Абсорбція світла.

 

Ламберт та Бугер досліджуючи поглинання світла встановили залежність між інтенсивністю світла, що потрапляє у систему (I_o) та світла поглинутого системою (I_п).

I_п = I_oe^-kl (8.32)

k - коефіцієнт поглинання;

l – товщина поглинаючого шару.

Дещо пізніше Бер показав, що коефіцієнт поглинання для розчинів пропорційний молярній концентрації розчину.

k = ec (8.33)

с – концентрація розчину;

e - коефіцієнт поглинання світла - величина, що не залежить від концентрації, але залежить від довжини хвилі, температури та природи розчинника.

Підставимо вираз (8.33) у рівняння (8.32) і одержимо закон Бугера-Ламберта-Бера, який встановлює залежність інтенсивності поглинутого шаром розчину світла від його товщини та концентрації. Закон Бугера-Ламберта-Бера є справедливим для розбавлених істинних розчинів. Його можна застосовувати і до колоїдних систем, якщо концентрація і товщина поглинаючого шару є невеликими. Дисперсна фаза в цьому випадку непрямо впливає на поглинання світла, а через розсіювання світла. Така абсорбція називається фіктивною, а закон Бугера-Ламберта-Бера у цьому випадку набуває вигляду:

(8.34)

K’ – коефіцієнт фіктивної абсорбції світла.

Якщо золь безбарвний („білий”), то e=0 і поглинання світла визначається тільки фіктивною абсорбцією.

З ростом розміру частинок дисперсної фази фіктивна абсорбція світла спочатку зростає, а потім спадає, причому положення максимуму залежить від довжини хвилі світла.