Аналіз структури і динаміки майна підприємства

Показники динаміки і структури майна підприємства досліджують шляхом горизонтального і вертикального аналізу даних балансу.

Горизонтальний (часовий) аналіз полягає в порівнянні абсо­лютних величин за статтями балансу вартості активів за два і бі­льше суміжних періоди, як правило, початок і кінець місяців, кварталів, років. Порівняння можна здійснювати:

• шляхом визначення відхилення показників за абсолютними величинами, тобто на скільки порівнювана величина більша або менша за ту, з якою порівнюють, та розрахунку абсолютної швидкості динаміки;

• за допомогою відносних показників, тобто на скільки відсо­тків (разів) порівнювана величина більша або менша за ту, яку визначили за базу порівняння, і який середній темп зміни вели­чини показника.

Вертикальний аналіз — це структурний аналіз абсолютних ве­личин балансу, який дає змогу за даними відносних величин ви­вчити структуру активів, тобто частку (відсоток) окремих їх видів у загальній сумі розділів та в цілому за балансом. Перевагою цього виду аналізу є можливість зіставлення вираженої у відсотках стру­ктури показників одного звітного періоду з іншими незалежно від зміни їх розмірів. Вивчаючи ту чи іншу сукупність показників у різні періоди, можна спостерігати в які об'єкти було вкладене майно і ті зміни, які відбуваються в його структурі. Структурні зрушення дають змогу вивчити внутрішні негативні і позитивні зміни, які відбуваються на підприємстві з його активами.

Для вивчення складу і сфери застосування активів підприємс­тва їх групують за економічно однорідними ознаками. При цьому треба знати, якими видами активів володіє підприємство, який їх стан і цільове призначення, де вони розміщені й за рахунок яких джерел сформовані. Правильність формування активів підприєм­ства визначає його можливі майбутні доходи та фінансовий стан. Крім того, вартість активів визначає мінімально можливий дохід,

яким на певний період володіє підприємство і який може бути одержаний після розрахунків з кредиторами.

Горизонтальний та вертикальний аналіз активів підприємства наведений в табл. З.2.1.

Насамперед, за спрощеною методикою аналітичного дослі­дження визначають динаміку і структуру активів підприємства за окремими розділами балансу.

При побудові табл. 3.2.1 використані наступні алгоритми:

гр.2;3-100%

гр.8 = гр.3-гр.2;гр.9=100%;

гр. 2

гр. 10 = гр. 4 - гр. 5; гр. 11 = гр. 7 - гр. 6.

У складі майна виділяють необоротні (постійні) активи (І розділ активу балансу) і оборотні (мобільні) активи (II + III розділи активу балансу). Майно може бути використано під­приємством у внутрішньому обороті і поза його межами, тобто імобілізоване в дебіторську заборгованість, вкладене в цінні папери або залучене в оборот інших підприємств у вигляді ін­вестицій (оренди).

Активи підприємства та їх структура вивчаються як з точки зору участі у виробництві, так і щодо наявнссті товарних запасів, дебіторської заборгованості і грошових коштів. Безпосередньо з'ясовується участь у виробничому циклі основних засобів, нема­теріальних активів, запасів і витрат майбутніх періодів.

Розглядаючи показники за окремими розділами балансу, мож­на відзначити, що загальна вартість майна підприємства збільши­лась за рік на 19758,4 тис. грн, або 34,1 %. Приріст вартості май­на здійснювався нерівномірно. Якщо необоротні активи в оцінці за залишковою вартістю зросли на 35,3 %, то оборотні активи — на 32,2 %.

Слід зазначити, що за період, який аналізується, збільшилась питома вага майна необоротних активів. Варіаційна частина обо­ротних активів щодо готової продукції і дебіторської заборгова­ності покриваються повністю поточними зобов'язаннями.

 

 

 

Якщо взяти реальні активи, що характеризують виробничу по­тужність підприємств тобто основні засоби, виробничі запаси і незавершене виробництво, то на початку року вони становили (34456,6 + 6644,2 + 0) ⁼ 41109,8 тис. грн або 71,0 % усіх активів. На кінець року реальні активи збільшились і становили відповід­но (44795,5 + 7946,7 + 0 ) ⁼ 52742,2 тис. грн, але за питомою вагою 67 9 % в загальній вартості майна вони зменшилися. За обсягами формування підприємницького майнового потенціалу тенденція розвитку господарської діяльності сприятлива і вказує на збіль­шення виробничих можливостей підприємства.

Залишкова вартість основних засобів підприємства збільши­лась на 10338 9 тис. ґрн за рахунок вартості об'єктів, введених в експлуатацію в результаті капітальних вкладень. Одночасно за­лишкова вартість основних засобів зменшувалась на суму нара­хованого зносу — 5О30,1 тис. грн.

Наявність довгострокових фінансових вкладень вказує на зов­нішню інвестиційну спрямованість підприємства. Якщо в резуль­таті аналізу підприємство буде визнане неплатоспроможним, ре­комендується додатково вивчити склад інвестиційних цінних паперів, дати оцінку їх ліквідності, а також ефективності і доці­льності відволікання коштів на здійснені вкладення.

При аналізі даних першого розділу активу балансу також зве­ртається увага на тенденцію зміни зміни таких його статей, як незавер­шене будівництво (незавершені капітальні вкладення) та довго­строкова дебіторське заборгованість, оскільки вказані активи не беруть участі у виробничому процесі і, за певних умов, збіль­шення їх частки може негативно вплинути на результативність операційної діяльності підприємства.

Аналіз складу оборотних активів показує, що на підприємстві відбулися зміни в їх Динаміці. Так, матеріальні оборотні активи зросли на 1933,8 тис- грн, але їх частка в загальній сумі оборот­них активів зменшилась — на 2,3 процентних пункти.

Приріст оборотнИ^х активів припадає на виробничі запаси, го­тову продукцію і товари, які, як показує баланс, збільшились, відповідно, на 1302,5, 287,5 і 343,8 тис. грн. Такі зміни обґрунто­вані лише за умови зростання обсягів господарської діяльності.

Для забезпечення найбільш ефективного господарювання не­обхідно досягти ои^{тимального} співвідношення необоротних і оборотних активів та обсягів підприємницької діяльності. При цьому підприємство заінтересоване у зменшенні залишків акти­вів на балансі, особливо в частині готової продукції, товарів і де­біторської заборгованості.

 

Слід зазначити, що на підприємстві за структурою активів відбулося зменшення оборотних активів внаслідок зменшення дебіторської заборгованості за розрахунками з бюджетом і за ви­даними авансами, виробничих запасів і готової продукції. Частка грошових коштів у загальному розмірі активів збільшилась з 0,2 % на початок звітного періоду до 0,5 % на кінець. Цей факт позитивно характеризує підприємство і покращує його можливо­сті щодо нормальної підприємницької діяльності в сфері здійс­нення розрахунків з постачальниками. Разом з тим, відбулося збільшення найменш ліквідних оборотних активів — товарних запасів. З фінансової точки зору в цілому на підприємстві відбу­вається зміна структури оборотних активів у бік незначного збі­льшення їх ліквідності.

Як видно з балансу, на рахунках підприємства у банках збері­гається значна сума грошових коштів. Безперечно, в умовах рин­кової конкуренції має бути резерв вільних грошових коштів під­приємства, виробничих запасів і товарів на складі, але в цьому випадку резерв має відповідати розрахунковому нормативу. По суті, це кошти, що не працюють, і тримати їх не вигідно.

Поглиблюючи аналіз наявності активів, необхідно оцінити їх роль в управлінському аспекті (табл. 3.2.2).

Таблиця 3.2.2

ОЦІНКА СКЛАДУ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА ЗА УПРАВЛІНСЬКИМ АСПЕКТОМ, (на кінець періоду)

За даними табл. 3.2.2 можна дійти висновку, що 74,5 % акти­вів підприємства забезпечують процес виробничої діяльності і формують його виробничий потенціал, щодо 2,6 % майна здійс­нюється пошук покупців і 22,8 % кредитують інших суб'єктів го­сподарювання.

При аналізі також детально досліджуються причини збі­льшення залишків оборотних активів і можливості включення їх у більш активний оборот. Отже, аналіз структури оборот­них активів повинен бути націлений не на констатацію про­цесів, що відбуваються, а на вивчення можливостей підпри­ємства ефективно працювати на умовах самофінансування. Зміни, які відбулися в складі структури майна, показують, що в цілому підприємство розвивається інтенсивно, збільшується його забезпеченість основними засобами і оборотними акти­вами.

Однак, поточна практична діяльність кожного підприємства пов'язана із забезпеченням його найбільш мобільними актива­ми — грошовими коштами і правильною організацією їх викори­стання. Частка грошових коштів у складі оборотних активів під­приємства є незначною, але відмічається тенденція до її збільшення. В той же час допускається імобілізація оборотних активів у вигляді росту дебіторської заборгованості за розрахун­ками з покупцями. Все це не може позитивно вплинути на фінан­совий стан підприємства.

Дуже важливо дослідити стан та розмір дебіторської заборго­ваності. При цьому визначається частка окремих статей, які хара­ктеризують заборгованість в загальній сумі заборгованості, а та­кож відхилення значень цих статей на кінець звітного періоду відносно його початку.

Дебіторська заборгованість виникає при розрахунках підпри­ємства з покупцями, фінансовими органами, персоналом, орга­нами соціального страхування, підзвітними особами, надання авансів постачальникам і підрядникам. Значні розміри дебіторсь­кої заборгованості призводять до самовільного перерозподілу оборотних активів між підприємствами, державою і фізичними особами.

Дебіторська заборгованість — це відтягнення оборотних акти­вів з господарської діяльності даного підприємства, що стає при­чиною його фінансових ускладнень. Якщо відносини між підпри­ємствами передбачають можливість виникнення дебіторської заборгованості, то в договорах необхідно передбачати штрафні санкції за несвоєчасну оплату покупцями вартості товарів, гото­вої продукції, робіт і послуг.

Слід відрізняти допустиму заборгованість від невиправданої. Допустимою вважають заборгованість, що виникає згідно з дію­чими умовами договору, а невиправданою — ту, що з'явилася внаслідок порушення фінансової дисципліни.

14*

3.3. Аналіз стану і ефективності формування майна підприємства

 

Щоб визначити суму необоротних активів (НА), що створені за рахунок джерел власного капіталу, необхідно від їх загальної балансової вартості відняти інвестовані в них довгострокові зо­бов'язання (ДЗ). Частки необоротних активів, які формувались за рахунок власного капіталу (ВНА) і залученого капіталу (ЗНА), визначають у такий спосіб:

ВНА = (НА - ДЗ): НА; ЗНА = ДЗ: НА; ВНА + ЗНА = 1,0 Для оцінки стану і ефективності формування майна підприєм­ства використовують порівняння темпів зміни показників. Зок­рема, окремі порівняння можуть свідчити про наступне:

• приріст активів, власного капіталу і зобов'язань

А Власний капітал А Зобов'язання.,.

--------------------- >------------------- ₍ поліпшення фінансової неза-

А Активи А Активи

лежності підприємства;

фактичного фізичного зносу. Тому треба визнати, що оскільки знос основних засобів визначається за розрахунковими нормами амортизації, то і оцінка їх стану є дещо умовною. Більш висока величина придатності основних засобів забезпечує більшу ймові­рність стійкого фінансового стану підприємства.

Якщо відняти від 1,0 показник придатності основних засобів, одержимо їх рівень зносу. Цей показник можна розрахувати і як відношення суми зносу до первісної вартості основних засобів. Він виражає частину вартості основних засобів, яка перенесена на об'єкти господарської діяльності.

2.2. Співвідношення темпів приросту балансової і первісної вартості основних засобів — показує на скільки відсотків зміню­ється балансова вартість зі зміною первісної на 1 %. Якщо вели­чина цього показника більша 1,0, це свідчить про створення умов поліпшення фінансового стану підприємства.

2.3. Рівень оновлення основних засобів — характеризує частку основних засобів, що надійшли на підприємство за період, що аналізується, у загальній їх первісній вартості на дату оцінки. Нормативний рівень показника повинен бути більший ніж серед­ня норма амортизації основних засобів на підприємстві.

2.4. Термін оновлення основних засобів — показує період, на протязі якого підприємство може оновити всі наявні основні засоби. Показник визначається як відношення вартості основ­них засобів на початок періоду, що аналізується, до вартос­ті основних засобів, що надійшли на підприємство в цьому пе­ріоді.

2.5. Рівень вибуття основних засобів— характеризує відно­шення вартості об'єктів, що вибули в періоді, що досліджується, до їх вартості на початок цього періоду. Показник свідчить про інтенсивність вибуття основних засобів, тобто показує рівень ви­буття тих об'єктів, які або морально застаріли, або зношені й не­придатні для подальшого використання.

Позитивною в діяльності підприємства є ситуація, коли вар­тість основних засобів, що надходять на підприємство, переви­щує вартість вибулих основних засобів. Для визначення стану ці­єї ситуації розраховують рівень приросту основних засобів, як відношення різниці між надходженням і вибуттям основних за­собів до їх вартості на початок досліджуваного періоду.

2.6. Середньорічна норма амортизації основних засобів — по­
казує суму (інтенсивність) їх зносу в процесі господарської дія­
льності відносно середньорічної первісної вартості.

3. Показники ефективності використання основних засобів.

3.1. Продуктивність використання основних засобів— харак­теризує обсяги господарської діяльності на 1 грн перенесеної їх вартості (амортизації) на витрати, пов'язані із створенням об'єктів господарювання. Збільшення цього показника в динаміці свідчить про можливість поліпшення фінансового стану підпри­ємства.

3.2. Амортизаційне навантаження на господарську діяль­ність — показує рівень перенесеної вартості основних засобів (амортизації) на 1 грн обсягів господарської діяльності. Поліп­шення фінансового стану відбувається, якщо величина цього по­казника зменшується.

3.3. Окупність фінансових ресурсів, розміщених в основних засобах, показує протягом якого періоду за рахунок чистого при­бутку і амортизації можна здійснити формування аналогічної су­ми фінансових ресурсів.

3.4. Співвідношення темпів приросту результативних показ­ників господарської діяльності і основних засобів — визначаєть­ся за чистим доходом, доданою вартістю і чистим прибутком і, за умови його величини більше 1,0, свідчить про поліпшення фінан­сового стану підприємства.

3.5. Прибутковість основних засобів— відношення чистого прибутку до середньорічної первісної вартості основних засобів. Збільшення цього показника свідчить про поліпшення ефектив­ності використання фінансових ресурсів, розміщених в основних засобах.Показник показує скільки чистого прибутку створює власни­ку кожна гривня фінансових ресурсів, розміщена в основних за­собах.

4. Показники рівня розміщення фінансових ресурсів в основних засобах.

4.1. Капіталозабезпеченість доходів персоналу— характери­зує вартість основних засобів, що використовуються на форму­вання 1 грн оплати праці працівників. Зростанню цього показни-

чі на 0,61 грн, а збільшення середньорічної вартості основних за­собів спричинило її зниження на 1,10 грн. Водночас, зміна показ­ників — факторів у поточному періоді щодо приросту обсягу го­сподарської діяльності на 24395,0 тис. грн при зростанні середньорічної вартості основних засобів на 14519,6 тис. грн фо­рмувала капіталовіддачу лише 1,68 грн, що на 1,86 грн менше, ніж було досягнуто в минулому періоді. Це свідчить про те, що у поточному періоді підприємство мало екстенсивну модель вико­ристання приросту основних засобів.'

Після вивчення узагальнюючих показників стану і ефективно­сті використання основних засобів на підприємстві, можна про­вести більш детальний їх аналіз щодо оцінки інтенсивного і екс­тенсивного використання. Показники екстенсивного використан­ня основних засобів характеризують їх роботу за часом і кількіс­тю (охопленням) в господарській діяльності. Показники інтенси­вного використання пов'язані з виробітком основних засобів (ви­готовленням об'єктів діяльності за 1 годину), тобто визначають рівень їх продуктивності.

Для характеристики ступеня завантаження основних засобів аналізують коефіцієнти, що дозволяють здійснити оцінку:

екстенсивного використання — як співвідношення фактич­ного і нормативного (можливого) часу використання основних засобів;

інтенсивного використання — як співвідношення факти­чного і нормативного (можливого) обсягу створених об'єктів діяльності (у вартісному або натуральному виразі) за одиницю часу;

комплексного (інтегрального) використання, як добуток ко­ефіцієнтів екстенсивного та інтенсивного використання.

Результати розрахунку наведених показників подано в табл. 3.3.3.

За даними табл. 3.3.3 в поточному періоді відбулося змен­шення екстенсивного, інтенсивного та інтегрального коефіціє­нтів використання основних засобів. Підприємство має значні резерви щодо використання виробничої потужності. За раху­нок повного використання виробничої потужності підприємст­во мало можливість у поточному році збільшити обсяги ство­рених об'єктів на 1110 тис. грн. Робота підприємства при повному використанні виробничої потужності призводить до зниження витрат на одиницю вартості створених об'єктів, мо­жливого зменшення цін, збільшення прибутків за рахунок ви­трат та обсягів реалізації і відповідно — поліпшення фінансо­вого стану.

Необхідність ефективного управління активами за ринкових відносин визначається передусім конкуренцією суб'єктів під­приємницької діяльності. Саме конкуренція спонукає підпри­ємства здійснювати прискорене оновлення необоротних мате­ріальних активів шляхом списання наявних фізично і морально зношених об'єктів та вкладення коштів у придбання більш прогресивного устаткування, впровадження нових технологій та іншого поліпшення основних засобів. Розширене відтворен­ня необоротних матеріальних активів підприємства відбува­ється з одночасною заміною морально і фізично зношених об'єктів.

Фізичний знос — це поступова втрата основними засобами споживної вартості в процесі експлуатації, тобто суто матеріаль­ний знос їх окремих елементів.

Моральний знос — знос основних засобів внаслідок створення нових більш прогресивних і економічно ефективних засобів пра­ці. Поява досконаліших видів устаткування з підвищеною проду­ктивністю робить економічно доцільним заміну діючих основних засобів ще до їх фізичного зносу.

 

Як просте, так і розширене відтворення основних засобів здій­снюється за допомогою капітальних інвестиційно-інноваційних вкладень. Для аналізу стану інноваційної діяльності підприємства щодо формування майна, її оцінюють за наступними напрямами:

• виробництво нових об'єктів діяльності чи наявних, але з які­сно новими властивостями (готова продукція, товари);

• впровадження нових засобів виробництва (необоротні акти­ви, виробничі запаси);

• освоєння нового ринку збуту (дебіторська заборгованість);

• залучення нових джерел ресурсів (власний капітал, зо­бов'язання);

• введення нових організаційних та інституцій них форм госпо­дарювання та систем управління (необоротні і оборотні активи);

• зміна інфраструктури (необоротні активи).

Важливим етапом аналізу стану формування майна підприєм­ства є вивчення ефективності управлінських рішень щодо опти-мізації величини оборотних активів.

Вплив стану формування величини залишків оборотних акти­вів на ефективність господарської діяльності можна визначити за показниками табл. З.З.4.

Таблиця 3.3.4

Дані табл. 3.3.4 свідчать, що за мінімального формування за­лишку оборотних активів, підприємство зменшує залучення фі-

ВПЛИВ ПОЛІТИКИ УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМИ АКТИВАМИ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, (тис. грн)

нансових ресурсів на 300 тис. грн (800 - 500) і відповідно витра­ти на виконання зобов'язань та збільшує ефективність викорис­тання активів за чистим прибутком в розрахунку 4,4 коп. (29,4 — 25,0) з 1 грн, авансованої в господарську діяльність.

При визначенні загальної оцінки майнового стану підприємст­ва слід брати до уваги також форму власності суб'єкта господа­рювання на земельну ділянку, її розмір та умови користування.

Економічна ефективність формування активів — складне і ба-гатофакторне явище. Вона формується під впливом результатів використання не тільки необоротних і оборотних активів, але і робочої сили, природних ресурсів, підприємницьких здібностей, економічної політики держави. Показники господарювання від­бивають ефективність використання активів і її вплив на фінан­совий стан комплексно, з урахуванням всіх факторів. Водночас, рівень ефективності використання активів впливає на показники віддачі інших ресурсів. Тому, вивчення ефективності викорис­тання активів за допомогою загальних показників ефекту госпо­дарювання не тільки не применшує роль фінансового аналізу, але і збагачує інформаційну базу для потреб прийняття управлінсь­ких рішень щодо поліпшення фінансового стану господарюючих суб'єктів.

₎₅426

РОЗДІЛ 4

АНАЛІЗ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ

4.1. Економічна сутність оборотних активів підприємства.

4.2. Аналіз розміщення фінансових ресурсів в оборотних активах.

4.3. Аналіз ефективності використання запасів.

4.1. Економічна сутність оборотних активів підприємства

В процесі господарської діяльності оборотні активи безперервно і послідовно змінюються. Грошова форма активів підприємства перетворюється в матеріальну (виробничі запаси), яка при здійсненні технологічного процесу господарської діяль­ності матеріалізується у готову продукцію або товар для покуп­ців, які відповідно реалізуються, суб'єкт господарювання через систему розрахунків отримує виручку і відшкодовує (повністю, частково) витрачені виробничі запаси та інші спожиті ресурси й формує фінансовий результат (рис. 4.1.1).

Оборотні активи підприємства в кожний момент господарсь­кої діяльності одночасно перебувають в усіх стадіях кругообігу. В той час, коли одна частина оборотних активів надходить у ви­робництво у вигляді виробничих запасів, інша частина активів формується як результат виробництва у вигляді готової продукції (виконаних робіт, наданих послуг), а третя частина реалізується покупцям і перетворюється через розрахунки в грошові кошти. Одночасне знаходження оборотних активів на всіх стадіях забез­печує безперервний процес господарської діяльності і безпере­бійну роботу підприємства.

Розмір з&гшшків запасів, які утворюються кожною їх складовою частиною, має бути оптимальним при забезпеченні безперервної, безперебійної і ритмічної роботи підприємства, у відповідності з йо­го бізнес-планом. За відповідності складу, структури й наявності за­пасів, визначеному технологічному процесу і обсягам господарської діяльності підприємство отримує максимальний прибуток.

Заниження розміру майна у запасах підприємства може ство­рити перебої у господарській діяльності, призвести до зменшення її обсягів та невиконання договорів з покупцями і відповідно по-

гіршення фінансового результату. Надлишок запасів призводить до відволікання ресурсів з господарської діяльності, послаблення режиму економії, додаткових витрат на їх зберігання, природних втрат, псування, використання не за призначенням і, відповідно, погіршення фінансового результату.

Рис. 4.1.1. Кругообіг оборотних активів

Необхідний (оптимальний) розмір залишків запасів за окре­мими видами майна для забезпечення найбільш ефективної гос­подарської діяльності визначається шляхом їх нормування (роз­рахунку нормативу).

Отримана загальна сума нормативу залишків виробничих за­пасів використовується для оцінки їх фактичної наявності на під­приємстві (надлишок, заниження) та прийняття рішень щодо лік­відації наднормативних запасів або поповнення оптимального до залишків рівня.

Надлишок чи заниження фактичної наявності запасів на під­приємстві визначається шляхом порівняння даних їх залишків за обліком (інвентаризацією) з розрахованим нормативом.

15*

Надлишок оборотних активів створюється у разі перевищення їх фактичних розмірів над нормативними, необхідними для задо­волення постійних потреб виробництва в ресурсах.

Заниження оборотних активів означає перевищення їх норма­тиву над фактичною наявністю, що може бути з вини самого під­приємства, постачальників, у результаті зміни умов господарю­вання та через надзвичайні події.

Кожне підприємство повинно контролювати рівень залишків оборотних активів з метою можливого зниження витрат на утри­мання залучених фінансових ресурсів, необхідних для їх форму­вання та зберігання і захисту в процесі господарської діяльності.

Невиправданий надлишок, а також значне заниження запасів створюють ланцюг негативних явищ, що призводить до усклад­нень господарської діяльності та погіршення фінансових резуль­татів господарювання.

Але при цьому необхідно вирішити: чи можливо зменшити витрати так, щоб це не відбилося негативно на доходах підпри­ємства; чи можливо скорочення витрат перетворити у збільшення чистого прибутку; чи не нанесуть короткострокові скорочення витрат непоправної шкоди.

Оборотні активи, що знаходяться в залишках, весь час попов­нюються і використовуються, а їх вартість на звітні періоди відо­бражається в балансі підприємства.

ЗОА_п + П_зп-В_зп = ЗОА_к,

де ЗОА_п і ЗОА_к — залишки оборотних активів за балансом під­приємства, відповідно, на початок і кінець звітного періоду; П_зп і В_зп— відповідно, поповнення і використання залишків оборот­них активів за звітний період.

Рух оборотних активів має наступне призначення: • використання виробничих запасів, що формує матеріальні витрати (MB).

MB = KB • ОЦ,

де KB і ОЦ — відповідно, кількість і облікова ціна використаних виробничих запасів у процесі здійснення господарської діяльності. Формування матеріальних витрат відбувається на рахунках бухгалтерського обліку (рис. 4.1.2).

Рис. 4.1.2. Модель формування матеріальних витрат при використанні виробничих запасів підприємства

• надходження виробничих запасів, що формує їх залишки
(ВЗ), які забезпечуються розміщенням відповідних фінансових
ресурсів;

ВЗ = КП • ЦП,

де КП і ЦП — відповідно, кількість придбаних виробничих запа­сів і ціни постачальників;

• формування незавершеного виробництва забезпечуються
здійсненням окремих операцій технологічного процесу щодо ви­
готовлення готової продукції, надання послуг і виконання робіт,
а його зменшення свідчить про закінчення технологічного проце­
су і створення об'єктів діяльності у звітному періоді;

НП + ЗВ — СВ = НК,

де НВ і НК — незавершене виробництво, відповідно, на початок і кінець звітного періоду; ЗВ — витрати звітного періоду для ство­рення об'єктів діяльності; СВ — витрати на створені об'єкти дія-

льності (виробнича собівартість готової продукції, робіт, послуг у звітному періоді).

• забезпечення задоволення попиту покупців і власних потреб
на готову продукцію (товари, роботи, послуги) з метою повер­
нення підприємству їх вартості через систему розрахунків та
створення об'єктів діяльності;

ОП + CO + ПО — ВО — РО = ОК,

де ОП і ОК — залишок об'єктів діяльності відповідно на початок і кінець звітного періоду; СО і ПО — відповідно створені і при­дбані об'єкти діяльності; ВО і РО — відповідно використані в процесі господарювання і реалізовані об'єкти діяльності;

• формування доходів підприємства через визнання дебітор­
ської заборгованості покупцями в процесі реалізації об'єктів дія­
льності за умови здійснення розрахунків у майбутньому;

ДП + ДЗ-ГД = ДК,

де ДП і ДК — дебіторська заборгованість, відповідно на початок і кінець звітного періоду; ДЗ — дебіторська заборгованість за ре­алізовані об'єкти діяльності у звітному періоді; ГД— грошові кошти, одержані від дебіторів;

• надходження і витрачання грошових коштів в процесі гос­
подарської діяльності;

ГП+НГ — ВГ = ГК,

де ГП і ГК — залишок грошових коштів, відповідно, на початок і кінець звітного періоду; НГ і ВГ— відповідно, надходження і витрачання грошових коштів.

Готова продукція, виконані роботи, надані послуги, товари, дебіторська заборгованість і грошові кошти, як елементи оборот­них активів, не формують витрат, а забезпечують підприємству їх повернення покупцями.

Крім вищенаведених алгоритмів руху оборотних активів, їх об'єкти в процесі господарської діяльності формують адмініс­тративні витрати, витрати на збут і витрати, пов'язані з утри­манням соціальної сфери підприємства, які відшкодовуються за рахунок валового прибутку. Використані оборотні активи для створення об'єктів необоротних активів формують капіта­льні вкладення підприємства і повертаються через амортиза­ційні відрахування.