ЦІНОУТВОРЕННЯ У СФЕРІ ПОБУТОВОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ

 

Одним з показників, що характеризують рівень добробуту населення країни, є ступінь розвитку сфери побутових послуг. Побутові послуги умовно поділяються на дві групи.

Перша група — побутові послуги виробничого характеру. До цієї групи належать виробництво будь-яких товарів, виробів, пошиття одягу, взуття, трикотажних виробів, виготовлення меблів на замовлення, а та­кож їх ремонт та зберігання (ремонт побутової техніки, легкових авто­мобілів, одягу, взуття, хімічна чистка, фарбування одягу та взуття, пран­ня білизни та ін.), комп'ютерне обслуговування (розробка програм на ПЕОМ).

Друга група — послуги невиробничого характеру. До таких послуг належать навчання, у тому числі спеціальне (крім університетів, інсти­тутів, коледжів, курсів водіїв, вивчення іноземної мови тощо), послуги туристичні, а також пов'язані зі здоров'ям людини (масаж, тренажерні зали, басейн, спортивні зали тощо), консультування з різних питань, по­слуги перукарень, лазень, пунктів тимчасового користування різними речами, ремонтні послуги.

У розрахунку вартості послуги особливо важко визначити її якість у співвідношенні до ціни. На відміну від споживчих товарів оцінити якість послуги через ціну в окремих випадках взагалі неможливо в момент от­римання послуги (наприклад, послуга у сфері медицини, освіти).

За ступенем регулювання ціни па послуги поділяються натри групи:

· послуги, ціни на які регулюються державою. Такі послуги нада­ються підприємствами зв'язку, транспорту, у сфері охорони здоро­в'я, освіти. Причому тут відбувається або повне регулювання цін (наприклад, проїзд у міському транспорті — метро, трамвай), або вільне ціноутворення. Регулювання відбувається за послугами, які є монополією;

 

 

· послуги, ціни на які регулюються різними об'єднаннями при укла­денні угод учасників ринку (наприклад, па авіаційні перепеченим, у країнах з розвиненою ринковою економікою — юридичні послу­ги адвокатів і нотаріусі») тощо;

· послуги, тарифи на які формуються лише ринковими умовами — послуги Панків, закладів освіти тощо.

Ціноутворення послуг мас особливості, пов'язані з особливостями їх падання та діяльністю підприємств цієї сфери. Однією з них с мит­тєвість падання послуг; на відміну від споживчих товарів вони не на­громаджуються в запасах. Попит на послуги може коливатися без мож­ливості регулювання пропозиції. Тому попит та його інтенсивність можуть регулюватись завдяки системі знижок на ціну послуги. Зниж­ки можуть бути як постійні, так і тимчасові. Наприклад, підприємства зв'язку з мстою регулювання попиту па міжнародні телефонні перегово­ри протягом доби застосовують знижені тарифи для розмов з 23.00 до 6.00 або у вихідні дні. Однак у цьому разі ці підприємства мають працю­вати в періоди найінтенсивнішого надання послуг, що підвищує витрати виробництва та собівартість послуги, а отже, її ціну.

При визначенні ціни послуги важливе значення має нормування вит­рат па виконання типових операцій, робіт, які мають бути науково об­грунтовані й не перевищувати ціпу нового виробу (наприклад, ремонт старої парасольки для споживача коштує дорожче, ніж ціпа нової).

Визначаючи ціпу послуги, треба приховувати, що іноді споживачам надасться комплекс послуг або взаємопов'язаних робіт. Комплекс по­слуг складається з трьох груп.

Туристичні послуги — оформлення документів, у тому числі при виїзді за кордон (оформлення закордонних паспортів, віз, дозволів), організація доставки туристів у місце, яке вони вибрали, у визначений час, розміщення в готелях, проведення екскурсій тощо.

Банківське обслуговування:

· ведення швидкого та поточного розрахунків;

· робота з чеками, платіжними та кредитними картками;

· падання позичок і кредитів тощо.

Обслуговування споживачів програмним забезпеченням:

· створення програмного матеріалу;

· надання технічних консультацій;

· продаж оновлених версій різних програм;

· інсталяція програм на комп'ютері клієнта.

 

Надаючи комплекс послуг, слід додержуватись економічного принци­пу ціноутворення: ціпа комплексу послуг мас бути меншою під сумарної вартості цих послуг, коли їх утримуючі, окремо.

Існує два типи наборів:

· який неможливо роз'єднати, тобто поєднання послуг, які можна от­римати лише в комплексі. Такі послуги мають вирізнятися оригі­нальністю, унікальністю (наприклад, дисконтирування інтер’єрів, проектування і здійснення перебудови приміщення);

· які можна отримати як у наборі, так і кожну окремо (при цьому діє економічний принцип ціноутворення). Набір має бути такий, щоб у споживача виникло бажання отримати його разом.

В умовах ринкової економіки при ціноутворенні у сфері побутового обслуговування необхідно зважати ще й на такий чинник, як затрати споживачів при отриманні послуги.

1. Витрачання часу на організацію отримання послуги (наприклад, ремонт приладу, чищення одягу, ремонт взуття, будівництво житла).

2. Витрачання фізичних зусиль (наприклад, ремонтна майстерня ви­магає привезти для ремонту телевізор, а потім споживач вимушений за­бирати його з майстерні).

3. Нервово-психологічні затрати (пов'язані, наприклад, з відносина­ми між клієнтом і працівником, який приймає замовлення).

4. Сенсорні затрати (пов'язані з різними побічними наслідками — шум, запах, пил при виконанні ремонтних робіт, больові неприємні від­чуття при наданні медичних послуг тощо).

При врахуванні останнього чинника треба зважати й па категорію споживачів за рівнем доходів. Так, будівельна фірма бере па себе повну відповідальність і виконує у квартирі комплексний ремонт "під ключ". Такий ремонт коштує дорожче. Складність у цьому разі полягає у визна­ченні розміру надбавки, яка б задовольнила споживача.

Методи визначення ціпи залежать безпосередньо від послуги. Зде­більшого ціни встановлюються вільні при укладанні угоди між підпри­ємствами побутового обслуговування та клієнтами. Вирішальними чин­никами при цьому є попит споживачів і рівень їхніх доходів. Однак ціна послуги не може бути нижчою, ніж собівартість її надання та певний розмір прибутку, Тому у сфері побутового обслуговування застосовують­ся методи визначення ціни залежно від попиту населення, тобто ринкові методи, а також витратні методи, але з урахуванням певних чинників та обставин.

 

 

Так, ціна на готовий одяг в ательє складається з вартості витрачених матеріалів і сировини та вартості послуги. Ціна на готовий виріб, виго­товлений за індивідуальним замовленням (у цьому разі підвищується трудомісткість), вища від роздрібної ціни. Така сама ситуація з пошит­тям взуття за індивідуальними замовленнями. Якщо ж воно не реалі­зується за індивідуальними замовленнями, то Його продають на загаль­них підставах І за нижчими ціпами, іноді паніти на рівні роздрібних цін.

Якщо підприємство побутового обслуговування виготовляє продук­цію за індивідуальними замовленнями і на ринку немає аналогів, рівень ціни визначається з урахуванням вартості сировини та матеріалів, трудо­місткості та оригінальності виробу. Це стосується виготовлення інкрус­тованих меблів, художнього розпису, ручної вишивки, пошиття одягу та взуття для сцени. У цьому разі собівартість виробу визначається за інди­відуальною калькуляцією.

Важливе значення при визначенні ціни послуги мають ціни на сиро­пи пу та матеріали. Тут можливі два варіанти:

· виріб виготовляється із сировини та матеріалів підприємства побу­тового обслуговування, яке закуповує її за вільними відпускними цінами, причому це стосується не лише основних матеріалів, а й допоміжних;

· виріб виготовляється з матеріалу замовника. У цьому разі ціна по­слуги складається лише з витрат підприємства побутового обслу­говування па виготовлення виробу, норми прибутку та чинників попиту (модність, оригінальність, унікальність виробу).

Ціна послуги па ремонт побутової техніки, одягу, взуття, меблів, інших виробів встановлюється вільною, однак мас обмеження. Вона не може перевищувати роздрібну ціну на новий виріб. У противному разі споживачеві вигідніше купити повий виріб, аніж ремонтувати старий. Найнижчою межею є собівартість послуги, до якої входять вартість си­ровини, матеріалів, витрати на оплату праці працівників з обов'язковими відрахуваннями на певний рівень прибутку. Вартість сировини та мате­ріалів, витрачених па ремонт, визначається за фактичними витратами або за діючими нормативами.

При наданні послуги, пов'язаної з ремонтом морозильників, телеві­зорів та іншої складної апаратури, до її ціни крім ціпи за ремонт входять ціни за виклик майстра, технічний огляд приладу, визначення характеру поломки. Якщо ремонт можливий лише в майстерні, виріб може транс­портуватись за рахунок підприємства побутового обслуговування, при цьому витрати включаються до ціни послуги.

 

Ціна на послуги пральні встановлюється цільною залежмо від конку-рентності ринку, його кон'юнктури та попиту населення. Вона може ди­ференціюватися залежно піл виду білішій (фасонна, верхня або нижня білизна, постільна білизна, чоловічі сорочки тощо) і характеру обробки (прання звичайне, у сітках, з крохмаленням тощо).

Ціна послуги за тимчасове користування (прокат) виробом обчис­люється виходячи з початкової вартості виробу, визначених згідно з чин­ним законодавством норм амортизації, терміну та умов експлуатації. Ця ціна має повністю забезпечити відшкодування вартості предметів, узятих на прокат, протягом встановленого терміну, витрат на транспор­тування виробу до місця споживання, його ремонт та певний прибуток. Ціна для кожного предмета встановлюється окремо в розрахунку па оди­ницю часу його використання.

Загалом на ціну послуги підприємств побутового обслуговування виливають такі чинники, як термін її надання та сезонність. Якщо на­дається термінова послуга, до ціни додається надбавка за терміновість (при цьому якість послуги замовника не повинна погіршуватися). Над­бавка встановлюється на ціну послуги и без урахування вартості матеріа­лу та сировини.

Сезонність попиту впливає й па сезонність падання окремих послуг споживачам. Наприклад, у літній період підвищується попит па турис­тичні послуги. Це й визначає диференціацію ціп послуг протягом року; у міжсезоння ціна встановлюється зі знижкою, яка може становити до 40 % ціни послуги в сезон.