Висновки. Дана робота присвячена дослідженню явища, без якого перекладацький процес не зміг би відбуватись взагалі

Дана робота присвячена дослідженню явища, без якого перекладацький процес не зміг би відбуватись взагалі, а саме дослідженню такого поняття як категорія модальності та засоби вираження модальності при перекладі з англійської мови на українську.

У ході роботи було опрацьовано 205 завершених граматичних конструкцій (речень), які містять в собі засоби вираження модальності. Серед них було виявлено 2 % фонетичних засобів (5 граматичних конструкцій), 25 % лексичних засобів (50 одиниць) та 73 % лексико-граматичних засобів (150 одиниць). На основі опрацьованого матеріалу було встановлено, що найпоширенішими засобами вираження модальності в англійській мові в усіх жанрах є модальні дієслова. На масиві опрацьованого матеріалу були визначені способи перекладу засобів вираження модальності в сучасній англійській мові на українську мову. Вони можуть перекладатись за допомогою фонетичних засобів (логічного та фонетичного наголосу), лексичних засобів (модальні слова та композити) та лексико-граматичних засобів вираження модальності (модальні слова) або взагалі не мати чіткого вираження.

Також вияснилося, що часто модальність передається за допомогою інтонації та наголосу, проте на письмі модальність частіше за все передається модальними дієсловами. Але це не означає, що ця мовна категорія проста і з нею не виникає ніяких труднощів, адже модальність - поняття багатоаспектне та має низку своїх особливостей. Для перекладача головним є вміння знайти в тексті оригіналу саме те, що прагне передати автор, і вже певними засобами відтворити це.

Специфіка кожного із літературних жанрів із характерними для них мовними стилями відображається, безумовно, на умовах перекладу. При перекладі художніх творів в основному звертають увагу на лексику (адже такі твори впливають не лише на розум, а й на почуття), тому саме такі тексти містять в собі більше модальності, яку треба відповідним чином виразити. Відповідно перекладач має бути дуже уважним при перекладі художньої літератури. У діловому та публіцистичному стилях модальність має свої межі, тому з текстами цих стилів виникають свої труднощі. У розмовному стилі перекладач має більшу свободу творчості і може різноманітними засобами зобразити дійсність.

Отже, перекладаючи будь-які твори, перекладач повинен бути обережним та уважним щодо формулювання речень та створення текстів. Адже лише зрозумілі для нас твори зможуть нам показати те, що хотів донести до читача іноземний письменник.