РОЗДІЛ 4. АДСОРБЦІЙНІ РІВНОВАГИ.

Основні поняття та визначення.

Адсорбція - це самочинний нерівноважний процес перерозподілу компонентів системи між поверхневим шаром та об’ємною фазою. При цьому відбувається концентрування (накопичення) газу чи розчиненої речовини на межі розподілу фаз. Речовина, що адсорбується, називається адсорбатом, а рідина чи тверде тіло, що адсорбує їх - адсорбентом.

Адсорбцію не слід плутати з поняттям «абсорбція», що відповідає процесу поглинання речовини в об’ємі другої речовини.

Внаслідок теплового руху одночасно з адсорбцією відбувається зворотній процес - десорбція.

Кількісно адсорбція може бути виражена:

1. Адсорбція «А» - це кількість адсорбату віднесеного до одиниці маси адсорбенту, [моль/кг], або до одиниці площі поверхні адсорбенту [моль/м²].

2.Адсорбція за Гіббсом «Г», - це різниця між кількістю молів адсорбату в поверхневому шарі (n_S) та кількістю його молів в шарі об’єму розчину такої ж товщини (n_V), віднесена до одиниці площі міжфазної поверхні [моль/м²].

Г = (n_S – n_V)/S (4.1)

Якщо концентрація адсорбату в поверхневому шарі більша за об’ємну, адсорбцію Г вважають додатною, а якщо навпаки - від’ємною.

Залежності величини адсорбції від рівноважного тиску (або концентрації) адсорбату при сталій температурі: a=f(p) та a=f(c) називають ізотермами адсорбції.