Uml;теоретичні відомості. Вентиляція необхідна для забезпечення в приміщеннях комфортних умов і належної гігієни повітря з метою підтримки нормального фізіологічного стану й високої

Вентиляція необхідна для забезпечення в приміщеннях комфортних умов і належної гігієни повітря з метою підтримки нормального фізіологічного стану й високої працездатності. За способом організації вентиляцію розділяють на припливну й витяжну. Найбільше часто в приміщеннях обладнають припливно-витяжну вентиляцію. За характером побудника розрізняють вентиляцію природну й штучну (механічну). В основу природної вентиляції покладений обмін повітря за рахунок різниці температур зовнішнього повітря й повітря приміщень (тепловий напір) і вітрового напору. З метою підвищення ефективності природної витяжної вентиляції на спеціальних вентиляційних каналах, що виходять на дах будинків, установлюють рефлектори різної конструкції. Штучна вентиляція (приплив і витяжка) здійснюються за рахунок штучних засобів спонукання (вентиляторів). Вона не залежить від температури повітря, швидкості й напрямки вітру. За способом організації розрізняють також місцеву (для одного приміщення) і центральну вентиляцію.

При оцінці вентиляції визначають дані, що характеризують інтенсивність повітрообміну в приміщенні. Для цього вимірюють площу, об'єм приміщення й обчислюють кількість повітря на одного що займається. Звертають увагу на внутрішню обробку приміщення, з огляду на, що клейове фарбування зменшує природну вентиляцію на 50%, а олійна фарба й облицювання плитами робить стіни практично повітронепроникними. Крім того, відзначають розташування, розміри кватирок або фрамуг й обчислюють коефіцієнт аерації (Ка):

Коефіцієнт аерації повинен бути не менш 1/50.

 

Завдання 1: Визначити коефіцієнт аерації для класної кімнати площею 50 м2, у якій 5 однакових кватирок розміром 40х40 см.

Визначають особливості витяжної вентиляції на природній тязі, наявність рефлекторів, розміщення вентиляційних отворів. Оцінка дії цієї системи може бути зроблена шляхом обліку об'єму повітря, що видаляється із приміщення.

При оцінці штучної вентиляції враховуються: система вентиляції, розташування вентиляційних отворів, дані про спосіб і місце забору приливного повітря, про пристрої для очищення, підігріву й зволоження приливного повітря, температура й швидкість приливного повітря.

Основним показником інтенсивності вентиляції в приміщенні служить кратність повітрообміну, що показує скільки разів протягом години змінюється повітря в приміщенні. Вона визначається по формулі:

де S - кратність повітрообміну за годину, V - об'єм повітря, що нагнітає або видаляє із приміщення за годину (м³/г), К - об'єм приміщення (м³).

Порядок визначення кратності повітрообміну наступний:

· визначити площа вентиляційного отвору (а). При круглому отворі застосовують формулу Пr²;

· визначають за допомогою анемометра швидкість руху повітря у вентиляційному отворі (b);

· розраховують об'єм повітря, що нагнітається або видаляється із приміщення за годину через вентиляційні отвори (n – кількість однакових отворів).

Для цього роблять обчислення по формулі:

а при русі повітря через кватирки:

 

 

Цифра 3600 показує кількість секунд в одній годині;

· визначають об'єм приміщення (К); обчислюють кратність повітрообміну (S).

Завдання 2: У конференцзалі розміром 18´12´4 м розташовані 3 вентиляційні отвори 50´25 см, через які нагнітається повітря, і 2 вентиляційні отвори такого ж характеру, через які повітря видаляється. Необхідно визначити кількість повітря, що надходить в зал, й кратність повітрообміну. За допомогою анемометра встановлено, що швидкість руху повітря через кожний з отворів дорівнює 1,4 м/с.

Визначення необхідного об′єму повітря за вуглекислотою. Доросла людина у стані спокою протягом години видихає 22,6 л вуглекислоти (діоксиду вуглецю), тим самим збільшуючи його концентрацію в повітрі приміщення. Чим інтенсивніша робота, тим більше вуглекислоти видихає людина (до 30-40 л/год).

Знаючи концентрацію вуглекислоти в атмосферному повітрі (0,4 л/м³), допустиму концентрацію вуглекислоти в повітрі (1 л/м³), можна розрахувати необхідний об′єм повітря на одну людину, або кубатуру приміщення.

Розрахунок проводять за формулою:

,

де Х – необхідний об′єм повітря (в м³/год ) на одну людину (кубатура приміщення), А – кількість видихуваної вуглекислоти однією дорослою людиною (22,6 л), а – допустима концентрація СО ₂ в приміщенні (1 л/м³), а1 – вміст СО ₂ в атмосферному повітрі (0,4 л/м³).

Розрахувавши, одержимо:

,

де 37,7 м³ - це та кількість повітря, яка необхідна одній людині протягом години, або кубатура приміщення при відсутності вентиляції, щоб концентрація СО ₂ не перевищувала допустиму величину – 0,1% (тобто 1 л/м³).

При важкій фізичній роботі необхідний об’єм вентиляції значно зростає, зокрема при заняттях спортом до 60-80 м³ повітря/особа/год.

Якщо мова йде про дітей шкільного віку, значення необхідного об’єму повітря приймається рівним їхньому віку в роках, наприклад, 10 років - 10 л.

Знаючи необхідний об'єм вентиляції й об'єм приміщення, легко визначити необхідну кратність повітрообміну для даних умов.

 

Завдання 3: Визначити необхідний об'єм вентиляції й відповідну кратність повітрообміну для ігрової кімнати площею 50 м2 і висотою 3 м, у якій перебуває 20 дітей 9 років.

Завдання 4: У лекційній аудиторії знаходиться 80 студентів, тривалість лекції – 1,5 години. Об’єм аудиторії – 400 м3, вікна та фрамуги закриті. За допомогою природних витяжних систем вентиляції (витяжні канали будинку) з приміщення за годину видаляється 50 м3 забрудненого повітря. Визначити, чи відповідає повітрообмін у цій аудиторії гігієнічним вимогам.

 

Зараховано:

 

Контрольні питання:

1. Що являє собою природна вентиляція і яка її гігієнічна оцінка?

2. Що являє собою штучна вентиляція і яка її гігієнічна оцінка?

3. Яке пристрій й обладнання місцевих витяжних вентиляційних систем та їхнє значення?

4. Як робиться розрахунок кратності повітрообміну приміщень?

5. Методика визначення необхідної кубатури приміщення за СО₂. Поняття про кондиціювання повітря.