Декларація Директорії Української Народньої Республіки // Вшашченко В. Виродження нації. -4.III. —С. 173
«Регулярна» громадянська війна велася переважно вздовж залізниць невеликими арміями, що їх спроможні були зібрати й озброїти воюючі сторони. Головна кількість жертв припадає не на ці бойові дії. Мільйони жертв — жінок, дітей, стариків залишаються на совісті масових убивств, голоду, епідемій — всього того хаосу, в який занурена була країна. Серед цих незліченних страждань виділяються жахи єврейських погромів. Оцінка кількості жертв єврейських погромів в Україні приблизна — впродовж 1919 р. близько 100 тис. чоловік, можливо, значно більше. Ось як описуються погроми в книзі, що вийшла з передмовою Горького: «Озброєні люди вриваються ч місто або містечко, розсипаються по вулицях, прямують групами в єврейські квартали, сіють смерть, не розбираючи ні віку, ні статі, по-звірячому ґвалтують і нерідко потім убивають, хапають, що можуть понести, ламають печі, стіни в пошуках грошей і цінностей. За першою групою приходить друга, а потім третя... І вбиті, і вцілілі роздягаються до нижньої білизни, а хто і догола... Потім у місто або містечко вступає противник, що нерідко докінчує пограбування євреїв... Попередні погромники зникають, щоб знову повернутися через кілька днів... Закінчується тим, що решта населення, збожеволіла від жаху, кидається, іде, куди очі бачать, роздягнена, боса, без копійки в кишені і, якщо їх не заганяють назад пострілами, стікається в якесь найближче місто або містечко»*. Що ж то були за «озброєні люди», які розсипалися по єврейських кварталах містечок? Чи відповідальні за цей жах керівники УНР, на підконтрольній яким території розігрувались ці трагедії? А саме там відбулись найжахливіші Проскурівський, Чорнобильський, Уманський та інші погроми. Коли всі суспільні структури розвалились, набиті зброєю села жили самоврядними острівцями, породжуючи і примітивний порядок, і примітивний хаос. З цієї сільської анархії виростали й ідейно-анархістські армії, переважно на безлісому півдні України, виростали і різні «батьки», які йшли або до червоних, або до Петлюри, а найчастіше гуляли самі, грабуючи передусім своїх же селян (бо їсти треба щодня) і влаштовуючи собі «свята» в
Г. Собачко-Шостак. Кіннота Махна. 1927 р.
|
