Uml;теоретичні відомості

Світло – електромагнітне випромінювання з довжиною хвилі від 400 до 780 нм, частотою 7,5 х 10^-7

Раціональне освітлення створює сприятливі умови для зорової роботи, поліпшує функції зору: гостроту зору, тобто здатність розрізняти дрібні деталі; контрастну чутливість - здатність розрізняти яскравість; усталеність ясного бачення - здатність тривалий час розрізняти контури дрібних деталей; швидкість зорового сприйняття, обумовлену як мінімальний проміжок часу, необхідний для розрізнення об'єкта діяльності; видимість об'єкта, або вміння ока ясно розрізняти предмет й ін.

Класифікація освітлення:

1. Природне

2. Штучне:

- за видом: а) загальне; б) місцеве; в) комбіноване;

- за призначенням; побутове, робоче, аварійне, чергове.

Рівень природного освітлення в приміщеннях залежить від ряду факторів: географічної широти місцевості, пори року й доби, орієнтації приміщень по сторонах світу, затінення конфронтуючими об'єктами й т.д.

Велике значення мають і такі фактори, як величина віконних прорізів, їхня форма, конструкція, чистота шибок, фарбування стелі, стін й ін. При гігієнічній оцінці висвітлення необхідно врахувати наступні питання:

1. Характер діяльності: мінімальні розміри об'єкта розрізнення; контраст фона з об'єктом розрізнення й коефіцієнт відбиття фона; додаткові ознаки - розрізнення деталей на поверхнях, сприйняття об'єктів з великої відстані.

2. При оцінці природного освітлення звертається увага на вид освітлення (бічне, верхнє, комбіноване), фарбування стін, стелі, обладнання; на періодичність очищення шибок, фарбування приміщення.

3. При оцінці штучного освітлення вивчаються джерела світла, тип світильників загального й місцевого освітлення, розміщення світильників загального висвітлення, відстань між ними, висота їхнього підвісу над робочою поверхнею, визначення освітленості на робочому місці й т.д.

Методи оцінки природного освітлення приміщень. Для оцінки природного освітлення використовуються дві групи методів: світлотехнічні та графічні. До першої групи відноситься визначення КПО, до другого - визначення СК, кута падіння, кута отвору.

Визначення коефіцієнта природної освітленості (КПО). Величина КПО дає досить об'єктивну оцінку стану природного висвітлення в приміщеннях, оскільки вона відображає вплив більшості зовнішніх і внутрішніх факторів. КПО - це процентне відношення природної освітленості в даній точці усередині приміщення (Е1) до освітленості (у той же момент) на горизонтальній площині (Е2) під відкритим небом (при розсіяному світлі):

Визначення рівнів освітленості здійснюють за допомогою люксметра. Принцип дії прибору заснований на перетворенні енергії світлового потоку в електричну сприймаючу частину - селеновий фотоелемент з'єднаний з гальванометром, шкала якого відградуйована в люксах.

За одиницю освітленості прийнятий люкс (лк) - освітленість поверхні площею 1 м², на яку падає й рівномірно розподіляється світловий потік в 1 люмен. У спортивних і навчальних приміщеннях КПО повинен бути ≥ 1,5%.

Завдання 1: Визначити КПО для аудиторії, у якій у найбільш віддаленому від вікон місці природна освітленість становить 500 лк, а під відкритим небом у цей же час – 40000 лк.

Визначення світлового коефіцієнта. Світловий коефіцієнт (СК) - це відношення площі заскленої поверхні вікон до площі підлоги. Він виражається дробом, чисельник якої - одиниця, а знаменник - частка від ділення площі приміщення на площу поверхні стекол.

Для спортивних залів СК повинен бути не менш 1/6 (1:6), для навчальні приміщення - 1/5 (1:5).

Завдання 2: Визначити світловий коефіцієнт для класної кімнати площею 50 м2, у якій 5 вікон (1 х 2 м).

Коефіцієнт заглиблення приміщення – відношення його глибини (відстань від вікна до внутрішньої стіни) до висоти верхнього краю вікна над підлогою. Коефіцієнт заглиблення не повинен перевищувати 2.

Завдання 3: Визначити коефіцієнт заглиблення, якщо: а) відстань від вікна до протилежної стіни – 6 м; б) відстань від підлоги до верхнього краю вікна – 2,5 м

Визначення кута падіння. Кут падіння (АВС) утвориться двома лініями, одна з яких (ВС) горизонтальна, проводиться від місця визначення (робоче місце) до площини вікна, інша (АВ) - від робочого місця (з тієї ж точки) до верхнього зовнішнього краю вікна. Він показує, під яким кутом падають із вікна світлові промені на дану горизонтальну поверхню в приміщенні. Для його визначення можна скористатися таблицею натуральних значень тригонометричних функцій. З огляду на, що трикутник є прямокутним,

 

Таблиця 17

Таблиця натуральних тригонометричних значень тангенсів

Tgα	α 0	tgα	α 0	tgα	α 0	tgα	α 0
0,017 0,035 0,052 0,070 0,087 0,105 0,123 0,141 0,158 0,176 0,194 0,213 0,231		0,249 0,268 0,287 0,306 0,325 0,344 0,364 0,384 0,404 0,424 0,445 0,466 0,488		0,510 0,532 0,544 0,577 0,601 0,625 0,649 0,675 0,700 0,727 0,754 0,781 0,810		0,839 0,869 0,900 0,933 0,966 1,000 1,15 1,39 1,6 2,05 2,47 3,07 4,01 5,67

Кут падіння на робочому місці повинен бути не менш 27°С. Його величина залежить від ступеня віддалі робочого місця від вікна, а також від висоти вікна.

Завдання 4: Визначити кут падіння, якщо ВС = 3,2 м, а АС = 1,6 м.

Кут отвору (АВД) утвориться двома лініями, одна з яких (АВ) іде від місця визначення до верхнього краю вікна, а інша (ВД) проходить від місця визначення до вищої точки конфронтуючої будівлі (Е), дерева й т.д.). Кут отвору дає дані про величину ділянки неба, світло від якого падає на робочу поверхню.

Для визначення величини кута отвору (АВД) необхідно відняти з величини кута АВС значення кута ДВС. На початку визначають на вікні крапку Д. Із цією метою одна людина сідає за робочий стіл і подумки проводить лінію від поверхні стола до найвищої крапки протилежного будинку, дерева й т.д. У цей час іншої за вказівкою першого фіксує на склі вікна точку (Д), через яку проходить ця лінія. Шляхом відношення протилежних катетів до прилягаючим знаходять tg<АВС й tg<ДВС й їхні натуральні значення. Кут отвору АВД дорівнює різниці знайдених кутів (<АВД = <АВС - <ДВС). Кут отвору не повинен бути менш 5°.

Завдання 5: Визначити кут отвору, якщо ВС = 3,2 м, АС = 1,6 м, ДС = 1,2 м.

Встановлено, що орієнтація кімнат впливає на стан здоров′я людей. Найбільша захворюваність встановлена при північній орієнтації, а найнижча – при південній, що пояснюється кращою інсоляцією кімнат південної орієнтації і більшим їх опроміненням ультрафіолетовими променями. Отже, особливо захворюваність дітей гострим катаром верхніх дихальних шляхів, бронхітом і пневмонією зв’язана з орієнтацією житлових кімнат.

Методи оцінки штучного освітлення приміщень. Штучне освітлення в приміщеннях забезпечується світильниками загального й місцевого освітлення. Світильник складається із джерела штучного освітлення (лампа) і освітлювальної арматур. Джерелом висвітлення можуть бути лампи накалювання й люмінесцентні лампи.

Штучне освітлення приміщень повинне бути достатнім по інтенсивності, рівномірним, воно не повинне давати блиску.

Рівень штучної освітленості визначають за допомогою люксметра (об'єктивний метод), по питомій потужності світильників (розрахунковий метод).

Визначення рівня штучного освітлення за допомогою люксметра здійснюють на горизонтальній поверхні на робочому місці. У випадку, якщо вимірювання освітленості проводиться в денний час, то рівень штучної освітленості розраховується по різниці величин, отриманих при включеному й виключеному штучному освітленні. Мінімальну величину освітленості в приміщенні можна визначити розрахунковим способом (метод Ватт).

Якщо площа приміщень складає ≤ 50 м², то величину штучної освітленості можна розрахувати по формулі:

де Р - питома потужність світлового потоку: відношення сумарної потужності ламп до площі підлоги, е – коефіцієнт, що показує яку кількість люксів дає питома потужність в 1 Вт/ м²

Таблиця 18

Значення коефіцієнта е

Потужність лампи, Вт	Коефіцієнт при напрузі в мережі
127 В	220 В
До 100 100 і більше	2,4 3,2	2,0 2,5

При розрахунку освітленості, створюваної люмінесцентними лампами, уважають, що е приблизно відповідає 10.

Таблиця 19

Норми загальної штучної освітленості для побутових і громадських приміщень

Приміщення	Мінімальна освітленість, лк
Люмінесцентні лампи	Лампи розжарювання
Кімнати і кухні житлових будинків
Навчальні класи

- норма питомої потужності світлового потоку (Р) - 40-48 Вт/м² при лампах накалювання, 20-24 Вт/ м²при люмінесцентних;

- настільна лампа повинна мати потужність 60 Вт;

Завдання 6: Визначити штучну освітленість офісного приміщення площею 50 м2, у якій використається 6 ламп розжарювання, потужністю 100 Вт кожна.

Завдання 7: Визначити штучну освітленість аудиторії площею 60 м2, у якій розташовані 20 люмінесцентних ламп, потужністю 40 Вт кожна.

 

Зараховано:

Контрольні питання:

1. Фізіологічна роль природного освітлення приміщень.

2. Методика визначення світлового коефіцієнта.

3. Методика визначення коефіцієнта природного освітлення.

4. Методика визначення коефіцієнта глибини закладання приміщення.

5. Визначення кутів отвору та паріння.

6. Принцип роботи люксметра.

7. Методика визначення штучної освітленості приміщень методом «Ватт».

 

Лабораторне заняття №4 « Гігієнічна оцінка вентиляції приміщень»

 

Мета заняття: ознайомлення з гігієнічними вимогами до природного й штучному вентиляції приміщень, методами її оцінки.

План

1. Розрахунок коефіцієнта аерації

2. Розрахунок кратності повітрообміну

3. Визначення необхідного об′єму повітря за вуглекислотою