ВРАХОВУВАТИ ПРИ ВИЗНАЧЕННІ ЦІНИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

При визначенні ціп зовнішньоекономічних угод потрібно враховува­ти численні чинники, що впливаючії па внутрішні ціни. Окремі з них ма­ють специфічний вплив.

Підвищення продуктивності праці. Взагалі ця умова дає змогу збіль­шити обсяги виробництва продукції й зменшити відносно постійні вит­рати на одиницю виробу. У цьому разі відповідно зменшується й ціна виробу. Підвищенню продуктивності праці сприяє передусім розвиток науково-технічного прогресу, поява нових технологій, обладнання. При цьому змінюється безпосередньо продукт і в нього з'являються нові спо­живчі цінності. Це, у свою чергу, сприяє появі нового попиту спожива­чів, нових ринків товарів, його сегментів.

Життєвий цикл товару, тобто ціпа відтворення виробництва. Загаль­на тенденція полягає в тому, що на початкових стадіях життєвого циклу, коли попит набагато перевищує пропозицію, і у фазі підйому ціни най­більші. За появи кризових тенденцій і під час кризи ціни спочатку стабі­лізуються, а потім починають знижуватися.

Але ціни змінюються нерівномірно, залежно від виробу, його зовніш­нього вигляду, споживчих властивостей. Так, швидшими темпами змі-

 

 

нюються ціни в разі зміни цін на сировину, на товари тривалого кори­стування, менш швидкими — на напівфабрикати, ще повільніше — на продукцію машинобудування. Причому може виникнути ситуація, коли індекс цін на сировину зменшується, а індекс цін па продукцію, для ви­робництва якої використовується ця сировина, збільшується.

Відбувається це з таких причин. Виробництво обладнання, засобів виробництва триває довго, підприємства-виробники мають, як правило, портфель замовлень. Тому ціни на ці вироби можуть довгий час не змі­нюватись. Коли ціни на сировину підвищуються, сировину, як правило, купують на запас або зі спекулятивною метою. Коли попит на обладнан­ня знижується, різко скорочується попит і на сировину, а отже, ціна на неї різко знижується. Водночас ціна на обладнання не змінюється. Крім того, на стабільність цін па обладнання опливає те, що ціна на сировину займає невелику частку в ціпі окремих виробів. Треба зауважити, що ціни на сировину не впливають істотно на кінцеву ціну товару. На кінце­ву ціну більшою мірою впливає зміна вартості робочої сили, вартості кредитів та інші чинники.

Зазначимо, що обладнання має особливе коло споживачів, тоді як си­ровина може використовуватися в різних галузях і різними споживача­ми. Тому й кон'юнктура ринку в цьому разі має різкіші коливання.

Важливий вплив на ціну має ступінь монополізації ринку, коли на ринку діють транснаціональні монопольні компанії. Коли па ринку з'яв­ляється одна з них, то вона, як продавець, з мстою отримання найбіль­шого прибутку встановлює найбільшу ціну і, навпаки, як споживач, такс підприємство змушує виробників сировини встановлювати найменшу ціпу.

Якщо товари монополістів реалізуються на ринку різних країн, це особливо виливає па ціну, чому що в кожній країні діє відповідне антимонопольне законодавство, яке не чинне в міждержавному масштабі.

У період кризи підприємства-монополісти мають більше можливос­тей вистояти па рийку з найменшими втратами порівняно з конкурен­тами.

Ступінь впливу монополій па ринкові ціни визначається ступенем монополізації ринку, тобто ступенем контролю фірми над ринком сиро­вини, матеріалів або збутом своєї продукції. Що вища монополізація ринку, то виші ціпа й ступінь ЇЇ коливання. На монополізованому рийку ціни можуть різко коливатися залежно від кон'юнктури ринку.

Такі самі тенденції характерні й для олігопольного ринку, коли кілька компаній контролюють ринок і мають змогу встановлювати свої ціни.

 

Причому навіть якщо собівартість виробів знижується, ціна на виріб за­лишається незмінною. В окремих випадках ці компанії утворюють картелі, вдаються до так званої фіктивної конкуренції з метою стримування цін.

Однак в окремих країнах фірми-мопополісти контролюються держа­вою, їхній вплив вона намагається обмежувати.

По-перше, у кожній державі діє антимонопольне та антитрастове за­конодавство, що стримує безконтрольне підвищення ціп на окремі това­ри, причому контроль і регулювання здійснюються різними методами — від встановлення максимального (мінімального) рівня ціп до встанов­лення підвищених ставок податків.

По-друге, монопольне становище фірми па ринку окремої країни по­слаблюється конкуренцією з боку монополістів з інших країн, які так само прагнуть зміцнити свої позиції на цьому ринку або розширити * власну частку на ньому. Іншими словами, навіть па найбільш монополі­зованому ринку окремої держави обов'язково с зовнішній конкурент, який може діяти довго. Особливо конкурентна боротьба загострюється тоді, коли на ринку з'являються нові підприємства, що утворилися на вільні кошти інвесторів з інших галузей, які мають на меті або тимчасо­во зберегти кошти, або вкласти їх у прибутковіше підприємства.

По-третє, на рівень цін значною мірою впливає міжгалузева конку­ренція, тобто навіть якщо кожна галузь має підприємства-монополісти, боротьба між ними загострюється, коли воші виробляють товари однако­вого призначення. Так, взаємозамінними товарами с вугілля та нафта, різні види металів (сталь та алюміній) тощо. У цьому разі підприємства-монополісти не можуть безконтрольно підвищувати ціни, оскільки є ри­зик взагалі втратити "свого" споживача.

По-четверте, особливості існують і на ринку сировини. Якщо фірма є монополістом, вона повинна враховувати ціпи на сировину-замінник. Наприклад, у ціні па натуральний каучук слід урахувати ціпу синтетич­ного каучуку або інших пластмасових замінників. Дефіцитність окремих видів сировини та їх висока ціна в основному й стали каталізатором і причиною появи їх штучних замінників. Завдяки розвитку науково-технічного прогресу штучні замінники здебільшого стали якіснішими, ніж натуральні, а за ціною нижчими, тому й тут починається справжня кон­куренція, що істотно впливає на ціну на натуральну сировину.

Ціни зовнішньоекономічних контрактів встановлюються залежно від державної політики. Крім дії антимонопольного законодавства, надання дотацій, регулювання рівня цін та окремих їх частин велике значення має митна політика держави.

 

 

Митне законодавство будь-якої держави має бути спрямовано:

· на зміцнення цілісності економічного простору держави й забезпе­чення єдності митної політики, митного законодавства та митниць;

· на надання пріоритету міжнародним угодам, тобто міжнародному прану над законодавством держави, у сфері міждержавних відносин.

Основні цілі митної політики держави:

· забезпечити найефективніше використання інструментів митного контролю в галузі регулювання товарообміну;

досягти раціональної товарної структури імпорту та експорту;

· підгримувати найраціональніше співвідношення між імпортом, екс­портом, валютними доходами та цитратами держави;

· створити умови для прогресивних змін у структурі виробництва та споживання товарів;

· захистити економіку держави від несприятливої конкуренції з-за кордону;

· забезпечити умови для ефективної інтеграції держави у світову економіку.

Крім того, держава може вживати різних заходів з метою захисту власного виробника, збільшення митних тарифів або взагалі заборонити ввезення товарів до країни.

На рівень ціп і політику ціноутворення впливає також політика дер­жави у сфері валютного регулювання. Перехід держави від постійного курсу до плаваючих дає змогу встановлювати курси валют щоденно за­лежно від попиту та пропозиції. Тому зміна курсу значною мірою впли­ває на ціни, особливо на товари, що імпортуються до країни. Підвищен­ням або зниженням курсу прямими засобами (курс жорстко фіксується державою) та непрямими (через торги на валютному ринку) можна ефективно виливати на імпортно-експортну політику, підтримувати власного виробника.

Особливості реалізації товарів. В основному це стосується сезонних коливань. Так, окремі товари мають яскраво виражений період найбіль­шого та найменшого коливання ціп (наприклад, найвища ціпа на зернові до збирання нового врожаю, найменша — після його збирання). Це саме стосується й товарів, що мають сезонний попит (реалізація одягу та взуття сезонами, товарів для літнього відпочинку, ялинкових іграшок).

В окремих випадках на короткострокові зміни ціни виливають кліма­тичні умови. Наприклад, узимку підвищується попит на газ, нафту, пали­во, а тому ціни на них підвищуються; влітку вони будуть нижчі або вза­галі можуть встановлюватися пільгові ціни.

 

 

На ціни впливають також вид виробу та особливості реалізації то­варів. Так, мри реалізації товарів, що швидко псуються, з мстою приско­рення цього процесу застосовуються знижки або пільгові ціпи. Це мож­ливо й тоді, коли підприємство має надто великі залишки товару, який потрібно продати, або необхідно якомога швидше придбати сировину, щоб не зупинялося виробництво. У цьому разі ціна на сировину може підвищуватись.

До короткострокової зміни цін призводять також спекулятивні дії на біржах; ціни окремих угод тощо.

Рівень розвитку країн-експортерів. Найбільші ціни на вироби вста­новлюють високорозвинені країни (США, Великобританія, Німеччина та ін.). Це пояснюється більшими виробничими витратами, особливо за такими статтями, як матеріальні витрати, виплата заробітної плати (п рі­вень у кілька разів вищий, ніж у країнах Азії, Африки):

Крім того, у високорозвинених країнах у загальному обсязі експорту товарів нових, технічно ускладнених виробів більше, а отже, і витра­ти на них більші. Унікальність виробів дає змогу ним країнам виходити з конкурентного поля, а отже, підвищувати ціпу.

Як правило, високорозвинені країни виробляють і реалізують готові вироби та товари. Країни з невисоким рівнем розвитку експортують зде­більшого сировину, на яку встановлюється невисока ціна. Водночас за­купівельні ціни на продукцію, вироблену з цієї сировини, високі.

Проте в розвинених країнах також спостерігається тенденція до зни­ження цін, оскільки підвищується інтенсивність і продуктивність праці, швидкими темпами впроваджуються нові технології, які дають змогу зменшити витрати.

Велике значення має також те, що ці країни виробляють конкуренто­спроможнішу продукцію, причому в основному за рахунок зниження цін і збільшення кількості пропозицій па ринок. Це стосується не лише гото­вих виробів, а й напівфабрикатів.

Нині у світі спостерігається така тенденція. В економічно розвине­них країнах багато фірм обмежені щодо розширення виробити на, пс мають достатньої площі (наприклад, Японія, Південна Корея), а тому змушені "переносити" своє виробництво в інші країни, у тому числі в економічно малорозвинені. Це позитивно впливає на загальний розви­ток економіки у цих країнах, підвищується рівень зайнятості населення та продуктивність виробництва; при порівняно невеликій заробітній платі ціни на готовий товар встановлюються нижчими, ніж в інших краї­нах. Прикладом є Китай, який почав створювати спільні підприємства

 

 

з провідними компаніями інших країн, залучивши н тикни спосіб іно­земні інвестиції.

При визначенні цін зовнішньоекономічних угод треба враховувати умови постачання й тарифи, що склалися на світових ринках.

Тарифи на зовнішньоекономічних перевезення розраховуються залеж­но від діючих світових тарифів і міжнародних правил "ІНКОТЕРМС".

"ІНКОТЕРМС" — це базові умови купівлі-продажу, тобто звід пра­вил, що мають факультативний, необов'язковий характер. Вони застосо­вуються годі, коли в угоді с посилання на них і роз'яснюються умови по­стачання.

Крім того, їх можна пристосувати до роботи з ПЕОМ, що прискорить опрацювання угод, показників діяльності, полегшить працю юристів, менеджерів, бухгалтерів.

У правилах "ІНКОТЕРМС" (редакція 1990 р.) усі терміни класифіко­вані за чотирма групами.

 

Група "Е" включає умови EXW, згідно з якими покупець отримує го­товий до відправлення товар у сховищі (підприємство продавця).

Група "F" включає умови, згідно з якими продавець зобов'язується доставити товар до транспортних засобів, зазначених покупцем.

Група "С" включає умови, які передбачають, що продавець мас укла­сти угоду па перепечений, але не мас ризику втрати або пошкоджений то­вару й додаткових витрат, пов'язаних з подіями, що можуть виникнути після відвантаження або підправлення товарів.

Група "D" включає умови, згідно з якими продавець несе всі ризики и витрати, пов'язані з доставкою вантажу до пункту призначення.

 

 

Відповідні умови викладено у десяти пунктах-зобов'язаннях, де кожне зобов'язання продавця відображує відповідне зобов'язання покупця з того самого питання. Відсутність його не означає, що виконання якоїсь додаткової дії як з боку продавця, так і з боку покупця неможливе, однак при цьому вони не несуть зобов'язані.