Методичні рекомендації. Ефективність народного господарства лише на третину обумовлюється вкладеннями в матеріально-речові елементи виробництва

Ефективність народного господарства лише на третину обумовлюється вкладеннями в матеріально-речові елементи виробництва. Решта залежить від людського, фактора – інтелектуального потенціалу, кваліфікаційного рівня і здібностей керівників та спеціалістів.

Економіка держави нині переживає складний період криз, спаду, який затягується на невизначений термін і негативно впливає на рівень життя народу, його добробут. Це пояснюється низьким професійним рівнем менеджменту. Саме некваліфіковані, помилкові дії керівництва довели значну частину суб’єктів господарювання і практика показують, що ваговим чинником, який сприяє прийняттю економічно обґрунтованих рішень є відсутність на вітчизняних підприємствах ефективної системи контролінгу, зокрема фінансового контролінгу.

Контролінг можна розглядати як інтегральну саморегулюючу систему методів та інструментів, яка спрямована на функціональну підготовку управлінських рішень і включає координацію, інформаційне, методологічне забезпечення та внутрішній консалтинг.

В цілому контролінг спрямований на майбутній розвиток підприємства. Контролінг входить в фінансово-економічну службу підприємства і підпорядковується заміснику директора з фінансів. Особлива роль належить фінансовому контролінгу, що входить до фінансового менеджменту і розглядає такі питання: фінансова стратегія, прогнозування, планування, бюджетування, фінансовий аналіз, координація, внутрішній консалтинг, методологічне забезпечення, внутрішній аудит, фінансовий контроль, ревізія, оцінка ризиків, система раннього попередження та реагування, прогнозування та попередження банкрутства.

При здійсненні фінансової санації санаційний аудит обов’язковий бо потрібна фінансова експертиза.

Характерним для санаційного аудиту є те, що він проводиться на підприємствах, які перебувають у фінансовій кризі. Головна його мета – оцінити санаційну спроможність підприємства на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності та наявної санаційної спроможності.

З допомогою санаційного аудиту проводять економіко-правову експертизу наявної санаційної концепції та роблять висновки про доцільність вкладення коштів в об’єкти санації. Санаційний аудит виступає як інструмент зменшення інформаційного ризику для інвесторів, кредиторів та інших осіб, які мають намір взяти участь у фінансовій санації. Він складається з таких етапів: ідентифікація, даних, експертиза, висновки, вироблення рекомендацій.

При здійсненні санаційного аудиту визначаються його джерела (внутрішні, зовнішні) та напрямки (оперативний, стратегічний). Щоб дати характеристику джерел слід проводити фінансовий аналіз та вивчити симптоми кризи підприємства. Для визначення напрямку аналізується виробничо-господарська сфера, вивчається наявність слабких місць.

Велике значення при санаційному аудиті має оцінка майнового стану джерел його формування. Від наявності необоротних і оборотних активів їх співвідношення залежить ефективність роботи підприємства, а співвідношення власного і позикового капіталу вказує на ступінь його незалежності, фінансової стійкості. Для з’ясування цих питань слід проводити аудит власного капіталу, позикового капіталу та кредиторської заборгованості, ліквідності і платоспроможності, формування фінансового ресурсного потенціалу, складати оцінку ділової активності, вивчати становище підприємства на ринку виробництва та на ринку збуту готової продукції, проводити аналіз причин кризи та сильних і слабких сторін підприємства.

При здійсненні санаційного аудиту обов’язкове проведення експертизи запланованих санаційних заходів. В ході аудиту перевіряється повнота та правильність показників, що відображають ціль санації (потреба в капіталі для санації, його достатність, реальність мобілізації капіталу, реальність отримання кредиту, державних гарантій, реальність розміщення емісії цінних паперів).

При наявності збитків у підприємства провіряються можливі джерела їх покриття. План санації має передбачати інтеграцію і координацію окремих сфер діяльності підприємства. Якщо підприємству необхідне інвестування то провіряються строки проведення і узгодження з іншими заходами. Провіряються податкові аспекти санації, визначаються приховані резерви податкові аспекти санації.

Перевіряється наявність матеріально-технічної бази і її відповідність запланованим обсягам реалізації. Всебічно перевіряється правова оцінка запланованої санації.

Завершується аудит оцінкою санаційної спроможності підприємства та рішенням про доцільність санації чи ліквідації суб’єкта господарювання. Якщо за даними санаційного аудиту встановлено, що виробничий потенціал підприємства зруйновано, структура балансу незадовільна, ринки збуту продукції втрачено, стратегія розвитку підприємства відсутня, концепція санації недосконала, то робиться висновок про санаційну неспроможність підприємства і доцільність його ліквідації. Якщо санаційний аудит підтвердив, що підприємство може відновити платоспроможність, має відповідний менеджмент, ринки збуту та джерела залучення фінансових ресурсів зовнішнього санатора, то робиться висновок про доцільність санації підприємства.

Акт аудиторської перевірки включає такі розділи: відомості про аудитора і аудиторську фірму; підстави для здійснення аудиту; оцінку достовірності інформації; висновок про санаційну спроможність підприємства.

Контрольні питання

1. Сутність контролінгу.

2. Сутність санаційного аудиту.

3. Акт аудиторської перевірки.

Завдання для вивчення теми

1. Визначте методику діагностики фінансової кризи.

2. Визначте методи прогнозування банкрутства.