборгованість — це в основному заборго­ваність, не пов'язана з операційною діяльністю.

Поточна дебіторська заборгованість (короткострокова) — це заборгованість, що виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу.

Таким чином, якщо заборгованість, що виникла, не пов'яза­на з операційним циклом (наприклад, заборгованість орендарів за операціями фінансової оренди, працівників за наданими їм позиками), але передбачається, що вона буде погашена в термін менший за 12 місяців, то така заборгованість визнається поточ­ною.

Датою балансу звичайно є останній день звітного періоду. З наведених вище визначень довгострокової і поточної дебіторської заборгованості слід зробити висновок: оскільки віднесення забор­гованості до поточної або довгострокової прив'язане до дати ба­лансу, то на вказану дату слід переглядати довгострокову забор­гованість за окремими дебіторами за термінами її погашення. Якщо виявиться, що до терміну погашення заборгованості зали-

Облік дебіторської заборгованості ЭР

шилося менше ніж 12 місяців, колишню довгострокову заборго­ваність слід відобразити на дату балансу як поточну.

Несвоєчасне погашення дебіторської заборгованості призводить до платіжної кризи: зростання заборгованості за комерційним кредитом зумовлює збільшення попиту на короткострокові пози­ки, скорочення їх пропозиції і зростання їхньої вартості. Для сплати боргів організації мають перетворювати високоліквідні активи в грошові кошти, в іншому разі їм загрожує банкрутство.

Величина дебіторської заборгованості визначається багатьма факторами, які можна поділити на внутрішні та зовнішні.

Зовнішні фактори такі:

— стан економіки в країні: спад виробництва збільшує роз­міри дебіторської заборгованості;

— стан розрахунків у країні: криза неплатежів призводить до зростання дебіторської заборгованості;

— ефективність грошово-кредитної політики НБУ: обмежен­ня емісії викликає нестачу готівки та ускладнює розрахунки;

— рівень інфляції: у разі високої інфляції дебітори не поспіша­ють позбавитись боргів: чим пізніший строк сплати боргу» тим менша його сума;

— вид продукції — якщо це сезонна продукція, дебіторська заборгованість зростає;

— місткість ринку і ступінь його насиченості: якщо ринок
малий і насичений певним видом продукції, виникають труднощі
з реалізацією.

Внутрішні фактори такі:

— кредитна політика підприємства: неправильне встановлен­ня строків і умов надання кредитів, а також критеріїв кредито­спроможності та платоспроможності клієнтів, ненадання знижок при достроковій оплаті ними рахунків, невраховані ризики мо­жуть призвести до різкого зростання дебіторської заборгованості;

— види розрахунків: використання розрахунків, які гаранту­ють платіж, скорочує розміри дебіторської заборгованості;

— стан контролю за дебіторською заборгованістю;

— професіоналізм менеджера, який займається управлінням дебіторською заборгованістю підприємства;

— інші фактори.

 

Облік дебіторської заборгованості

никає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість — це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість класифікується за трьома напрямками (рис. 1.3.2).

 

 

 

 

Дебіторська забор-		Дебіторська забор-		Дебіторська забор-
гованість, за якою		гованість, за якою		гованість, за якою
є впевненість у по­гашенні її боржни-		є невпевненість у погашенні її борж-	2	немає впевненості у погашенні її борж-
ком		ником		ником або закінчив­ся строк позовної давності

1 — перехід у другу групу, пов'язаний зі створенням на балансі резерву сумнівних боргів, оскільки сумнівним є стягнення дебіторської заборгова­ності з платника;

2 — перехід у третю групу, пов'язаний зі списанням з балансу дебітор­ської заборгованості, оскільки вона перестає відповідати визначенню активу.

Рис. 1.3.2. Класифікація поточної дебіторської заборгованості

3.3. Бухгалтерський облік дебіторської заборгованості та формування резерву сумнівних боргів

3.3.1. Облік поточної дебіторської заборгованості

Поточна дебіторська заборгованість включає всі вимоги підпри­ємства до інших юридичних і фізичних осіб щодо грошей, това­рів чи послуг. Можна визначити два головних види поточної де­біторської заборгованості: товарну і нетоварну (неопераційну).

Операції називаються товарними, якщо йдеться про оплату продукції (яка має натурально-речову форму), робіт та послуг. Тобто товарна дебіторська заборгованість виникає внаслідок зви­чайної операційної діяльності підприємства, яка може передба­чати продаж товарів, виконання робіт та надання послуг.

Розрахунки з покупцями та замовниками належать до товар­них відповідно, до визначення.

Розділ З

Покупці — це фізичні або юридичні особи, які купують това­ри (роботи, послуги).

Замовники — це учасники договору, на підставі замовлення яких виготовляється конкретна продукція, надаються послуги, виконуються роботи іншим учасником договору.

Нетоварна (або неопераційна) дебіторська заборгованість ви­никає від іншої діяльності підприємства (тобто операцій інших, ніж продаж товарів, виконання робіт або надання послуг). Нето­варна дебіторська заборгованість відображається в обліку під відповідними назвами і не входить до складу товарної дебітор­ської заборгованості.