Вишенський І. Твори / Пер. з книжної української мови Валерія Шевчука. — K.. 1986. —C. 34,61. "Там же. — C. 35. -Там же. — С.81.

криттів-звинувачень, якими сповнені його послання.

Писання Вишенського розходились по Україні і мали вплив переважно серед нижчих, соціально упосліджених прошарків православної братської громадськості. Хоч він звертається до князя Острозького як до вождя православних, сам князь займав іншу позицію. Власне, князь Константин-Василь теж був прихильником унії, тільки він бачив перспективу більш широку: об'єднання з Римом усіх православних церков, включаючи Московську і Молдово-Валахську (румунську). Як союзників у культурному русі він розглядав протес-таптів-антитринітаріїв. Культурний діяч західницької орієнтації, з широкими евкуменічними планами, князь Острозький був рішуче проти того способу об'єднання з римською церквою, який, на його думку, мав призвести до розколу Русі.

Після Брестського собору боротьба спалахнула з новою силою. Братства розцінювали унію як зраду церковної ієрархії й посилили свій контроль над діяльністю церкви, втруча-ючись у діяльність священиків і всюди вбачаючи підступи єзуїтів. Православними було вбито полоцького єпископа-уніата, київського війта, кількох ченців, а архімандрита Виду-бецького монастиря вірні втопили у Дніпрі. Активним учасником подій стало козацьке військо, яке рішуче захищало православні братства. В антиуніатському русі дедалі сильнішими ставали консервативно-православна й фундаменталістська тенденції.

Характерно, що в творах православних письменників-полемістів знаходимо вирази симпатії до ладу

ІІерква

Св. Параскевы, с. Ом'ксан<)рівка на Закарпатті. XVHcm.

імперії Османів та турецьких способів встановлення соціальної справедливості.

Описуючи систему покровительства немусульманским церквам у Османській імперії, анонімний автор «Перестороги» (близько 1605 р.) пише: «Так то так Бог предивним чудом

Іван з Вишні. Ікона

«Розп яття», с. Суха. 1678 р.