МАТЕМАТИЧНІ РІВНЯННЯ ДЛЯ РЕГРЕСІЙНИХ МЕТОДІВ АНАЛІЗУ ЗВ'ЯЗКІВ МІЖ ПОКАЗНИКАМИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ 1 страница

*Примігка. У математичних рівняннях наведені такі позначення: у — вирівняне

середнє значення результативної ознаки; х — значення факторних ознак; а — параметри рівняння: а_а значення «у» при «х» = 0, а_и а-? — коефіцієнти регресії.

9. Індексний аналіз — визначається функцією, яку виконує ін­декс у конкретному аналізі та характером порівнянь.

Розглядають дві функції індексів:

• синтетичну, пов'язану з побудовою узагальнюючих харак­теристик динаміки чи просторових порівнянь. Динамічний індекс характеризує інтенсивність динаміки, просторовий — визначає ступінь відхилення значень показників у просторі за класифіка­ційними ознаками господарюючих суб'єктів;

• аналітичну, спрямовану на вивчення закономірностей дина­міки, взаємозв'язків між показниками, структурних зрушень.

Основою аналітичної індексної моделі є мультиплікативний зв'язок між певною множиною показників, один з яких розгляда­ється як результат, інші — як фактори.

При побудові індексної моделі функція розглядається для двох періодів: базисного (з яким порівнюють) і поточного (який зіставляється і оцінюється). Абсолютну і відносну зміну показ­ника функції можна розкласти за факторами-множниками. Оці­нювання ступеня та абсолютного розміру впливу кожного з них на динаміку функції здійснюється в рамках індексної моделі, в якій відтворюються взаємозв'язки між показниками.

В теорії і практиці виділяють декілька форм індексів: для оцін­ки кількісних факторів (обсягів) — Ласпейреса і Пааше; якісних факторів (цін)— Ласпейреса, Пааше, Маршала-Еджуорта, Лоу, Фішера. Вибір форми індексу залежить від мети дослідження та наявної інформації. Зауважимо, що при незначній кореляції між кількісними і якісними показниками, які впливають на результат, індекси розраховані за Ласпейресом і Пааше, практично однакові. Спираючись на формально-математичні критерії, Фішер назвав свій індекс ідеальним, проте через відсутність конкретного еконо­мічного змісту цей індекс не набув широкого практичного засто­сування. Водночас, будь-який з розрахованих індексів має певний ступінь умовності за необхідності елімінування інших включених у модель факторів. Використовуючи елімінування як спосіб фак­торного аналізу, доводиться виходити з того, що фактори зміню­ються незалежно один від одного. Насправді, вони змінюються одночасно, у взаємному зв'язку, і від цього взаємозв'язку отриму­ється додатковий приріст результативного показника, який за ви­користання способів елімінування приєднується до одного з фак­торів, як правило, до останнього. Отже, величина впливу факторів на зміну результативного показника змінюється залежно від місця, на яке поставлений той чи інший фактор в аналітичній моделі.

Щодо вибору форми індексу, то він повинен, насамперед, пе­редбачати вивчення впливу кількісних факторів шляхом ранжу-вання від найбільш важливих до найменш важливих, а потім які­сних. Це цілком узгоджується з методикою побудови економіч­них показників мультиплікативного характеру в умовах ринкової економіки. При цьому, якщо є кількісний фактор, то завжди буде і якісний, а також відповідний результат. За наявності тільки які­сного фактора і відсутності кількісного — результат завжди буде нульовий.

Індексною системою при факторному аналізі можливо корис­туватися для визначення одного з показників, якщо відомі всі ін­ші, що входять в систему.

10. Цифрові характеристики показників за допомогою статис­тичних таблиць і графіків — здійснюються для наочного відо­браження загальної картини стану чи розвитку явищ і процесів, розкриття зв'язків і залежностей між різними показниками.

Значення статистичних таблиць полягає в тому, що вони до­зволяють охопити матеріали зведення в цілому, значно полегшу­ють їх аналіз, дозволяють без додаткових розрахунків зіставляти різні показники, виявляти ті чи інші характерні особливості до­сліджуваних явищ господарської діяльності.

Проте таблична форма викладу цифрового матеріалу не зав­жди дозволяє достатньо наочно і чітко відобразити загальну кар­тину стану чи розвитку якого-небудь явища, розкрити закономір­ності зв'язку показників між собою або їх розподілу. А тому для розгляду цих та інших завдань у процесі фінансового аналізу по­ряд із статистичними таблицями доцільно широко застосовувати графічний спосіб зображення інформаційних ресурсів.

Графік у фінансовому аналізі — це особливий спосіб наочного зображення і узагальнення явищ і процесів у сфері господарської діяльності через геометричні образи, малюнки або схематичні географічні карти та пояснення до них.

При фінансовому аналізі показників можливо виділити такі основні напрями використання графіків:

• порівняння розвитку показників у просторі;

• дослідження динаміки (зміни в часі) показників;

• вивчення структури і структурних зрушень;

• організація контролю за виконанням прогнозних показників;

• вивчення розміщення явищ у просторі і поширення їх в часі;

• вивчення зв'язків та залежностей між різними показниками або щодо значень варіаційної ознаки.

Електронні таблиці Excel дають змогу будувати різні ти­пи графіків для потреб фінансового аналізу господарюючих систем.

Всі прийоми дослідження інформаційних ресурсів при фінан­совому аналізі господарюючих суб'єктів потребують визначення оптимальної бази з метою порівняння показників. Для забезпе­чення порівняльного дослідження можуть слугувати:

• фактичні показники діяльності господарюючих суб'єктів за попередні звітні періоди;

• середні значення показників економічних систем;

 

• показники діяльності економічних систем, що є найбільш привабливими за своїм рівнем господарювання;

• певні нормативні значення показників відповідно до законо­давчих нормативних документів та рекомендацій науковців;

• цільові значення показників, визначені замовниками дослі­дження;

• оптимальні та критичні значення показників, розраховані аналітиками для економічної системи, яка аналізується;

• усереднені за часом значення показники, обчислені за мину­лими даними діяльності економічної системи.

Отже, лише системний підхід з використанням всіх можливих прийомів фінансового аналізу, наявних фактичних, нормативних і прогнозних показників у динаміці дає можливість реально оці­нювати ефективність господарської діяльності. Ігнорування хоча б однієї з складових прийомів фінансового аналізу значно знижує ефективність аналітичних досліджень показників, що характери­зують стан і розвиток суб'єктів господарювання.

1.5. Суб'єкти і користувачі фінансового аналізу

Суб'єктами фінансового аналізу є аналітики, які заці­кавлені в оцінці діяльності підприємства з будь-яких причин (1.5.1).

Рис. 1.5.1. Характеристика суб'єктів фінансового аналізу

Цілком очевидно, що найпершими суб'єктами аналізу є орга­ни управління підприємством (господарюючих суб'єктів) у скла­ді власників, менеджерів, а також зацікавлених осіб для забезпе­чення ефективної діяльності, рівноваги впливу та балансу інтересів учасників корпоративних відносин. Фінансовий аналіз на рівні підприємства вносить прямий вклад у формування при­буткової моделі господарської діяльності, а також дозволяє оці­нити рівень її конкурентоспроможності.

Результати інформаційних ресурсів фінансового аналізу вико­ристовуються на підприємстві при проведенні загальних зборів, в поботі ради і правління, посадовими особами, окремими власни­ками, органами внутрішнього контролю та для вирішення питань самоврядування трудового колективу.

Виконання завдань фінансового аналізу, що здійснюється власни­ками, персоналом і функціональними службами підприємства на всіх стадіях господарського процесу, охоплює аналітичною роботою всі структурні підрозділи і органи самоврядування трудового колективу. Аналітична робота внутрішніх суб'єктів фінансового аналізу передба­чає оптимальний вибір і використання великої кількості різних показ­ників діяльності будь-якого структурного підрозділу підприємства щодо вивчення технології, економіки і організації підприємства, стану обліку та звітності, особливостей взаємозв'язків між об'єктами аналізу.

Зовнішні учасники, що забезпечують та спрямовують діяль­ність підприємства, здійснюють фінансовий аналіз для оцінки ефективності своїх відносин з суб'єктом господарювання визна­ченням його економічного потенціалу, розробки програм актив­ної політики регіонів і держави щодо підтримки підприємства.

Для задоволення потреб в інформаційних ресурсах фінансово­го аналізу органами управління і самоврядування підприємства, окремі власники та працівники, а також зовнішні учасники, що забезпечують і спрямовують діяльність господарюючої системи, можуть користуватися послугами незалежних інформаційних служб. Суб'єкти господарювання з надання інформаційних по­слуг виконують аналітичну роботу на умовах договору відповід­но до визначеної програми. Ці суб'єкти фінансового аналізу мо­жуть здійснювати безпосередньо аналітичну роботу, надавати допомогу щодо діяльності внутрішніх аналітичних служб під­приємства, готувати висновки і розробляти заходи для прийняття управлінських рішень за результатами проведеного аналізу.

Види користувачів інформаційних ресурсів фінансового ана­лізу підприємства та їх інтереси наведені на рис. 1.5.2.

Загальноприйнятим є розподіл користувачів інформаційних ресурсів фінансового аналізу на зовнішніх та внутрішніх, які ма­ють різні інтереси та інформаційні потреби.

Серед внутріїнніх користувачів інформаційних ресурсів фшансового аналізу господарюючих суб'єктів, які виконують функції' менеджменту і безпосередньо зацікавлені в їх. ефектившй діяльності, слід виділити: вла­сників, виконавчі органи управління і трудовий колектив підприємства. Як приклад, система внутрішніх користувачів шформаційних ресурсів фінансового аналізу підприємства наведена на рис. 1.5.3.

4*

Рис. 1.5.2. Характеристика користувачів інформаційних ресурсів фінансового аналізу підприємства

Рис. 1.5.3. Система внутрішніх користувачів інформаційних ресурсів фінансового аналізу акціонерного товариства

Окремі внутрішні користувачі фінансового аналізу підприємс­тва можуть задовольняти свої потреби в наступному:

• власники: які передали свої фінансові ресурси господарюю­чим суб'єктам та реінвестують чистий прибуток у їх діяльність, зацікавлені в оцінці здатності підприємства збільшувати власний капітал та дивідендні платежі. Тут не можна не погодитися з пре­зидентом групи «Сітібенк» У. Рістоном, який так визначає фор­мулу успіху: збагачення в наші часи зводиться до одержання ін­формації та її подальшого застосування до засобів виробництва. Найбільші переваги отримують ті суб'єкти господарювання та їх сукупності, яким вдається в процесі фінансового аналізу опрацю­вати широкодоступну інформацію з точки зору значущості для власного розвитку і трансформувати її в орієнтовані на застосу­вання знання, що знову використовуються у виробництві;

• виконавчі органи управління: їм потрібна інформація для того, щоб розробити стратегію і тактику бізнесу, визначити голо­вні напрями розвитку підприємства, його сильні та слабкі сторо­ни, ефективно здійснювати процес управління (планування, ор­ганізацію, мотивацію і контроль) господарською діяльністю;

• трудовий колектив: зацікавлений в інформації для оцінки рі­вня стабільності та прибутковості підприємства, здатності його

забезпечувати належний рівень оплати праці та видатки на соціа­льні потреби.

Як відомо з літературних джерел, деякі американські компанії, безперечно, прагнуть, щоб з опублікованими ними даними зна­йомились не лише акціонери, але й робітники та службовці. Саме тому в звітах іноді зустрічаються пояснення, написані простою мовою, та приводяться відповідні пояснювальні таблиці та діаг­рами. Іноді компанії спеціально повідомляють своїм робітникам та службовцям короткі дані відносно справ компанії за рік з яск­равими ілюстраціями. Робиться це для того, щоб у робітників та службовців, так само як у акціонерів, викликати живий інтерес до діяльності компанії і сприяти тим самим розвитку духу співпраці та лояльності відносно компанії. Деякі компанії намагаються під­тримувати тісний зв'язок з акціонерами за допомогою листів, а в деяких випадках вони надсилають їм зразки продукції, що виго­товляється. Листи направляються також особам, які, за отрима­ними даними, продали належні їм акції даної компанії, щоб з'ясу­вати чим саме їх не влаштовувала діяльність компанії. А новим акціонерам президент компанії надсилає листи з привітанням.

В інформації фінансового аналізу підприємств також зацікав­лене широке коло зовнішніх користувачів, яких можна поділити на три групи.

До першої групи належать користувачі інформації, які безпо­середньо зацікавлені в ефективній господарській діяльності під­приємства, зокрема:

• потенційні інвестори: особи, які вносять свої фінансові ре­
сурси, стурбовані ризиком, притаманним інвестиціям і доходам
від них. їм потрібна чітка інформація, яка б дозволила оцінити
спроможність підприємства здійснювати прибуткову діяльність
та сплачувати дивіденди. Потенційні інвестори за допомогою фі­
нансового аналізу можуть визначати:

•^вміння майбутнього співвласника успішно здійснювати го­сподарську діяльність;

•^перспективність можливих інвестиційних вкладень;

•^можливості підприємства конкурувати і протистояти кризо­вим явищам.

Інформаційні ресурси фінансового аналізу можуть слугувати базою щодо зростання підприємництва, створення концепції про­сторового освоєння і побудови спільної стратегії розвитку госпо­дарюючих структур та залучення інвестицій.

• позикодавці: зацікавлені в інформації фінансового аналізу
підприємства, тому що вона дозволяє їм визначити чи будуть їхні

позики та відсотки з них сплачені своєчасно та у повному роз­
мірі; _ -'

• кредитори: здійснюють фінансовий аналіз підприємств, щоб визначити чи будуть вчасно та у повній сумі сплачені заборговані їм суми за реалізоване майно, надані послуги, виконані роботи;

• споживачі об'єктів господарської діяльності підприємств: виявляють інтерес до інформації фінансового аналізу щодо оцін­ки ризику можливого банкрутства господарюючих суб'єктів, особливо у випадках, коли вони мають з ними довгострокові уго­ди або залежать від них;

• громадськість: користуючись оприлюдненою інформацією звітності та її фінансового аналізу, можна визначити, як підпри­ємства впливають на соціально-економічний розвиток регіону, перспективи забезпечення зайнятості і здійснення благодійних акцій, створення соціальної інфраструктури, задоволення потреб населення на регіональному рівні;

• органи державної податкової служби: відповідно до своїх повноважень використовують фінансовий аналіз для виконання поставлених перед ними завдань, серед яких можливо виділити такі, що носять аналітичний характер: оцінка податкового потен­ціалу платників податку, регіонів та країни в цілому; аналіз над­ходження податкових платежів та наявності об'єктів оподатку­вання і джерел податкових надходжень; вивчення впливу окремих показників діяльності підприємств і положень податко­вого законодавства на формування та надходження податкових платежів; діагностика причин збиткових господарських операцій. Для адміністрування податків потрібно мати уявлення про тенде­нції та характер змін, що відбуваються в діяльності платника по­датків. Крім того, результати фінансового аналізу підприємства можна використовувати в сфері непрямих методів оподаткування і при камеральних перевірках податкової звітності.

До другої групи зовнішніх користувачів інформації фінансо­вого аналізу належать ті суб'єкти, які мають не прямий інтерес до підприємства, а використовують його показники для оцінки еко­номічної політики держави та прийняття управлінських рішень в сфері регулювання діяльності економічних систем. Серед них особливо слід виділити Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, органи державної статистики, законодавчі ор­гани державної влади, виконавчі органи державної влади та орга­ни місцевого самоврядування.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (далі Комісія) через подання їй емітентами цінних паперів фінансової

звітності в електронному вигляді і на паперовому носи з відпові­дним аудиторським висновком забезпечує державний захист прав інвесторів. Подання до Комісії фінансової звітності емітентами цінних паперів носить адміністративний та інформаційний харак­тер. Оприлюднення даних фінансової звітності здійснюється шляхом публікації в одному з офіційних друкованих видань Вер­ховної Ради України, Кабінету Міністрів і Комісії, або шляхом розміщення на WEB-сайті одного з інформаційних агентств, з якими Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України уклало відповідний договір.

Органи державної статистики в складі центрального, терито­ріальних і функціональних підрозділів виконавчої влади викори­стовують фінансовий аналіз для побудови інтегральної інформа­ційної статистичної бази з метою комплексної оцінки та моніторингу фінансового стану держави, регіонів та окремих економічних систем. При цьому органи державної статистики, відповідно до своїх завдань, виконують посередницьку функцію між респондентами і користувачами даних статистичних спосте­режень (рис. 1.5.4).

Рис. 1.5.4. Місце органів державної статистики

в системі інформаційного забезпечення користувачів даними

про фінансовий стан підприємств

Обидві стрілки на рис. 1.5.4 відбивають інформаційні потоки і канали руху статистичних даних. На першому етапі (ф) форму­ються «мікродані», тобто інформація про одну окрему звітну одиницю за формами звітності. На другому етапі (к) мова йде про агреговану інформацію (макродані), таблиці, графічні зображен­ня і показники, які характеризують певну сукупність звітних одиниць. Коли йдеться про збирання мікроданих від респонден­тів, органи державної статистики діють як виконавча влада, а як­що це стосується опрацювання, аналізу і поширення статистичної інформації, вони виступають в ролі агентств з функціями аналі­тичних досліджень.

Органи державної статистики забезпечують доступ користу­вачів до інформаційних ресурсів шляхом:

• систематичної публікації їх в друкованих виданнях;

• поширення їх в засобах масової інформації;

• безпосереднього надання інформації органам державної
влади та місцевого самоврядування, юридичним, а також фізич­
ним особам.

Законодавчі органи державної влади використовують інфор­маційні ресурси фінансового аналізу для моніторингу і оцінки ді­яльності господарюючих суб'єктів у системі забезпечення при­йняття нормативних актів. При цьому держава виконує роль суб'єкта регулювання економіки через реалізацію відповідних функцій.

По-перше, вона формує правові засади функціонування еко­номіки.

По-друге, держава повинна створювати умови для ефективно­го розвитку господарюючих суб'єктів шляхом застосування різ­номанітних засобів і механізмів регулювання їх діяльності. До головних із них належать: макроекономічне планування, держав­ний бюджет, податки, кредит, ціни, інвестиції, заробітна плата тощо.

По-третє, держава забезпечує стабілізацію економічного роз­витку і має підтримувати ділову активність суб'єктів господарю­вання.

Врахування стану та тенденцій розвитку економічних систем за показниками фінансового аналізу забезпечує ефективний по­шук підходів щодо державного регулювання економіки та пози­тивні наслідки їх реалізації.

Місцеві органи державної влади (державні адміністрації) та самоврядування реалізують свою компетенцію через правові ак­ти, ефективність яких в сфері економіки оцінюється за допомо­гою показників фінансового аналізу підприємств. Вони повинні використовувати дані фінансового аналізу для створення інфор­маційної бази про розвиток господарської діяльності відповідно з територіальним поділом України і побудови регіональної інфор­маційної бази.

Потребу органів державних адміністрацій і місцевого само­врядування в інформаційних ресурсах фінансового аналізу зумо­влюють їх повноваження, зокрема для:

• підготовки програм економічного розвитку відповідних те­риторій;

• забезпечення збалансованого економічного розвитку, ефек­тивного використання ресурсів та виконання регіональних про­грам;

• складання балансів ресурсів, грошових доходів і видатків економічних систем та відповідних бюджетів;

• розгляду проектів планів господарюючих суб'єктів комуна­льної власності, внесення до них зауважень і пропозицій та здій­снення контролю за їх виконанням;

• оцінки фінансового стану господарюючих суб'єктів;

• створення необхідних умов щодо раціонального розміщен­ня, ефективної спеціалізації і кооперації суб'єктів господарюван­ня на регіональному рівні;

• розрахунку створених в регіоні доданої вартості і націона­льного багатства.

До третьої групи зовнішніх користувачів інформації належать ті суб'єкти, які не мають фінансового інтересу до підприємства. Вони, використовуючи інформаційні ресурси фінансового аналі­зу, здійснюють задоволення власних потреб або визначають її як об'єкт господарської діяльності. До перших можна віднести нау­ково-дослідні установи і навчальні заклади освіти, до других — аудиторів і суб'єкти господарювання з надання інформаційних послуг.

Інформаційні ресурси фінансового аналізу в науково-дослідних установах і в навчальних закладах освіти є базою для проведення наукових досліджень і підготовки фахівців з еконо­міки.

Для аудиторів та суб'єктів господарювання в сфері інформа­ційно-аналітичних досліджень фінансовий аналіз є інструментом щодо виконання замовлень користувачів на проведення діагнос­тики фінансового стану економічних систем та інтерпретацію її результатів. Послуги аудиторів та інформаційних агентів з аналі­тичного дослідження, як правило, мають прикладний характер і готують грунт для прийняття важливих управлінських рішень.

Контрольно-аналітичні прийоми в аудиті дають можливість встановити загальний фінансовий стан підприємства, виявити не­гативні фактори, а також намітити подальші напрями досліджен­ня з метою уточнення місць зосередження неефективних госпо­дарських операцій. Зарубіжна і національна практика свідчить про широкий аспект послуг в сфері аналітичних досліджень фі­нансової звітності.

1.6. Організація фінансового аналізу

Умовою успішного проведення фінансового аналізу є чітка організація аналітичного процесу як системи раціональних, скоординованих дій вивчення об'єкта дослідження відповідно до

визначеної мети. Для забезпечення ефективності фінансового аналізу його потрібно добре продумати, спланувати й організувати. Процес фінансового аналізу повинен здійснюватись упоряд­ковано, у певній послідовності. Адже фінансовий аналіз слід роз­глядати як цілісну систему, механізм оцінки, ефективна дія якого забезпечується чітким дотриманням його технології і методики проведення. Організацію фінансового аналізу можна уявити як технологічний процес, в якому необхідні аналітичні процедури здійснюються у встановленому порядку і реалізуються за допо­могою сукупності організаційних, методичних і технічних мето­дів, способів і прийомів. Виходячи із терміну, змісту і призна­чення виконуваних аналітиком процедур, процес фінансового аналізу умовно можна поділити на окремі складові щодо чоти­рьох основних етапів (рис. 1.6.1).

Рис. 1.6.1. Аналітична схема процесу фінансового аналізу

Фінансовий аналіз, незалежно від суб'єктів його проведення, реалізується в системному підході до його методики та структури етапів щодо їх складу, зв'язків і змісту.

Коротко пояснимо зміст кожного з етапів фінансового аналізу.

Визначальним етапом розроблення методики фінансового аналізу є процес формування його моделі. Він полягає у визна­ченні завдання, мети і об'єктів аналізу, вивченні матеріалів та ре-

зультатів раніше проведених аналітичних досліджень, складанні плану аналізу і графіка його проведення, розробці програми і всього інструментарію методичних прийомів і алгоритмів розра­хунків для аналізу, обмеженні кола необхідної інформації для проведення аналізу і попередньому ознайомленні з нею.

Як відмічає відомий економіст Е. Хелферт, в будь-якій ситуа­ції слід чітко розуміти мету аналізу, перед тим як братися за олі­вець чи сідати за комп'ютер, інакше процес аналізу стає беззміс­товним перебиранням цифр.

Формування моделі аналізу дає змогу: визначити оптимальну структуру інформаційних потоків щодо об'єктів для розв'язку всієї сукупності завдань, передбачених методикою аналізу; за­безпечити максимальну оперативність та економічність аналіти­чного процесу; виявити взаємозв'язки за видами і напрямами аналізу; досягти максимальної адаптації методики аналітичного дослідження до запиту користувачів.

Визначення об'єктів фінансового аналізу повинно забезпечити вирішення поставлених завдань і відповідати принципам оптимі-зації інформаційних потреб, повноти і об'єктивності відображен­ня економічних явищ та процесів, єдності інформаційної моделі показників та максимальної алгоритмізації розрахунків до комп'ю­терних технологій.