Uml;теоретичні відомості. За нормативами, які діяли ще донедавна, рекомендована житлова площа на 1 людину повинна бути не менше 9 м2За нормативами, які діяли ще донедавна, рекомендована житлова площа на 1 людину повинна бути не менше 9 м2. Однак зараз гігієністи вважають, що мінімальна житлова площа на 1 людину повинна бути не меншою 13-15 м2. У номерах готелів із розрахунку на одну особу не менше 6 м2 - у закладах цілорічного функціонування, і не менше 4,5 м2 - у закладах сезонного (літнього) функціонування; для таборів - не менше 4 м2 на особу; - у засобах розміщення, у номері, має бути санвузол з відповідним санітарним інвентарем та обладнанням загального користування; окрема кімната побутового обслуговування; місце для праці забезпечене необхідним обладнанням та інвентарем; приміщення або частина приміщення для перегляду телепередач; камера зберігання; приміщення для надання послуг харчування та/або кухня для самостійного приготування їжі, обладнаної холодильником, електричною (газовою) плитою або пічним опаленням; - пристрої для зручного користування інвентарем згідно стандарту. Кожен засіб розміщення повинен надавати мінімальний обсяг послуг, а саме: - цілодобове приймання; - послуги громадського харчування або умови для само-стійного приготування їжі; - щоденне прибирання житлової кімнати та санвузла (крім гуртожитків, таборів праці та відпочинку, гірських притулків та ін.); - зміну постільної білизни - не менше одного разу на п’ять діб, зміну рушників - не менше одного разу на три доби; - відправку, отримання і доставку пошти; - зберігання цінностей та багажу; - медичну допомогу і виклик швидкої допомоги, користування аптечкою першої допомоги; - туристичну інформацію. Стандарт також регламентує вимоги щодо безпеки та охорони навколишнього середовища. Згідно пункту - вимоги безпеки, заклади розміщення повинні: - розташовуватись в екологічно безпечній зоні; - забезпечувати безпеку життя та здоров’я клієнтів, їхнього майна. Однією із основних гігієнічних вимог до готельно-ресторанного бізнесу є характеристика повітряного середовища на відповідність фізіологічним потребам організму і призначенню приміщення. Мікроклімат приміщення також впливає на стійкість продуктів харчування та при зберіганні їх. В житлових та виробничих приміщеннях сучасних споруд, повітряне середовище приводиться у відповідність з гігієнічними нормами з допомогою систем опалення і вентиляції. Гігієнічні вимоги до опалення закладів готельно-ресторанного господарства: - опалювальні пристрої повинні забезпечувати установлену нормами температуру незалежно від температури повітря на вулиці і кількості людей, які знаходяться в приміщенні; - температура повітря в приміщенні установлюється в залежності від його призначення і при нормальних швидкостях руху повітря і відносній вологості повинна бути рівномірною як в горизонтальному, так і вертикальному напрямі. Добові коливання температури по горизонталі не повинні перевищувати 2 ºС, по вертикалі 2-2,5 ºС на кожний метр висоти; - температура внутрішніх поверхонь огороджень повинна наближатися до температури повітря приміщення. При цьому різниця температур повітря приміщень і поверхонь огородження не повинна перевищувати 4-5 ºС; - опалення приміщення повинно бути неперервним і передбачати якісне і кількісне регулювання теплообміну; - опалювальна система не повинна забруднювати повітря димом, продуктами згорання палива; - поверхня пристроїв повинна бути доступна для очистки. Системи опалення закладів готельно-ресторанного господарства являють собою комплекс елементів, необхідних для нагрівання приміщень в холодний період року. До основних елементів систем опалення належать джерела тепла, теплопроводи, нагрівальні прилади. Теплоносіями можуть бути нагріта вода, пара чи повітря. Системи опалення поділяють на місцеві та центральні. До місцевого відноситься пічне та повітряне опалення, а також опалення місцевими газовими та електричними пристроями. Місцеве опалення застосовується, як правило, в житлових та побутових приміщеннях, а також в невеликих виробничих приміщеннях малих підприємств. До систем центрального опалення відносяться: водяне, парове панельне, повітряне, комбіноване. Водяна та парова системи опалення в залежності від тиску пари чи температури води можуть бути низького тиску (тиск пари до 70 кПа чи температура води до 100 °С) та високого тиску (тиск пари більше 70 кПа чи температура води понад 100 °С). Водяне опалення низького тиску відповідає основним санітарно-гігієнічним вимогам і тому широко використовується на багатьох підприємствах різних галузей промисловості. Основні переваги цієї; системи: рівномірне нагрівання приміщення; можливість централізованого регулювання температури теплоносія (води); відсутність запаху гару, пилу при осіданні його на радіатори; підтримання відносної вологості повітря на відповідному рівні (повітря не пересушується); виключення опіків від нагрівальних приладів; пожежна безпека. Основний недолік системи водяного опалення - можливість її замерзання при відключенні в зимовий період, а також повільне нагрівання великих приміщень після тривалої перерви в опаленні. Парове опалення має ряд санітарно-гігієнічних недоліків. Зокрема, внаслідок перегрівання повітря знижується його відносна вологість, а органічний пил, що осідає на нагрівальних приладах, підгорає, викликаючи запах гару. Окрім того, існує небезпека пожеж та опіків. Враховуючи вищевказані недоліки не допускається застосування парового опалення в пожежно-небезпечних приміщеннях та приміщеннях зі значним виділенням органічного пилу. З економічної точки зору систему парового опалення ефективно влаштовувати на великих підприємствах, де одна котельня забезпечує необхідний нагрів приміщень усіх корпусів та будівель. Панельне опалення доцільно застосовувати в адміністративно-побутових приміщеннях. Воно діє завдяки віддачі тепла від будівельних конструкцій, в яких вмонтовані спеціальні нагрівальні прилади (труби, по яких циркулює вода) або електронагрівальні елементи. До переваг цієї системи опалення належать: рівномірний нагрів та постійність температури і вологості повітря в приміщенні; економія виробничої площі за рахунок відсутності нагрівальних приладів; можливість використання в літній період для охолодження приміщень, пропускаючи холодну воду через систему. Основні недоліки - відносно високі початкові витрати при встановленні та важкість ремонту при експлуатації. Повітряне опалення може бути центральним (з подачею нагрітого повітря від єдиного джерела тепла) та місцевим (з подачею теплого повітря від місцевих нагрівальних приладів). Основні переваги цієї системи опалення: швидкий тепловий ефект в приміщенні при включенні системи; відсутність в приміщенні нагрівальних приладів; можливість використання в літній період для охолодження та вентиляції приміщень; економічність, особливо, якщо це опалення суміщене із загально обмінною вентиляцією. При виборі системи опалення підприємств, що проектуються чи реконструюються необхідно враховувати санітарно-гігієнічні, виробничі, експлуатаційні та економічні чинники. Слід зазначити, що досить ефективною є комбінована система опалення (центральне повітряне опалення та водяне низького тиску, суміщене із загальнообмінною вентиляцією). Вентиляція. Норми повітрообміну в приміщеннях готелів встановлені такі: кратність повітрообміну в номерах на 1 місце: 50 м3/г - у номерах вищих розрядів; 40-30 м3/г – в номерах менш комфортабельних. Не допускається розбіжність обсягів притоків витяжки повітря від проектного більше ніж на 10%, а зниження чи збільшення температури приточного повітря - більше ніж на 2°С. Штучне освітлення передбачається у всіх виробничих та побутових приміщеннях, де недостатньо природного світла, а також і для освітлення приміщень в темний період доби. При організації штучного освітлення необхідно забезпечити сприятливі гігієнічні умови для зорової роботи і одночасно враховувати економічні показники. Найменша освітленість робочих поверхонь у виробничих приміщеннях регламентується СНіП П-4-79 і визначається, в основному, характеристикою зорової роботи. Норми носять міжгалузевий характер. На їх основі, як правило, розробляють норми для окремих галузей промисловості. В СНіП Н-4-79 вісім розрядів зорової роботи, із яких перших шість характеризуються розмірами об'єкту розпізнавання. Для І-V розрядів, які окрім того мають ще і по чотири підрозряди (а, б, в, г), нормовані значення залежать - не тільки від найменшого розміру об'єкта розпізнавання, але і від контрасту об'єкта з фоном та характеристики фону. Найбільша нормована освітленість складає 5000 лк (розряд Іа), а найменша - 30 лк (розряд VІІІв). В якості джерел штучного освітлення широко використовують лампи розжарювання та газорозрядні лампи. Лампи розжарювання відносяться до теплових джерел світла. Під дією електричного струму нитка розжарювання (вольфрамовий дріт) нагрівається до високої температури і випромінює потік променевої енергії. Ці лампи характеризуються простотою конструкції та виготовлення, відносно низькою вартістю, зручністю експлуатації, широким діапазоном напруг та потужностей. Поряд з перевагами їм притаманні і суттєві недоліки - велика яскравість (засліплююча дія); низька світлова віддача (7-20 лм/Вт); відносно малий термін експлуатації (до 2,5 тис. год); переважання жовто-червоних променів в порівняні з природним світлом; висока температура нагрівання до 140 °С і вище, що робить їх пожежо-небезпечними. Лампи розжарювання використовують, як правило, для місцевого освітлення, а також освітлення приміщень з тимчасовим перебуванням людей. До основних характеристик джерел штучного освітлення належать: номінальна напруга живлення, В; електрична потужність лампи, Вт; світловий потік, лм; світлова віддача, лм/Вт; термін експлуатації; спектральний склад світла. При освітленні коридорів природним світлом з одного торця їх довжина не повинна перевищувати 24 м, при освітленні з двох торців - 48 м, якщо довжина коридору більша, слід передбачати світлові розширення (кармани). Відстань між світловими карманами не повинна перевищувати 24 м, а між світловим карманом і вікном у торці коридору - 36 м. Ширина світлового кармана повинна бути не менше половини його глибини, ширина прилеглого коридору при цьому не враховується. При проектуванні штучного освітлення необхідно вирішити наступне: вибрати систему освітлення, тип джерела світла, тип світильників, визначити розташування світлових приладів, виконати розрахунки штучного освітлення та визначити потужності світильників та ламп. Нормування шуму для робочих місць регламентується санітарними нормами та державним стандартом. Для постійних шумів нормування ведеться по граничному спектру шуму. Граничним спектром зветься сукупність нормативних рівнів звукового тиску дев'яти стандартизованих октавних смугах частот із середньо-геометричними частотами 31,5 63, 125, 500, 1000, 2000, 4000, 8000 Гц. Кожен граничний спектр позначається цифрою, яка відповідає допустимому рівню звукового тиску (дБ) в октавній полосі із середньо-геометричною частотою 1000 Гц. Наприклад, граничний спектр ГС-75 означає, що в цьому граничному спектрі допустимий рівень звукового тиску в октавній смузі з середньо-геометричною частотою 1000 Гц дорівнює 75 дБ. В закладах готельно-ресторанного господарства необхідно дотримуватися санітарного режиму. Для цього необхідно суворо дотримуватися графіку прибирання приміщення з вказаним часом, частотою, способом прибирання і дезінфекції. Для підтримання необхідної чистоти приміщення щоденно необхідно прибирати підлогу вологим способом. Основне прибирання проводять щодня до і після роботи готельно-ресторанного господарства. Підлогу прибирають по мірі її забруднення. Спочатку її підмітають вологим способом, а потім миють теплою водою і витирають насухо. Для миття жирної підлоги використовують миючі засоби, що дозволені органами санітарного контролю. Стіни, карнизи, стелі чистять з допомогою пилососа чи ледь вологою серветкою. Умивальники, раковини, трапи необхідно очищати, мити та дезінфікувати. Нові туристські комплекси з кількістю 400-500 місць рекомендується облаштовувати стаціонарними системами централізованого вакуумного пиловидалення. При цьому в номерах встановлюється пристрої прийому запиленого повітря, сполучені з магістральними трубопроводами, в яких розрідження повітря створюється водокільцевими компресорами. Відсмоктане під час прибирання забруднене повітря очищається через дифузори та мокрі пилевідділювачі (барботери), а затриманий пил у щільних пакетах вивозиться в спеціально відведені місця. При використанні такої системи тривалість прибирання становить: для одномісного номера площею до 20 м2 - 8-10 хвилин; коридорів площею до 10 м2 - 2-3 хвилини. Система водопостачання туристського комплексу повинна забезпечувати цілодобову подачу холодної води з необхідним напором до всіх водорозбиральних точок і пожежних кранів. Відповідно до норм пожежозабезпечення, споруди, готелі обладнуються двома самостійними введеннями, приєднаними до різноманітних ділянок зовнішньої кільцевої водогінної мережі. Між введеннями на зовнішній мережі встановлюються засувки для забезпечення подачі води в будинок при аварії на одній із ділянок. При періодичній нестачі напору на запроваджені водопроводи в туристському комплексі встановлюються автоматичні насосні установки, що працюють у нерівномірному режимі. При постійній нестачі напору на запроваджені водопроводи в готелі встановлюються автоматичні насосні установки з запасними баками, доступ сторонніх осіб до яких заборонений. За допомогою господарсько-питного водопроводу забезпечують подачу води, якість якої має відповідати санітарним нормам. Використана вода має бути безпечною в епідеміологічному відношенні, нешкідливою за хімічним складом, мати сприятливий смак і запах. Регламентується також мінералізація води, що, за нормативами, не повинна перевищувати 1000 мг/л, тому що вживання жорсткої води впливає на розвиток деяких захворювань (наприклад, інфаркту міокарда та гіпертонії), вживання води з низькою мінералізацією погіршує її смак, а дистильованої - призводить до порушень травлення і діяльності залоз внутрішньої секреції. У готелях і мотелях, крім холодного, передбачається також гаряче водопостачання. Температура води, поданої в системи гарячого водопостачання, має бути не більше 75°С. Приміщення для відвідувачів. В групу таких приміщень відносять обідні зали, кафетерії, гардеробні і туалетні кімнати, кулінарії, бістро. Внутрішнє планування і обладнання цих приміщень повинні бути зручні для обслуговування відвідувачів, крім того забезпечувати максимальний розподіл потоків відвідувачів і персоналу, брудної і чистої посуди, готової продукції. Обідні зали проектуються поблизу від входу в приміщення і ізольовано від вестибулю. Він повинен бути пов'язаним із гарячим і холодним цехами через роздаточну при самообслуговуванні), сервізну і буфет (при обслуговуванні офіціантами).Важливою в санітарному відношенні умовою є розміщення залу поблизу мийних столового посуду. Гігієнічні вимоги до внутрішнього планування залу зумовлені формою обслуговування відвідувачів. При самообслуговуванні важливе розташування меблів, які повинні забезпечувати вільний доступ до роздаточної лінії і столів і зручне транспортування використаної посуди. В цьому випадку ширина головного проходу має становити не менше 2 м, а другорядних - не менше 0.60 см. Зали, які проектуються на різних поверхах повинні мати окремі роздаточні і мийні. На підприємствах самообслуговування важливе значення має організація зв'язку залу з мийними столового посуду, бо при великих скупченнях брудного посуду може порушитися санітарний стан підприємства. Подача посуду через вікно не відповідає гігієнічним вимогам, найкраще коли є транспортер, який своєчасно забирає брудний посуд. Для санітарного благополуччя підприємства важливе місце займає організація туалетних кімнат для відвідувачів. Туалет проектується в розрахунку 1 унітаз на 60 місць в залі, але не менше двох туалетів на підприємстві з входом через вестибулях. Умивальники розміщуються або в туалетах або безпосередньо в залі. Адміністративні приміщення розміщують у місцях зручних для зв'язку з іншими приміщеннями. Так, кабінет директора, кабінет головного лікаря (санітарного лікаря) на підприємствах розміщують на першому поверсі ближче до службового входу, щоб по сторонні не потрапляли у виробничі приміщення. Службові приміщення (битовки) проектують із внутрішньої сторони двору, сходовими клітками для обслуговуючого персоналу. Це робиться для того, щоб персонал у верхньому одязі не ходив по приміщенні підприємства. Особливої уваги потребує обладнання санвузлів. В туалетних кімнатах повинні бути умивальники, вішалки для одягу, унітази, урни.
Таблиця 20 Граничні значення допустимих параметрів внутрішнього середовища приміщень з постійним перебуванням людей
Таблиця 21 Оптимальні значення деяких санітарно-гігієнічних параметрів
|
