Фінансове право в системі права України.

Рух коштів регулюють комплексом правових галузей, що входять до системи права. Природно, що кожна галузь визна­чає свій аспект регулювання, відокремлюючи групу однорідних правових відносин, до яких застосовують специфічний галузе­вий метод регулювання. Фінансове право, беручи участь у цьо­му регулюванні, згідно зі своїм предметом і методом не виклю­чає встановлення стійких зв'язків з іншими галузями права, які в тому чи іншому ступені торкаються об'єкта фінансово-правового регулювання. Явище, що вимагає всебічного право­вого регулювання, припускає сполучення двох суперечливих процесів. З одного боку, потрібно розкласти це явище на склад­ники, які й повинні бути в сфері уваги окремих галузей права, що регулюють конкретну сторону проблеми своїми специфіч­ними методами. З іншого боку, важливо поєднати, зіставити окремі режими правового регулювання в єдиний процес, визна­чити й погодити межі зіткнення окремих галузей. Наприклад, факт отримання заробітної плати фізичною особою допускає виникнення чи реалізацію трудових правовідносин, податко­вих (пов'язаних зі сплатою податку на доходи), цивільних (на­приклад, під час погашення кредитів чи відсотків на них безпо­середньо з зарплати) і т.д. Саме тому дуже важливо визначити місце фінансового права в системі права. Регулювання відносин, пов'язаних з рухом публічних гро­шових фондів, передбачає певний фінансово-правовий аспект цього процесу. Він визначається низкою обставин¹:

1) фінансово-правові відносини спрямовано на мобілізацію публічних грошових фондів;

2) зібрані кошти спрямовують на забезпечення функцій і завдань держави, органів місцевого самоврядування;

3) визначають умови виникнення, зміни й припинення гро­шових відносин;

4) визначають функції державних органів у сфері фінансо­вої діяльності.

Особливості, своєрідність і зміст фінансового права найпов­ніше розкриваються при співставленні й розмежуванні його від інших галузей права. Фінансові правовідносини, що передба­чають обов'язковим суб'єктом державу, пов'язано з багатьма сторонами її функціонування. Конституційне право, що має базове значення для всіх правових галузей та інститутів, відіграє таку ж роль і щодо фінансового права. Наприклад, Конститу­ція України встановлює пріоритет міжнародних угод над нор­мами національного законодавства². Принципове значення для формування й функціонування всієї системи фінансового зако­нодавства має й норма Конституції, відповідно до якої закони та інші правові акти не повинні суперечити Конституції. Крім того, деякі норми конституційного права одночасно містять ос­новні засади фінансового права. Так, ст. 67 Конституції Украї­ни містить положення, відповідно до якого громадянин зобо­в'язаний платити законно встановлені податки й збори. Ця ж стаття виконує охоронні функції і захищає інтереси всіх плат­ників, оскільки містить положення, що забороняє необґрунтоване збільшення податкового тягаря шляхом надання податко­вим нормам зворотної сили.

Взаємодія фінансового й адміністративного права виявляється у встановленні відповідальності за порушення фінансового за­конодавства. Охоронну функцію фінансового права обумовлено тим, що адміністративна відповідальність забезпечує вико­нання платниками податків їхніх обов'язків. Наприклад, відпо­відальність за порушення податкового законодавства містить разом з фінансовими й систему адміністративних санкцій. При цьому застосування адміністративних санкцій за фінансові пра­вопорушення також неможливе без використання категорій фінансового права.

Особливий інтерес викликає співвідношення фінансового й цивільного права. Хоча фінансове право є публічною галуззю, між ним і цивільним правом існує найтісніший зв'язок. Фінан­сове та цивільне право пов'язані настільки тісно, що дають підстави одним бачити в фінансовому праві додаток до цивіль­ного права, а іншим — стверджувати, що цивільне право по­винно підлягати фінансовому праву. Однак, таке тлумачення взаємозв'язку фінансового й цивільного права здатне лише відве­сти від суті справи. Фінансове право охоплює регулювання гос­подарських процесів як і цивільне, але зовсім у інших аспек­тах, іншими методами. Такі категорії цивільного права, як до­ход, майно, споживання (витрата), видатки й багато чого іншого використовують у фінансовому праві, де вони формуються й інституціоналізуються.

До майнових відносин, які засновано на адміністративному чи іншому владному підпорядкуванні однієї сторони іншій, у тому числі до фінансових і адміністративних відносин, цивіль­не законодавство не застосовують, якщо інше не передбачено законодавством. Таким чином, за загальним правилом норми цивільного права не застосовують до бюджетних, податкових відносин. Таке розмежування надзвичайно важливе, оскільки фінансові відносини також тісно пов'язано з майном. Однак не слід забувати й про можливі винятки, коли ті чи інші положен­ня цивільного законодавства застосовують у сфері фінансового регулювання.

Саме цивільне право регулює відносини, реалізація яких передбачає досягнення певних господарських результатів. Після отримання таких результатів вступає в дію фінансове право, яке визначає розміри й порядок сплати відповідних платежів, санкції за ухиляння від сплати податків, зборів тощо. Таким чином, фінансове право ніби підключається до відносин, які регулює цивільне право. У багатьох випадках фінансове право безпосередньо посилається на цивільно-правові інститути (влас­ність, відкриття спадщини, дарування) й поняття (договір купівлі-продажу, передача права власності).

Низка комплексних категорій притаманна фінансовому й трудовому праву. Наприклад, особливості оподаткування пенсій або дія специфічного механізму відрахувань у державний Пен­сійний фонд дуже схожі з податковими важелями й включають­ся до переліку податків, зборів і платежів, що регулює Закон України «Про систему оподаткування», хоча й визначені пред­метом трудового права.

Зв'язок фінансового й карного права має двоїсту природу. З одного боку, окремі норми карного права спрямовано на захист тих об'єктів, що є об'єктами фінансово-правового регулюван­ня. З іншого боку, кваліфікація деяких злочинів неможлива без застосування категорій фінансового права й норм фінансо­вого законодавства.

Досить активно застосовують нормативні акти міжнародно­го права, що регулюють фінансову діяльність. Наприклад, до­говори (конвенції, угоди) про усунення подвійного оподатку­вання пов'язують Україну з багатьма державами (Великобри­танією, Польщею та іншими). Особливістю таких переплетень фінансового й міжнародного права є вища юридична чинність міжнародних договорів порівняно з законами.

[1] Фінансове право: Підручник / Відп. ред. Л. К. Воронова. — Харків, 1998. — С. 49.