Сутність банківського права

Питання сутності банківського права як інституту фінансового права ґрунтується на положенні про те, що банківське право – це система правових норм, що регулюють порядок організації та діяльності банків України, їх взаємовідносини з клієнтами (юридичними й фізичними особами), що обслуговуються банками, а також порядок здійснення банківських операцій.

Актуальність дослідження сутності банківського права зумовлюється тим, що «в економічному розвитку будь-якої країни важливе місце посідає банківська діяльність як основний елемент функціонування фінансової системи країни, як важливий інструмент фінансово-кредитного механізму держави, оскільки банківська діяльність сприяє мобілізації та використанню коштів, здійсненню різноманітних банківських операцій, забезпечує виконання фінансових зобов’язань перед державою та суб’єктами господарювання» [9, с. 162. ]. Отже, сутність банківського права пов’язується з сутністю банківської діяльності – передбаченої законодавством системи дій спеціальних суб’єктів, які здійснюються ними як учасниками єдиної банківської системи з приводу грошей, цінних паперів та валютних цінностей, що виконують функцію платежу, зберігання і товару (кредиту); відповідно зміст банківського права пов’язується зі змістом банківської діяльності – комплексом банківських операцій і угод, які здійснюються кредитними організаціями.

Таким чином, банківське право є одним з найважливіших інститутів права в правовій системі будь-якої держави ринкового типу. Для прикладу: «У США при визначенні банківського права виходять з того, що «банківське право – це дуже багатогранний термін. Він охоплює не тільки загальні принципи організації та діяльності банків, а й сукупність норм, що регулюють порядок здійснення фінансових та пов’язаних з ними послуг». Французькі вчені вважають, що «банківське право Франції складається з правил, що закріплюють статус підприємств, які займаються «торгівлею грошами», і підприємств, які сприяють їх діяльності. Отже, це право професійне». Російські юристи вважають, що банківське право є сукупністю норм, які регулюють правові відносини в галузі банківської діяльності, тобто встановлюють правове становище самих банків та інших кредитних організацій, які регулюють публічні відносини банків, а також приватно-правові відносини банків з клієнтами» [9, с.164]. Важливо підкреслити, що неоднозначність підходів до визначення банківського права не заважає єдності позицій в частині розуміння сутності банківського права, а саме: сутність банківського права – це визначення правового статусу банків та здійснення ними на постійній професійній основі банківських операцій. На цій основі в провідних країнах з ринковою економікою банківське право за своєю сутністю є найважливішою самостійною галуззю права, що становить собою систему правових норм, які регулюють банківську діяльність, а саме: порядок організації та функціонування банків і банківської системи конкретної держави, тобто публічні відносини банків, а також порядок здійснення ними банківських операцій, їх приватноправові відносини з клієнтами.

У вітчизняній науці фінансового права та банківського права як інституту фінансового права в частині розуміння сутності банківського права домінантою є визначення і застосування як загальноправових (законності, верховенства права та рівності всіх перед законом), так і спеціальних, які мають свої специфічні ознаки і властиві банківській сфері, принципів права; при цьому такий підхід пояснюється саме сучасними ринковими умовами [11, с. 189.].

Таким чином, сутність сучасного українського банківського права полягає у визначенні правового статусу банків на основі принципів: законності; верховенства права; рівності всіх перед законом; свободи економічної діяльності; неухильного виконання економічних нормативів, встановлених НБУ, норм чинного законодавства; поєднання публічних і приватних начал у банківській сфері; задоволення потреб клієнтів та максималізації отримання прибутку банками; добровільності взаємовідносин і взаємної заінтересованості банківських установ та їх клієнтів; підтримки конкуренції та заборони економічної діяльності, спрямованої на монополізацію й недобросовісну конкуренцію; об’єктивності державного контролю, – а також у науковому і законодавчому забезпеченні банківської діяльності в правовому полі, створюваному фінансовим правом України.

Банківське право України як система правових норм, що регулюють порядок організації та діяльності банків України, їх взаємовідносини з клієнтами (юридичними й фізичними особами), що обслуговуються банками, а також порядок здійснення банківських операцій, – запорука ефективності функціонування банківської системи України.