Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

ВИДИ ПОРІВНЯНЬ ПОКАЗНИКІВ ТА ЇХ ІНТЕРПРЕТАЦІЯ





Для застосування прийому порівняння необхідна єдність: в ціннісній оцінці вартісних показників і методології їх розрахун­ку; організаційної структури підприємства; у структурі показни­ка; календарних періодів; умов, які забезпечують технологічний процес діяльності підприємства. Зіставлення вартісних показни­ків передбачає використання порівняльних цін та врахування ін­фляційних процесів.

Найбільш складним питанням є розробка обґрунтованих нор­мативних рівнів показників для оцінки господарської діяльності підприємств.

У багатьох країнах світу національні нормативи економічних показників визначаються спеціальними агентствами, що значно полегшує проведення діагностики конкретної господарюючої си­стеми. На жаль, в Україні, сьогодні такі дослідження практично не проводяться, і аналітики вимушені використовувати в своїх роботах або нормативні рівні показників, запозичені з іноземних джерел без жодних змін, або з певною їх адаптацією, на розсуд окремих економістів, до умов діяльності господарюючих суб'єк­тів. Такі підходи суттєво погіршують обгрунтованість висновків для потреб управління, які формуються в процесі аналітичного дослідження.

2.3. Система інформації фінансового плану підприємства

Фінансовий аналіз займає проміжне місце між фінан­совим планом і прийняттям управлінських рішень при оцінці та інтерпретації стану господарської діяльності підприємства щодо виконання передбачуваних показників.

Водночас, фінансовий аналіз є важливим інструментом скла­дання фінансового плану щодо оцінки фактичного стану госпо­дарської діяльності підприємства.

Фінансовий аналіз вивчає окремі об'єкти фінансового плану­вання щодо оцінки:

• руху грошових потоків за видами діяльності, структурними підрозділами та об'єктами господарювання;

• фінансових відносин, що виникають при формуванні, розпо­ділі і використанні фінансових ресурсів у їх оптимальному варіа­нті, який забезпечує максимальний кінцевий результат;

• вартісних пропорцій, що виникають внаслідок розподілу фі­нансових ресурсів і забезпечують раціональні співвідношення


між власними і залученими ресурсами, необоротними і оборот­ними активами, витратами і доходами підприємства.

фінансовий план має дві специфічні мети: максималізація прибутку і стале зростання вартості підприємства. Перша мета обумовлюється тим, що прибуток є основним джерелом поліп­шення фінансового стану, а досягнення другої мети — забезпечує фінансову стійкість підприємства в майбутньому. Рівень вартості підприємства є також основним параметром, за яким власник оцінює ефективність управлінських рішень.

Показники фінансового плану дають можливість:

• забезпечить орієнтири, у відповідності з якими підприємство буде здійснювати свою діяльність;

• зробити вибір найбільш ефективних шляхів розвитку під­приємства з можливих альтернативних варіантів;

• визначити в майбутньому економічну ефективність діяльно­сті підприємства;

• визначити мету діяльності, що дозволяє встановлювати кри­терії оцінки результатів роботи персоналу підприємства.

Фінансовий план підприємства охоплює показники господар­ської діяльності, які характеризують:

• доходи за видами діяльності і елементами (рис. 2.3.1);

• витрати за видами діяльності і елементами (рис. 2.3.2, 2.3.7);

• фінансові результати від господарської діяльності (рис. 2.3.3);

• джерела формування і надходження коштів (рис. 2.3.4);

• приріст активів (рис. 2.3.5);

• обов'язкові платежі, пов'язані з системою оподаткуван­ня, соціальними витратами і формуванням цільових фондів (рис. 2.3.6).

В процесі фінансового аналізу інформаційні ресурси фінансо­вого плану дозволяють оцінити:

• який внесок зробила кожна господарська операція в досяг­нення цілі підприємства;

• відповіді на запитання: що було зроблено?, для чого це по­трібно?, коли це було зроблено?, хто його зробив?, де це було зроблено?, що для цього було необхідно? в порівнянні як це по­винно було бути?;

• причинно-наслідкові зв'язки та залежності між господарсь­кими операціями за планом і здійсненими фактично;

• потенційні можливості підприємства;

• ефективність використання ресурсів;


рівень здатності підприємства виконувати план і ризик дося­гнення поставлених цілей;

• ефективність оперативного втручання для попередження не­бажаних наслідків ситуації щодо зміни плану;

• синергетичний ефект від забезпечення визначених цілей підприємства;

• відповідальність конкретних виконавців за виконання плану.

Виходячи з цього, проведення фінансового аналізу фактичної діяльності підприємства з використанням показників фінансового плану та з метою оцінки обґрунтованості величини планових по­казників створює основу забезпечення керованості у створенні об'єктів підприємства. За таких умов створюється можливість обгрунтованого вибору необхідних рішень і оцінки результатів їх здійснення, узгодження і взаємозв'язку схвалюваних завдань в єдину систему.


Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

Інші операційні витрати:

• єдиний податок

• собівартість реалізованих виробничих запасів

• сумнівні борги на втрати від знецінення запасів

• втрати від операційних курсових різ­ниць

• визнані економічні санкції

• витрати на утримання, експлуатацію та забезпечення об'єктів соціальної інфра­структури

• витрати на благодійництво

• безоплатна передача оборотних активів


Адміністративні витрати:

. загальні корпоративні витрати

• службові відрядження і утри­
мання апарату управління

. утримання основних засобів

• послуги зв'язку

Фінансові витрати


Витрати на збут: \

• утримання підрозді­лів, що займаються збутом продукції

• реклама

• доставка продукції споживачам

Втрати від участі в капіталі


 


           
     


Інші витрати:

• собівартість реалізованих фінансових інвестицій

• собівартість реалізованих необоротних активів

• втрати від неопераційних курсових різ­ниць

• вартість безоплатно переданих необо­ротних активів


Податок на прибуток


Надзвичайні витрати

(невідшкодовані

збитки)


Рис. 2.3.2. Система показників фінансового плану про витрати підприємства


Рис. 2.3.3. Система показників фінансового плану про фінансові результати підприємства



 



 



 



 


2.4. Система інформації рахунків бухгалтерсь­кого обліку

Узагальнення господарських операцій, що здійснює підприємство в систему показників, забезпечують бухгалтерські рахунки. Вони відкриваються на окремі види активів, власного капіталу, зобов'язань та господарських процесів.

Бухгалтерський облік— процес виявлення, вимірювання, ре­єстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інфо­рмації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім ко­ристувачам для прийняття рішень.

Рахунки бухгалтерського обліку формують два види інформа­ції: моментну та інтервальну (рис. 2.4.1).

Рис. 2.4.1. Характеристика інформації бухгалтерських рахунків

Моментна інформація визначається залишками активів, влас­ного капіталу і зобов'язань підприємства та характеризує їх роз­мір на певні моменти часу, як правило на кінець останнього дня кожного місяця. На рахунках, де записуються активи, їх залишки (сальдо) відображають у лівій (дебетовій) частині, а власний ка­пітал і'зобов'язання — у правій (кредитовій).


Інтервальна інформація визначається оборотами за рахунками, величина яких характеризує розміри господарських операцій від­повідних класифікаційних ознак за певні періоди часу (місяць, квартал, рік). Важливе економічне значення має підсумування даних інтервальних показників. Сума даних інтервальної інфор­мації оборотів за бухгалтерськими рахунками характеризує рі­вень показників за більш тривалий проміжок часу наростаючим підсумком.

Призначення бухгалтерських рахунків, схеми реєстрації і гру­пування на них фактів господарської діяльності та формування інформаційних ресурсів наведено в табл. 2.4.1.

Для формування інформаційної бази фінансової звітності під­приємства використовують три види рахунків: синтетичні — уза­гальненого обліку інформаційних ресурсів у грошовому виразі; субрахунки — для узагальнення інформації однорідних аналіти­чних рахунків; аналітичні — для деталізації змісту синтетичних рахунків і субрахунків у натуральному та грошовому вимірниках І забезпечення кількісно-сумової та якісної (марка, сорт, розмір тощо) інформації.

Інформаційна база про господарські операції на бухгалтерсь­ких рахунках формується в регістрах обліку (табл. 2.4.2).

Узагальнення інформації про наявність і рух грошових коштів (у національній та іноземній валютах у касах, на поточних, валю­тних та інших рахунках у банках), грошових документів (у наці­ональній та іноземній валютах), які знаходяться в касі підприємс­тва (поштових марок, сплачених проїзних документів тощо) та коштів у дорозі здійснюється в Журналі 1 і відомостях до цього Журналу 1.1, 1.2, 1.3.

Журнал 1 використовується для відображення інформації за кредитом рахунків ЗО «Каса», 31 «Рахунки в банках», 33 «Інші кошти». У відомостях до Журналу 1 відображається інформація за дебетом рахунків ЗО, 31, 33.

У Журналі 2 відображаються операції з одержання довгостро­кових і короткострокових позик та інші операції, облік яких ве­деться на рахунках 50 «Довгострокові позики» і 60 «Коротко­строкові позики».

У цьому Журналі відображається інформація за кредитом ра­хунків 50 і 60 у розрізі кореспондуючих рахунків. У розділі III цього Журналу відображаються аналітичні дані до рахунків 50 і 60 щодо позикодавців (банків) кредитів (позик) і строків їх пога­шення.

О


Таблиця 2.4.1







Дата добавления: 2015-09-04; просмотров: 717. Нарушение авторских прав


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2019 год . (0.006 сек.) русская версия | украинская версия