Абсорбція світла.
Ламберт та Бугер досліджуючи поглинання світла встановили залежність між інтенсивністю світла, що потрапляє у систему (Io) та світла поглинутого системою (Iп). Iп = Ioe-kl (8.32) k - коефіцієнт поглинання; l – товщина поглинаючого шару. Дещо пізніше Бер показав, що коефіцієнт поглинання для розчинів пропорційний молярній концентрації розчину. k = ec (8.33) с – концентрація розчину; e - коефіцієнт поглинання світла - величина, що не залежить від концентрації, але залежить від довжини хвилі, температури та природи розчинника. Підставимо вираз (8.33) у рівняння (8.32) і одержимо закон Бугера-Ламберта-Бера, який встановлює залежність інтенсивності поглинутого шаром розчину світла від його товщини та концентрації. Закон Бугера-Ламберта-Бера є справедливим для розбавлених істинних розчинів. Його можна застосовувати і до колоїдних систем, якщо концентрація і товщина поглинаючого шару є невеликими. Дисперсна фаза в цьому випадку непрямо впливає на поглинання світла, а через розсіювання світла. Така абсорбція називається фіктивною, а закон Бугера-Ламберта-Бера у цьому випадку набуває вигляду:
K’ – коефіцієнт фіктивної абсорбції світла. Якщо золь безбарвний („білий”), то e=0 і поглинання світла визначається тільки фіктивною абсорбцією. З ростом розміру частинок дисперсної фази фіктивна абсорбція світла спочатку зростає, а потім спадає, причому положення максимуму залежить від довжини хвилі світла.
|
(8.34)
