Довгововнові англійський тип

 

Лінкольн. Породу створено у графстві Лінкольн (Англія) понад 200 років тому схрещуванням місцевих овець із баранами породи лейстер. Це одна із найбільших.за розміром тварин напівтонкорунних порід у світі.

Барани-плідники у кращих стадах мають масу 130 - 140 кг, вівцематки 80-90 кг. Настриг вовни у баранів-плідників 9-10 кг, у вівцематок 6 — 6,5 кг; вихід чистого волокна 60 70 % Тонина волокон 44 — 48-ї якості, довжина вовни у баранів 20-30 см, у маток 15 — 20 см. Плодючість 110 — 120 ягнят на 100 вівцематок.

Проте вівці цієї породи дуже вибагливі до умов годівлі та утримання і надто важко витримують сухий континентальний клімат. Навіть в Англії з її м'яким кліматом розведення чистопородних лінкольнів пов'язане з великими труднощами. Тому в Англії, Австралії, Новій Зеландії чистокровних племінних лінкольнів розводять переважно для схрещування з іншими породами. В СНД вівці породи лінкольн використовуються здебільшого для схрещування з метою створення м'ясо-вовнового кросбредного вівчарства. Помісі лінкольнів з мериносами та іншими породами відзначаються доброю швидкостиглістю, високою м'ясною і вовновою продуктивністю. Всі ці якості вони дуже стійко передають потомству.

 

Ромні-марш Овець цієї породи виведено в Англії у XIX ст. у графстві Кент схрещуванням грубововних овець з баранами породи лейстер. Слово «марш» у перекладі українською мовою означає «низовина», «болото» Звідси і притаманна породі певна відносна стійкість проти гельмінтозів та захворювань ратиць

Тварини великі на зріст з гармонійною тілобудовою, доброю швидкостиглістю і високою м'ясною та вовновою продуктивністю, міцною конституцією, чудовими м'ясними якостями Але вони погано акліматизуються у районах із посушливим кліматом Жива маса баранів плідників 120-130 кг, вівцематок 65-70 кг. Настриг вовни у баранів у фізичній масі 8 - 9, у чистому волокні 5 - 6 кг, у вівцематок — відповідно 3,4 - 4,2 І 2,5 - 3,2 кг. Вихід чистої вовни 60 — 65 %. Довжина вовни у баранів 14 — 16, у маток 12 — 14 см, тонина 46 - 50 якості Плодючість 120 — 130 ягнят на 100 вівцематок

В Україні акліматизацію, розмноження і створення місцевої популяції за типом аргентинських ромні марш здійснено в господарстві «Дружба» Сумської та їм Щорса Харківської областей Кращі отари овець породи ромні марш на племзаводах «Власть труда» Орловської та «Котовський» Волгоградської областей Росія.

Короткововні вівці характеризуються відмінними м'ясними формами, високою швидкостиглістю та здатністю до нагулу. У них однорідна вовна, здебільшого коротша за 10 см, тонина вовни коливається від 50-ї до 60-ї якості з чітко окресленою звивистістю. До короткововних овець англійського типу належать соутдаунська, гемпшир, шропшир, оксфордшир, суффольк та ін. До короткововних належать також литовська темноголова, латвійська чорноголова, естонська і горьківська.

Гемпшир Порода створена в графстві Гемпшир в Англії на початку XIX ст. схрещуванням місцевих маток з баранами соутдаунської породи. Вівці цієї породи великі, мають відмінні м'ясні форми. Морда, вуха й ноги їх вкриті чорним волосом. Вовна біла, однорідна, має добре виражену звивистість. Швидкостиглість висока — енергія росту від народження до відлучення становить до 400 г.

Жива маса баранів 100 - 120, маток 65 - 70 кг. Настриг вовни у баранів у фізичній масі 5 - 6, у чистому волокні 3,5 - 4 кг, у маток — відповідно 3 - 4 і 1,8 - 2,4 кг. Вихід чистої вовни 50 - 60 %. Довжина вовни у баранів 7 - 10, у маток 6-9 см, тонина 50 - 60-ї якості. Плодючість 116-130 ягнят на 100 маток.

Шропшир Породу виведено у графстві Шропшир в Англії у XIX ст. схрещуванням місцевих овець з баранами соутдаунської, а пізніше лейстерської та котсволдської порід. Вівці великі, з міцною конституцією, мають добрі м'ясні якості. Порода шропшир за м'ясними якостями вважається однією з кращих швидкостиглих порід Англії.

Жива маса баранів 80 - 120, маток 65 - 80 кг. Настриг немитої вовни у баранів у фізичній масі 5 — 7, у чистому волокні 3,5 — 4 кг, у маток — відповідно 3,5 - 4,5 і 2,0 - 2,4 кг. Вихід чистої вовни 55 - 60 %. Довжина вовни у баранів 9 - 10, у маток 7-9 см, тонина 50 - 56-ї якості. Плодючість 150 - 175 ягнят на 100 маток.

Вівці породи шропшир використовувались при виведенні латвійської, естонської та дегереської порід. За межами Англії вони широко використовуються у виробничому схрещуванні для отримання м'ясних ягнят.

Оксфордшири. Це одна з перших порід, одержаних в Англії на основі схрещування довгововнових англійських порід з короткововновими. При виведенні оксфордширов були використані котсволди, гемпшири і частково саутдауни. Відповідно з цим оксфордшири по ряду ознак займають проміжне положення між короткововновими і довгововновими тваринами. Як самостійна порода була визнана в 1862 р. Це дуже крупні тварини, з міцним кістяком і правильною статурою. Жива маса маток 80 кг і більш. М. Ф. Іванов, а також В. М. Курганській відзначають, що середня вага маток складає 85— 95 кг.

Морда, вуха і ноги покриті темнозабарвленим (сірим або коричневим) криючим волосом, як і у гемпширов, а тулуб — білою вовною. У віці 4 місяців ягнята дають тушу вагою 20—25 кг; якість м'яса хороша, але вага кісток в туші порівняльно великою.

Плодючість маток з розрахунку на 100 досягає 150 ягнят. Настриг вовни 3,8—4,5 кг, довжина її 8—10 см. звивистість вовни добре виражена, переважаюча тонина 50 якості. Вовна характеризується великою пружністю. Барани і матки комолі.

У Англії оксфордширов широко використовують для промислового схрещування завдяки їх здатності давати крупних і швидкорослих ягнят. Ці вівці витривалі і невибагливі, проте найбільший ефект від їх розведення одержують в районах з великими площами огрядних пасовищ.

Окрім Англії, оксфордширов розводять в чистоті і використовують для схрещування в США, Канаді, Китаї, Південній Америці і ін.

Суффольк. Ця порода створена в результаті схрещування норфолькськой рогатої породи місцевих овець з саутдаунськими баранами. Як самостійна порода визнана в 1859 р. У Англії вона поширена переважно в Суффолькськом, Кембріджському і Ессекськом графствах, розташованих на північний схід від Лондона.

По зовнішньому, виду суффольки характеризуються наступними даними: голова, вуха і ноги чорні, а решта частини тулуба біла, тулуб довгий, прямокутної форми, з дещо видатною вперед грудною кісткою. Оброслость вовною руна на шиї до потиличного гребеня, а на задніх ногах до скакального суглоба. Барани і матки безрогі. Жива вага маток 60—70 кг. Вівці дуже скоростиглі: 3-місячні ягнята при забої дають тушку вагою 17 кг. М'ясо ніжне, нежирне. Вовна однорідна, біла, довжина її 7—8 см, переважаюча тонина 58—56 якості. Настриг вовни 3—4 кг, вихід митого волокна близько 60%. У вовні руна зустрічаються кольорові волокна. Вівці відрізняються міцною конституцією і витривалістю. Плодючість овець хороша: на 100 маток народжується 130—140 ягнят. Завдяки великій скороспілості в поєднанні з невимогливістю і витривалістю суффольські вівці ширше поширені в Англії, ніж інші короткошерсті породи. Окрім Англії, їх розводять в чистоті і використовують для схрещування в Новій Зеландії, США, Канаді, Австралії, Аргентині і низці європейських країн.

 

Характеристика показників продуктивності

овець зарубіжної селекції та аборигенних порід

 

Завдання 1. Дати характеристику породам овець зарубіжної селекції.

 

1. Австарлійські мериноси

2. Полварс

 

Завдання 2. Ознайомитися з характеристикою аборигенних порід овець.

1. Волошські вівці.

2. Кучугурівськівівці

3. Цакуль, рацка, цуркан, гуцулка