Студопедия Главная Случайная страница Задать вопрос

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Пересторога // Українська література XVII ст. — С. 28. " Копистенський Захарі». Палі подія // Там же. — С. 101. "' Записки янычара. — М., 1978. —С. 96—97.




устроїв, же тот поганин, которий ГОЛОВНИМнеприятелем вірі Христової єст, а так, рад не рад, яко пес чужих скарбов, сам їх не уживаючи, сторожем єст і розхощати їх нікому не допускает»'. Ще виразніше протиставлення справедливого магометанства несправедливому Риму в «Палинодії» Захарії Копистенського: «Мають то грекове над нас, ркомо вольних і пра-ви обварованих, же в вірі і в на-боженстві своем вольность мають. Хто був в Константинополю і по інших містах в Греції на урочитії свята, побачив би свободу і вільность, і веселлє, і строй, і безпеченство христіан таковоє, же рекл би кождий, іж тії там христіаие царствують, і же в так великом їх згромаженню, і в так світлой їх оказалості только їм цара недоставаєт...»"

Принцип управління державою та суспільством в імперії із симпатією характеризує пам'ятку, що називається «Записки яничара». Автор його, серб Константан із Островиці, колишній яничар, жив, імовірно, на Україні; він ненавидить султанат і ісламське «поганство», але тон його розповіді міняється, коли йдеться про соціальну політику султанів. «І так вони постачають султанські замки, а також і всю турецьку державу від найвищої людини до самої незначної, чи багатий він, чи бідний, кожен дивиться на руку султана, а султан всіх забезпечує у відповідності з його чеснотами і заслугами. І, таким чином, жоден пан не має нічого спадкового»"". Розповсюдженість цієї пам'ятки свідчить про наявність симпатій до системи жорстокої справедливості й загальної рівності.

Але головні політичні симпатії консервативного та фундаменталіст-ського крила спрямовані в бік Москви. Агітація за приєднання до держави Московської поширюється саме в колах, найближчих до граничного традиціоналізму.

З іншого боку, уніатські реформи не давали жаданого результату.

Уніатський митрополит Іпатій Потій (1541—1613 pp.) був досить освіченою людиною широких поглядів. Перед тим, як наважитися на унію, він підтримував близькі стосунки з князем Острозьким, зазнав багато сумнівів і вагань. Вчився вій у Кракові, потім служив у Радзивілла і певний час був, як і патрон, кальвіністом; у Бресті він був каштеляном і суддею- Іпатій Потій був добрим письменником-полемістом. Спочатку він вирішив наслідувати православну церкву і став організовувати уніатські братства. Проте цей шлях виявився безперспективним. Тому Іпатій, а особливо його наступник митрополит Велямин Рутський, головну увагу приділяли монастирям. За зразком католицької церкви всі п'ять монастирів, що залишилися в уніатів, — Віденський Святої Трійці, Мінський, Новогрудський, Битен-ський та Жировицький, — об'єднано в одну конгрегацію під началом новоствореного ордену василіян (у православній церкві не було чернецьких орденів, але ченців західні автори називали Василівнамитому, що монастирі засновані були за статутом св. Василія Великого). В Мінську і Новогрудку було створено колегії за зразком єзуїтських з тими ж привілеями, при Мінському монастирі — семінарію для підготовки священиків, папа Урбан VIII надав 22 місця в західних університетах для підготовки професорів; при уніатських монастирях створено народні школи, організовано було

 

опіку над православною молоддю, яка вчилася в єзуїтських колегіях. Видимих результатів на той час ці освітні заходи не дали, авторитет уніатської церкви залишався низьким, при цьому в очах римо-като-лицького кліру і керівних кіл Речі Посполитої вона була другосортною і всього лише перехідним щаблем до повної перемоги католицизму.

Проте наростання фундамен-талістських тенденцій в братствах, диктат неосвіченої громади над ієреями, переростання ненависті в насильства й убивства вносили вагання і в середовище православних письменників.

В унію переходять деякі відомі учасники Київського гуртка. Так, відомий дидаскал Київської братської школи Касіян (Каліст) Сакович, чернець родом з-під Рави-Руської, поет, спочатку виступав за об'єднання уніатів з православними, а потім перейшов у католицизм і переїхав до Кракова. Більшою втратою для православ'я був перехід до унії Мелетія Смотрицького (1575"—1633 pp.). Син ректора Осгрозького колегіуму, організатора філологічних праць з підготовки видання Острозької біблії Герасима із Смотрича (Смотрицького), Мелетій був широко відомий не тільки як православний полеміст і церковний діяч, але й як вчений-філо-лог. Це йощ належить опис граматики старослов'янської мови, вся термінологія, якою й досі користуються російські лінгвісти: гласная, согласная, ударение, слог, точка, многоточие, запятая, предлог, союз, междометие, глагол, существительное, склонение, спряжение і так далі — навіть реформи Ломоносова виявились менш тривалими, ніж фундаментальна праця Смотрицького. Як письменник Мелетій Смотрицький відзначався європейською освіченістю; він вчився у доброму єзуїтському колегіумі в Вільно, потім в університетах Бреслау (Вроцлава), Ляйпціга, Нюрнберга та Віттенберга, перекладав польською мовою Петрарку. Після вбивства уніатського єпископа Полоцького Смотрицький, який був у тому ж Полоцьку архієпископом православним (невизнаним), зробив подорож по православних центрах Сходу і повернувся з переконанням, що стан східнохристиянської теології й догматики надзвичайно низький порівняно із західним. Єдиний вихід Смотрицький вбачав в унії церков і через деякий час перейшов до неї.

Певну конкуренцію православним, католикам і уніатам у галузі освіти становили протестанти.

Важливу роль у ті часи відігравала невеличка Гоща на річці Горинь, недалеко від Рівного, — родове гніздо князів Гойських: туг склався впливовий центр антитринітарської церкви. Дрібні овруцькі пани Немиричі, які розбагатіли в часи колонізації Півдня, у своєму замку в Черняхові створили ще один значний соцініан-ський гурток. Протестантські осередки та школи зазнавали переслідувань як з боку католиків, так і з боку православних; як правило, їх школи були високого рівня, але тримались, доки живий був багатий покровитель. Гойською школою оволоділи православні, майбутній ректор Києво-Могилянської академії Гізель був певний час її ректором. Князь Острозький, а пізніше і митрополит Могила підтримували з протестантами лояльні і навіть союзницькі відносини. Загалом вплив протестантизму в Україні був менший, ніж у Литві та Бєларусі. Характерно, що українські

 

 

протестанти вживають українську розмовну мову в книгах (переклад иовозаповітних книг українською мовою аититринітарієм Валентином Невгалевським в с. Хорошів на Волині 1581 p.).

1620 p. Константинополь відмінив рішення Брестського собору і призначив православним Київським митрополитом Йова Борецького, ректора Київської школи, колишнього Львівського братчика. Король Зиґ-мунт визнавав тільки уніатського митрополита. Справа заходила в безвихідь і мала, здавалось, лише силове розв'язання.







Дата добавления: 2015-09-04; просмотров: 62. Нарушение авторских прав

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2017 год . (0.007 сек.) русская версия | украинская версия