ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ КОНТРАКТІВ

 

Світовий ринок складається з різноманітних ринків галузевих, товар­них груп і підгруп, окремих виробів. Тому на рівень світових ціп вплива­ють як зовнішні, так і внутрішні чинники, які потрібно враховувати при визначенні цін контракту, що зумовлює багато труднощів. Крім того, знижки, які окремі фірми можуть надавати партнерам, також познача­ються на рівні цін. В окремих випадках посередники також можуть під­вищувати ціну па виріб.

Одним з найпоширеніших методів встановлення ціни с метод ана­логій з поправками. Суть його полягає в тому, що для визначення ціни один з конкурентних товарів береться за еталон, а потім до нього дода­ються різні поправки, що визначають умови конкретної угоди. До основ­них належать поправки на уторговування, на строк та дату постачання, встановлення ціпи, серійність виробу та умови платежу.

Поправка па уторговування товару. До початкової ціпи пропозиції встановлюються знижки, які визначають експертно з урахуванням дію­чих чинників. ЦІ знижки не можуть бути постійними. Вони залежать від фІрми-партнера: його надійності, порядності, строку, протягом якого ви­конуються постійні контракти, кількості закуповуваних одиниці, товару та асортименту. Для різних фірм встановлюються різні знижки, але при укладенні угоди користуються базовою знижкою, що має певний розмір або мінімальні чи максимальні обмеження.

При встановленні цієї знижки важливо детально проаналізувати ри­нок пропозиції, а головне — його прогнозні зміни, портфелі замовлень як окремих підприємств, так і в галузі загалом, рівень конкуренції та конкурентної боротьби, наявність державного замовлення та іншої під­тримки з боку держави.

Однак фірма-виробник не повинна зловживати знижками, адже парт­нери в майбутньому можуть постійно вимагати цих знижок (особливо якщо споживчі товари реалізуються через роздрібну торгівлю або під­приємства цієї галузі мають широкий вибір партнерів). Підприсмєтво-

 

 

виробник може в подальшому встановлювати завищену початкову ціну, що так само неефективно.

Поправки па строк постачання. До початкової ціпи встановлюються надбавки з урахуванням змін у часі. Основним чинником, що впливає на ціпу в ньому разі, с інфляція. На основі виконаного аналізу темпів інфля­ції і вивчення її циклічного характеру визначається її фактичний рівень. Кінцева ціна (Ц_к) угоди обчислюється як добуток початкової ціпи (сума витрат виробництва та прибуток) па відповідний темп інфляції:

Ц_к = Ц_пТ_ін,

де Ц_п — початкова ціна виробу, гр. од.; Т_іи —темп інфляції, %.

При обчисленні кінцевої ціни враховується це лише загальний темп інфляції, а й зміна цін па сировину та матеріали, необхідні для вироб­ництва, з урахуванням чинників, що впливають на них.

Поправка на дату постачання та встановлення ціни. При застосу­ванні цієї поправки за основу беруться ціни на аналогічні товари, що ви­робляються в різних країнах, курс валют у цих країнах та його зміну. Якщо укладається угода па виробництво товару та його реалізацію через певний час, аналізуються всі чинники, що впливають на ціни.

Поправка на серійність виробу. До ціни встановлюються знижки за­лежно від того, серійний це виріб чи унікальний. Загальний зміст такий: що більша кількість споживачів придбає товар, то більша знижка на­дасться, і навпаки. Цс відбувається тому, що витрати при виробництві унікального товару значно більші, ніж при виробництві серійних това­рів. Але падалі витрати виробництва знижуються за рахунок підвищен­ня продуктивності праці та її інтенсифікації.

При визначенні ціпи унікальної продукції враховуються витрати на проектування та виготовлення продукту, додаткова заробітна плата най­більш кваліфікованих працівників, витрати на сировину та матеріали (якщо погрібна особлива сировина й у невеликій кількості) та in. При переході до масового виробництва цього товару можуть встановлюва­тись знижки, оскільки зменшується собівартість виробу.

Поправка на умови платежу. Встановлюється залежно від умов пла­тежу: авансовий, готівкою, у розстрочку, у кредит, змішана форма (готів­ка та кредит). При цьому визначаються знижки при переході від одного виду платежу до іншого.

При визначенні поправок з урахуванням умов платежу у кредит з'ясовуються всі умови кредитування. Якщо кредит надається у грошо­вій формі, ураховуються розмір кредиту, термін, на який він надається,

 

 

відсотки за користування ним, а також умови повернення як кредиту, так і відсотків за його користування. Це істотно впливає на обсяг витрат ви­робництва. Якщо надається товарний кредит, тобто у вигляді товару, що передається для реалізації з відстроченням платежів на певний час, то враховуються розмір такою кредиту (тобто обсяг товарів), термін від­строчення платежів, умови розрахунку (через банківські установи, готів­кою) та ін. Крім того, визначаються й ураховуються транспортні витра­ти, строк транспортування та пов'язані з цим витрати, а також передба­чається обов'язкове страхування вантажів і його умови.

Найбільші знижки надаються підприємствам, які здійснюють розра­хунки готівкою, у встановлені строки і викопують усі умови контракту. Методи техніко-економічних розрахунків.

Метод питомої вартості. У розрахунку ціпи виробу застосовують­ся питомі ціни, їх нормативи. Наприклад, для визначення ціни сировини розраховується ціна одиниці її маси (1т, 1 барель, 1 кг, 1 л та ін.). Для продукції машинобудування використовуються інші нормативи: ціпа І кінської сили, 1 см³ об'єму двигуна та ін.

Якщо при виробництві виробу спостерігаються значні розбіжності за потужністю, масою та іншими параметрами, застосовується так званий коефіцієнт гальмування ціни. Бій визначається як відношення ціни виро­бу більшої потужності до ціни виробу-аналога, або меншої потужності. Потім розраховується питома ціна виробу, яка множиться па коефіцієнт гальмування ціни. Однак цей коефіцієнт ураховує лише один параметр і не враховує інших, тобто визначена ціпа може бути використана лише як базова.

Різновидом цього коефіцієнта є дещо складніший ступеневий коефі­цієнт гальмування. Він розраховується на основі інформації про ціни та параметри функціонально однорідних груп продукції.

Метод комплексного параметричного ціноутворення. При визначен­ні ціни застосовується кілька параметрі», що впливають на ціну. Цей ме­тод реалізується у два етапи.

На першому етапі послідовно враховується у ціні значення відібра­них параметрів, тобто послідовним добором (методом експертної оцін­ки) параметрів виключаються поправочні коефіцієнти, за допомогою яких визначається вплив на ціну кожного з параметрів. Наприклад, на продукцію машинобудування параметрами є потужність, коефіцієнт ко­рисної дії, кількість спожитої електроенергії та ін.

На другому етапі за допомогою регресивного рівняння визначається вплив на ціну обчислених на першому етапі параметрів. Кореляційно-

 

регресійний аналіз дає змогу оцінити вплив в на ціну техніко-економічних параметрів. Па цьому етапі розрахунки виконуються в такій послідов­ності:

· складається таблиця техніко-економічних характеристик товару і визначається відповідна різниця їх числових значень;

· встановлюється вид рівняння, визначаються різні функціональні значення ціпи та параметрів;

· за допомогою визначеного рівняння обчислюється конкретна ціна на товар.

Перевага цього методу полягає и тому, що він дає змогу при розраху­вати ціпи змінювати її залежно від зміни кожного параметра, а також впливати па іі рівень.

Економіко-аналітичний метод. Детально аналізується ціна виробу щодо різних аспектів і на основі цього аналізу розроблюється та вста­новлюється ціна виробу. При цьому використовуються різні показники, що характеризують властивості виробу, попит на нього, кон'юнктуру ринку.

Виконання такого аналізу передбачає розподіл показників цін на дві групи: показник продажної ціни виробу та ціпа експлуатації. Під остан­ньою розуміють вартість експлуатаційних витрат при користуванні ви­робом. Цей показник відіграє дедалі більшу роль. В умовах розвитку науково-технічного прогресу він стає одним з основних чинників ціно­утворення. Споживач приділяє увагу не лише техніко-економічним ха­рактеристикам виробу (потужність, продуктивність та режим експлуата­ції виробу), а й показникам, що характеризують його надійність, безпеку при користуванні, комфортність, показники економічної експлуатації (дані про витрати палива, електроенергії, сировини, матеріалів, технічне обслуговування, можливість постачання або придбання запасних частин, гарантійний термін ремонту, оптимальний термін експлуатації). Що мен­ша ціна експлуатації, то вища конкурентоспроможність виробу й більше можливостей для збільшення обсягів йога реалізації, Так, споживач має вибрати один з двох електроприладів за ціною відповідно 100 і 120 гр. од., ціпа експлуатації становить відповідно 300 і 220 гр. од. Звичайно спожи­вач придбає товар, що має меншу сумарну ціну за рівності інших ціноутворюючих чинників. У цьому прикладі перевага буде віддана товару, сумарна вартість якого менша, тобто 340 гри (120 + 220). Сумарна вар­тість іншого виробу становить 400 гри (100 + 300).

Визначаючи кінцеву ціну виробу, при укладенні контракту слід при­ділити увагу терміну окупності, який здебільшого дорівнює терміну

 

експлуатації. У загальному вигляді термін окупності (Т_о) визначається за формулою

де Ц_в — ціна виробу, гр. од.; П_р — щорічний чистий прибуток від експ­луатації цього виробу, гр, од.

Термін окупності встановлюється для машин, механізмів, обладнан­ня, тобто для засобів виробництва. Для споживчих товарів (технічно складних механізмів, електротоварів, електроніки тощо) основним по­казником є гарантійний термін (термін, протягом якого виробник гаран­тує роботу механізму без ремонту, або ремонт здійснюється за рахунок виробника) і загальний термін експлуатації.

За допомогою розглядуваного методу підприємство-реалізатор має змогу, проаналізувавши річні доходи і витрати, термін окупності, ціну експлуатації, найточніше визначити ціпу закуповуваних виробів виходя­чи з ціни, встановленої конкурентами, або цім аналогів, то склалися па світовому ринку.

Метод плинної ціни. Розглянуті методи використовуються тоді, коли контракт укладається на разові угоди або на нетривалий строк. Якщо ук­ладається угода на постачання споживчих товарів па дещо довший термін (на рік і більше) або на товар, ще не вироблений, застосовується метод плинної ціни.

У цьому разі витрати поділяються п;і елементи, з яких складаються матеріальні, трудові та фінансові ресурси; ул кожним елементом ви­значаються темпи зниження або підвищення ціп і вплив на них різних чинників (наприклад, підвищення цін па сировину й матеріали, а також витрат на транспортування, збільшення заробітної плати працівників, збільшення відсотків за користування банківським кредитом). З ураху­ванням зазначеного встановлюються середньозважені ціни Й визначається кінцева ціна, що може бути обумовлена в контракті.

Цей метод може ефективно застосовуватися також в галузі будівни­цтва об'єктів національної економіки (промислове будівництво) і житла для населення.

Контроль за встановленням цін у контрактах зовнішньоекономічної діяльності, особливо щодо товарів, на які встановлюються обмеження (наприклад, індикативні ціни), здійснює митниця. Існує кілька методів визначення митної ціни виробу.

 

Перший метод — ціна угоди. Ціпа визначається на основі даних рахунка-фактури та відомостей про витрати (наприклад, на транспортування, вантажні робити, страхування, комісійні ту інші винагороди). Цей метод застосовується найчастіше. Однак ііііі неефективний, якщо угода укладається між партнерами, які знають один одного порівняно довго, тісно пов'язані в бізнесі, мають довірчі відносини. У цьому разі вони можуть занижувати ціни або дані про обсяг оборогу, вживати ін­ших заходів. Цей метод малорезультативний також тоді, коли угода укла­дається па неконкурентний виріб або виникають непередбачені умови постачання, які неможливо зафіксувати документально.

Другий метод — ціна угоди на ідентичний товар. Аналогом вибира­ють товар, фізичні, органолептичні, якісні та інші характеристики якого ідентичні характеристикам товару, що вже є на ринку. При цьому по­трібно дотримуватись певних умов:

· умови завезення та оплати також мають бути ідентичні. Якщо с різ­ниця в обсягах реалізації або в засобах оплати, ці умови слід доку­ментально підтвердити, для того щоб обгрунтувати необхідність коригування ціни;

· необхідно документально підтвердити витрати, пов'язані з проход­женням митного контролю;

· особливо виокремлюються товари, для яких встановлено спеціаль­ні умови завезення на територію України, наприклад підакцизні товари.

Третій метод — ціна угоди для аналогічного вирову. Застосовується тоді, коли характеристики аналогічних товарів різняться за однакових вихідних компонентів. При застосуванні цього методу слід дотримува­тись таких умов:

· товари вважаються аналогічними, якщо вироблені в одній країні;

· товари повинні бути вироблені різними виробниками.

Четвертий метод — "відрахування вартості ". За основу береться

ціна на ідентичні товари. Потім від ціни одиниці виробу відраховуються витрати на комісійні винагороди, звичайні надбавки, загальні витрати, пов’язанні з реалізацією цього виробу в Україні, імпортні мита, податки, збори, інші платежі, що пов'язані із завезенням і реалізацією товару, зви­чайні витрати на транспортування, розвантажування, страхування. Вихо­дячи з цієї ціни й визначається митна вартість товару.

П'ятий метод — підсумовування витрат. Ціна розраховується як сума витрат на матеріали, сировину виробника, інших його витрат, за­гальних витрат, пов'язаних з реалізацією цих виробів в Україні, витрат

 

 

на страхування, митних платежі», інших відрахувань; визначається при­буток, який може отримати імпортер, реалізуючи вироби на території України.

Шостий метод — "резервний". Застосовується тоді, коли жодний з перелічених методів неможливо застосувати. Аналізуються показники та дані про ціни на митниці. При цьому не використовуються ціни країн-експортерів, коли вони постачають токар у треті країни, ціни, встанов­лені без документального підтвердження, а також ціни па товари, вироб­лені в Україні.

Методологія визначення ціп у контрактах або зовнішньоекономічних угодах дає змогу визначити базисну ціну, яка с основою для ведення пе­реговорів. Кінцева ціна, що встановлюється в контракті, як правило, від­хиляється від базової, має знижки, надбавки залежно від умов, що скла­даються.