Аналіз розміщення фінансових ресурсів в оборотних активах

Аналіз розміщення фінансових ресурсів в залишках оборотних активів, які забезпечують господарську діяльність, здійснюють шляхом вивчення їх структури, джерел формування і динаміки, порівняння за елементами фактичної наявності з нор­мативом, а також за показниками завантаження, витратомісткості та тривалості одного обороту в днях.

Структура оборотних активів вивчається за їх розміщен­ням у сферах постачання (виробничі запаси), виробництва і формування об'єктів діяльності (незавершене виробництво, готова продукція, товари), розрахунків (дебіторська заборго­ваність) і запасу грошових коштів (готівкові і безготівкові кошти).

Обсяги розміщення активів у кожній сфері залежать від виду економічної діяльності підприємств та їх технологічного процесу. Так, для підприємств з матеріальним виробництвом потрібні значні залишки виробничих запасів, для підприємств із тривалим технологічним процесом — незавершеного виро­бництва і готової продукції, на торгівельних підприємст­вах — товарів (табл. 4.2.1).

Аналіз даних (табл. 4.2.1) свідчить, що в торгівельних під­приємствах оборотні активи формуються з дебіторської забо­ргованості на 66,2 % і товарів — 13,2 %; на промислових — дебіторської заборгованості — 58,5 % і виробничих запасів — 16,3 %.

Для оцінки ефективності формування запасів оборотних акти­вів необхідно здійснити аналіз відповідності їх фактичної наяв­ності нормативній потребі (табл. 4.2.2).

Дані таблиці 4.2.2 свідчать, що залишки оборотних активів підприємства на кінець поточного періоду становили 27731,2 тис. грн при потребі 11100,0 тис. грн. Отже, у підприємства був над­лишок оборотних активів за окремими елементами на загальну суму 16682,1 тис. грн, зокрема, виробничих запасів— 947,6 тис. грн, готової продукції— 531,1 тис. грн, товарів — 327,1 тис. грн, при заниженні залишків запасних частин і незавершеного вироб­ництва на загальну суму 50,9 тис. грн.

СТРУКТУРА ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ ЗА ОКРЕМИМИ ВИДАМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ,

(на 31. 12. 2005 року, млн. грн)

Таблиця 4.2.1

 

 

 

За відповідності складу, структури й наявності запасів обсягу господарської діяльності, підприємство в змозі отримувати дохо­ди з мінімальними витратами. У разі заниження розміру вироб­ничих запасів можливі перебої в постачанні і виробничому про­цесі, зменшення обсягів господарської діяльності та чистого прибутку. Надлишок запасів призводить до нагромадження над­мірних їх залишків та втрат від використання не за призначенням грошових коштів. Обсяги готової продукції на складі мають бути оптимальними щодо тривалості виробничого процесу, умов реа­лізації продукції і порядку розрахунків з покупцями.

З метою нормального функціонування підприємства залишки його оборотних активів мають бути оптимальні. У процесі аналі­зу дотримання фактичних величин оборотних активів визначе­ним нормативам з'ясовуються причини утворення понаднорма­тивних або менших за нормативи залишків.

Для ліквідації понаднормативних залишків оборотних активів необхідно скоротити закупівлю тієї сировини, що є в надлишку, реалізувати непотрібні матеріали, здійснити реалізацію готової продукції і товарів, забезпечити надходження коштів від дебіто­рів, розмістити грошові кошти в матеріальних активах.

Найбільший вплив на стабілізацію діяльності підприємства має система управління виробничими запасами щодо оцінки їх стану, забезпечення ефективного використання та оптимізації за­лишків. Завдання аналізу полягає в тому, щоб знайти оптимальне співвідношення між залишками виробничих запасів і обсягами виробництва об'єктів діяльності підприємства.

Надмірно великі залишки виробничих запасів спроможні при­вести до фінансових труднощів, а їх заниження небезпечне для стабільного господарювання.

Для здійснення контролю за оптимізацією залишків виробни­чих запасів, крім прямого дослідження їх рівня за кожним елеме­нтом (табл. 4.2.2), доцільно використовувати непрямі методи оцінки дотримання підприємством нормативів залишків, які за­безпечують стабільну господарську діяльність.

Для аналізу використовують розрахунок нормативу залишків виробничих запасів і оцінку відхилень фактичних даних від нор­мативних за формулами:

НЗВ = ВЗП: ЧДП; ПНВ = ФНВ - ПЗВ

ПЗВ = ЧДФ НЗВ; ЗНВ = ПЗВ - ФНВ,

де НЗВ — норматив залишків виробничих запасів (коп.) на 1 гривню створеного підприємством чистого доходу; ВЗП — за-

лишки виробничих запасів за планом, грн; ЧДП — плановий обсяг чистого доходу підприємства, грн; ПЗВ — потреба в за­лишках виробничих запасів, що відповідає оптимальному рів­ню, грн; ЧДФ — фактичний обсяг чистого доходу за досліджу­ваний період, грн; ПНВ — перевищення залишків наявних виробничих запасів на підприємстві, грн; ФНВ — фактична наявність виробничих запасів на підприємстві, грн; ЗНВ — за­ниження залишків наявних виробничих запасів на підприємст­ві, грн.

Наприклад, за нормативом для забезпечення господарської ді­яльності в розрахунку на 1 гривню підприємство повинно фор­мувати залишок виробничих запасів вартістю 10 коп. Фактичний обсяг чистого доходу підприємства за період, що аналізується, 2540 тис. грн. Отже, потреба підприємства в залишках виробни­чих запасів становить 254 тис. грн (2540 • 0,1). Фактична наяв­ність виробничих запасів — 270 тис. грн. Різниця між наявністю і потребою в залишках виробничих запасів характеризує їх пере­вищення на 16 тис. грн (270 - 254), тобто іммобілізацію коштів на придбання запасів, які не використовуються у господарській діяльності.

Ефективність управління залишками виробничих запасів мо­жна оцінити за допомогою суми коштів, які можна було б виві­льнити чи додатково залучити для забезпечення господарської діяльності підприємства.

Для розрахунку суми коштів, які можна вивільнити при зменшенні залишків виробничих запасів, використовують фо­рмулу:

ПНВ = (ФЗВ - НЗВ) • ЧДФ,

де ФЗВ — фактичний залишок виробничих запасів (коп.) на 1 гривню створеного на підприємстві чистого доходу.

Якщо ФЗВ — 12 коп., НЗВ — 10 коп., а ЧДФ — 2710 тис. грн, то ПНВ становить 54,2 тис. грн (12 - 10) ■ 2710.

Отже, у результаті проведеного аналізу можна зробити ви­сновок про погіршення системи управління виробничими запа­сами на підприємстві, наслідком якого стало збільшення, без потреби для господарської діяльності, залишків запасів на 54,2 тис. грн.

Обсяг залишків виробничих запасів у вартісному вираженні може змінюватися за рахунок як кількісного, так і цінового фак­торів (табл. 4.2.3).

236

За даними таблиці 4.2.3 можна зробити висновок, що змен­шення вартості залишків виробничих запасів на 76136,21 грн від­булося за рахунок зменшення кількості металу (30,3 т) при одно­часному збільшенні цін на сировину і кількості дошок (29,84 м³).

Аналогічне дослідження щодо оцінки ефективності управлін­ня можна здійснити за кожним видом і елементом оборотних ак­тивів (готова продукція, дебіторська заборгованість). Переви­щення нормативів залишків готової продукції призводить до збільшення залучення фінансових ресурсів, відсутності грошових коштів, появи у підприємства потреби в кредитах, зростання кре-

диторської заборгованості. Відволікання коштів у дебіторську заборгованість призводить до зниження платоспроможності та необхідності пошуку додаткових джерел фінансових ресурсів.

Оптимальність величини залишку грошових коштів визнача­ється за оцінкою доцільності формування їх запасів на операцій­ну діяльність, забезпечення резерву, інвестиційну діяльність та компенсаційну заставу.

Залишок коштів на операційну діяльність повинен забезпечи­ти поточні платежі підприємства, пов'язані з придбанням ресур­сів, виплатою заробітної плати, сплатою податків та поверненням позик відповідно до платіжного календаря. Необхідність форму­вання страхового запасу обумовлюється ризиками несвоєчасного надходження грошових коштів та потребою підтримки постійної платоспроможності підприємства. Інвестиційний залишок гро­шових коштів формується з метою здійснення ефективних корот­кострокових фінансових інвестицій та депозитних операцій, які забезпечують підприємству більший відсоток прибутку, ніж їх використання для створення об'єктів діяльності. Компенсаційний залишок постійної величини коштів на рахунках може формува­тися на вимогу банківських установ, як умова для одержання підприємством кредиту.

Зміст аналізу дебіторської заборгованості полягає у визначен­ні структури дебіторів за різними ознаками та оцінці умов розра­хунків з покупцями.

Дебіторська заборгованість покупців може розглядатися як безкоштовна позика підприємства іншим суб'єктам господа­рювання. Якщо умови кредитування покупців у процесі про­дажу продукції передбачають жорсткі інструменти попере­дньої оплати, то зменшуються обсяги реалізації і, відповідно, зменшується величина дебіторської заборгованості. З іншого боку, якщо розрахункові умови послаблюються, з'являється більше покупців, зростають обсяги реалізації і, відповідно, су­ма дебіторської заборгованості, безнадійних боргів та фінансо­вих втрат.

Аналіз стану дебіторської заборгованості за строками її вини­кнення наведено в табл. 4.2.4.

За даними таблиці 4.2.4, 66,1 % дебіторської заборгованості підприємства виникло менше, ніж за 3 місяці. Разом з тим, борг в сумі 856,9 тис. грн дебітори не сплачують підприємству більше року.

При аналізі дебіторської заборгованості слід розрахувати рі­вень сумнівних боргів і понесені економічні втрати.

Наприклад, підприємство має сумнівну дебіторську заборго­ваність в сумі 126 тис. грн, яку покупці не сплачують протягом 15 місяців. Загальна сума дебіторської заборгованості підприємс­тва становить 900 тис. грн. Річна (12 місяців) прибутковість акти­вів підприємства — 20 %.

Отже, рівень сумнівних боргів дебіторів підприємству стано­вить 14,0% (126: 900 ■ 100), тобто система управління дебітор­ською заборгованістю приносить збитки в розмірі 14 % доходу, крім того, вилучення коштів з обороту на 15 місяців створило втрати на суму 31,5 тис. грн (126 -15:12 -20: 100).

При оцінці дебіторської заборгованості підприємства слід враховувати, що грошова одиниця, яка очікується до одержання через деякий час, не є рівноцінною грошам, які є сьогодні. Це по­яснюється впливом трьох факторів: інфляція, ризик, прибутко­вість.

За умови інфляції, якщо гроші за товар не використовувалися підприємством, а знаходилися в дебітора, їх купівельна спромо­жність знижується.

Щодо ризику, то будь-яка дебіторська заборгованість має імо­вірність бути неоплаченою узагалі або частково.

Кошти, як і будь-який актив, повинні з часом генерувати при­буток, який формує власнику його господарська діяльність. Про­те сума, очікувана до одержання від дебіторів, не бере участі в господарській діяльності і, відповідно, не формує прибутку. То­му, сума, яка буде одержана від дебітора через деякий час, має

перевищувати початкову суму; за інших умов у підприємства формуються втрати.

Очевидно, що позикові операції через дебіторську заборгова­ність мають алгоритм управління, наведений на рис. 4.2.1.

Рис. 4.2.1. Алгоритм управління дебіторською заборгованістю для забезпечення рівноцінних грошових потоків

Далі в процесі фінансового аналізу вивчаються оборотні акти­ви за джерелами формування та причини їх зміни. Для цього ви­користовують наступні показники:

1. Наявність власних (чистих) оборотних активів (BOA), яка розраховується за формулою:

BOA = ВК - НА, BOA = ОА - ЗП,

де ВК — власний капітал; НА — необоротні активи; ОА — обо­ротні активи; ЗП — зобов'язання підприємства.

Показник свідчить про те, яка сума оборотних активів зали­шається в розпорядженні підприємства після розрахунків за його зобов'язаннями.

Основним джерелом позитивної зміни цього показника є чис­тий прибуток, а негативної — збиток, що отримує підприємство в результаті здійснення господарської діяльності.

Господарські операції, що супроводжуються одночасними змінами вартісної величини оборотних активів та поточних зо­бов'язань або перегрупуванням їх складу, розмір власних оборо­тних активів не змінюють.

Ефективність приросту чистих оборотних активів залежить від об'єктів, в які розміщується чистий прибуток. Якщо діяль­ність підприємства супроводжується збільшенням виробничих і товарних запасів або дебіторської заборгованості, яке не обумов­лено розширенням обсягів об'єктів діяльності, а отже, є невипра­вданим, то використання чистого прибутку на формування акти­вів не можна розглядати як ефективне управлінське рішення.

Загрожує підприємству і ситуація, коли величина власних оборотних активів зменшується від збиткової діяльності або коли оборотні активи зростають меншими темпами, ніж поточні зо­бов'язання, оскільки це потребує додаткового фінансування не­обхідних активів на позиковій основі.

Отже, при дослідженні величини власних оборотних активів необхідно не тільки визначити розмір і динаміку зміни цього по­казника, а й з'ясувати їх причини та наслідки.

2. Величина власних та прирівняних до них оборотних акти­
вів (ВПА):

ВПА = ВК + ДЗ - НА.

Даний показник визначає оборотні активи, які фінансуються за рахунок власного капіталу і довгострокових зобов'язань (ДЗ). При цьому у підприємства збільшується свобода маневру акти­вами з позиції короткострокової перспективи. Цей же результат можна одержати й іншим способом: від загальної суми оборот­них активів (ОА) відняти поточні зобов'язання (ПЗ).

ВАП = ОА - ПЗ.

Зниження показника до від'ємних значень сигналізує про від­сутність у підприємства не тільки платіжних засобів, а і власних виробничих запасів.

3. Рівень забезпеченості власними оборотними активами гос­
подарської діяльності (РВО). Його розраховують за формулою:

РВО = BOA (ВПА): ОА.

Показник свідчить, яка частка оборотних активів формується за рахунок власних або власних і прирівняних до них фінансових ресурсів підприємства, і чим вища вона, тим безпечніша госпо­дарська діяльність. Цей показник характеризується такими ж ко­ливаннями і тенденціями, що й попередні показники BOA і ВПА. Вони є взаємопов'язаними, оскільки визначаються за величинами вартості оборотних активів, які забезпечуються за рахунок влас­них коштів.

Інша частина оборотних активів визначає рівень їх забезпече­ності за рахунок поточних зобов'язань (РЗО).

РВО = ПЗ: ОА.

Значний рівень формування оборотних активів за рахунок по­зикових коштів свідчить про зниження фінансової стабільності підприємства і підвищення залежності від зовнішніх кредиторів.

іб"'

4. Рівень маневреності власних оборотних активів (РМО),
який характеризує їх частку, що знаходиться у формі грошових
коштів (ГК):

РМО = ГК: BOA (ВПА). Зростання показника в динаміці розглядається як позитивна тенденція.

5. Рівень поточної забезпеченості господарської діяльності
розраховується як відношення власних оборотних активів до ви­
робничих запасів і витрат незавершеного виробництва (ВЗ), а в
торгівельних підприємствах — товарних запасів.

РПГ = BOA (ВПА): ВЗ.

Нижня межа, що рекомендується для цього показника, не менше 1,0. При розрахунку показника поточної забезпеченості господарсь­кої діяльності власні та прирівняні до них оборотні активи можна збільшити на короткострокові кредити і кредиторську заборгова­ність за отримані виробничі запаси. Суми власних, прирівняних до них і забезпечені поточними зобов'язаннями фінансових ресурсів, що розміщені в оборотних активах, і визначають загальну величину джерел фінансування залишків виробничих запасів (ЗВА).

Якщо значення цього показника менше за одиницю, то під­приємству необхідно перегрупувати джерела залучених фінансо­вих ресурсів у власні.

Для оцінки рівня оптимізації розміщення фінансових ресурсів за їх джерелами у виробничих запасах можна використати розра­хунки наведені на рис. 4.2.2 і в табл. 4.2.5.

Ефективність розміщення фінансових ресурсів у залишках оборотних активів визначається показниками, які характеризують їх оборотність та рівень забезпечення величини господарської ді­яльності. Прискорення оборотності активів дає змогу зменшити потребу у власних і залучених фінансових ресурсах. Розраховані показники дають можливість проаналізувати:

• завантаження оборотних активів, що характеризує розмір чистого доходу в розрахунку на 1 гривню оборотних активів і в динаміці повинен мати тенденцію до збільшення;

• тривалість одного обороту в днях, який показує, за скільки днів оборотні активи повністю замінюються на підприємстві;

• витратомісткість залишків оборотних активів — визначає суму оборотних активів, що авансується підприємством для оде­ржання 1 гривні чистого доходу. Чим менший цей показник, тим ефективніше використовуються фінансові ресурси, розміщені в оборотних активах.

 

Таблиця 4.2,5