Девтерагони́ст

(гр. deuteragonistes deuteros второй + agonistes актер) в древнегреческом театре - второй из трех актеров, исполнитель неглавной роли.

 

Дифірамб (грецьк. dithyrambos — урочиста хорова пісня на честь богів, передовсім Вакха) — один із різновидів давньогрецької лірики, близький до оди чи гімну. Виконувався спочатку на святі збирання винограду, властивий поезії Піндара (VI-V ст. до н.е.). У новоєвропейській літературі — вірш, позначений надмірним звеличенням певної особи або події. Досить часто цей термін вживається в іронічному значенні.

 

Діатриба (грецьк. diatribe — філософська бесіда, розмова) — жанр античної літератури, створений філософами-киніками (III ст. до не.), власне, невелика за обсягом проповідь на популярну морально-етичну тему, подеколи у формі дискусії з уявним опонентом. Д. притаманна простота та жвавість викладу думок, яскрава образність, застосування риторичних прийомів.

 

Дидаскалія (старогрец. Didascalia «наука») — інструкція, яку давав драматург акторам, зокрема, в старогрецькому театрі для інтерпретації драматичного тексту. В широкому розумінні слова і в наш час це — сценічні вказівки.

 

Е

Еллінізм — культура, що постала в Малій Азії та Єгипті внаслідок македонських завоювань. Хронологічними межами Е. вважаються 330-23 до н.е. Цей період характерний впливом грецької культури та літератури на культури та літератури азійських народів і Єгипту, новоякісним духовним утворенням, що проявилося у мистецтві.

 

І

Інвектива (від лат. invehi — нападати, invectiva oraiio — лайлива промова) — творчий прийом, що полягає в гостро сатиричному викритті певних осіб чи соціальних явищ, відомий з античної доби (ямби Архілоха, промови Демосфена, сатиричні діалоги Лукіана, епіграми Катулла та Марціала тощо).

 

Ідилія (грецьк. eidyllion — замальовка, невелика віршова пісенька; зменш, від eidos — образ; мовою олександрійських учених — поетичний твір) — одна з основних форм буколіки, невеликий, переважно віршовий, твір, в якому поетизується сільське життя. Назву запровадив давньогрецький поет Теокріт (III ст. до н.е.), написавши збірку "Ідилія" — переважно гекзаметрами. Його ліричний герой — представник пастушого простолюду — контрастував із зіпсованим городянином, характеризувався надмірною чутливістю та статечністю.

 

К

Катарсис (грецьк. kathаrsis — очищення) — у давньогрецькій філософії — сутність естетичного переживання, зумовлена звільненням душі від тіла, від пристрастей та насолод (Платон). Запровадив термін Аристотель у "Поетиці" для визначення трагедії, в якій відбувається очищення емоцій мистецтвом (вона "за допомогою жалю і страху відтворює катарсис подібних афектів"). Більшість мистецтвознавців розглядає К. в етичному аспекті, виповненому естетичним смислом, коли реципієнт страждає разом із літературними персонажами.

 

Комос (грец. Kώμος;) — бог бенкету. Його зображували крилатим юнаком у супроводі Сілена й еросів.

Комосом також називали урочисті ритуальні шестя, супроводжувані піснями та танцями, які втім не мали відношення до культу Діоніса. Шестя комос часто зустрічаються у давньогрецькому вазописі. Пізніше комос став частиною діонісій, а учасників процесії — комастами.

 

Контамінація (лат. contaminatio — схрещування, змішування) — 1. Поєднання у літературних і фольклорних творах добре відомих частин інших творів (віршових, пісенних рядків або й цілих строф, куплетів тощо) не як цитат, а як структурних змістовних складників цих творів. Часто в контаміновані конструкції входять крилаті вислови.

 

Котурни (лат. cothurni від грец. κδθορνοι;) — рід взуття, високі закриті черевики часів Античності, які лишались у вжитку ще якийсь час у ранньому Середньовіччі в театральному мистецтві.

 

Корифей — провідний актор у хорі древньогрецького театру, керівник хору.

Корифей промовляв від імені хору, коли тому доводилося брати участь у дії п'єси. На ранній стадії трагедія розпочиналася з виходу на оркестру хору на чолі з корифеєм - парода. Корифеєві належав вступний речитатив в урочистих анапестах. Корифей здійснював контакт між акторами і хором він двома-трьома віршами підводив підсумок почутому монологу, або повідомляв про прихід нового персонажа, або напучував того, що йде.

З часом слово корифей набуло переносного значення провідної особи, світила в будь-якій галузі.Наприклад:корифей науки, корифей медицини.

 

М

Мім (грецьк. mimos — лицедій) — малий комічний жанр античної драми, одна з форм народного театру, започатковувався як невеличка сценка комічного чи розважального ґатунку на тему повсякдення з характерною фігурою (рибалка, ремісник та ін.); Першу літературну обробку здійснили сицилійський поет Софрон (V ст. до н.е.) та його син Ксенарх. М. набув поширення в добу еллінізму, трансформувався в середньовічні жанри — у французькі фабльо чи італійські комедії масок.

 

Мімезис (грецьк. mimesis— наслідування) — естетична теорія, яка пояснює походження і сутність, мистецтва наслідуванням людиною природи. Ще Аристотель у "Поетиці" писав, що людині від народження властиве наслідування, яке дає їй насолоду. Наслідуючи довкілля задля насолоди в розмаїтий спосіб, людина творить різні види мистецтва і три роди поезії (епос, лірику, драму). Ідею наслідування розвивали вчені й митці Відродження, Просвітництва, заперечуючи копіювання дійсності.

 

Міф (грецьк. mythos — слово, переказ) — Розповідь про богів, духів, героїв, надприродні сили і ін., які брали участь у створенні світу. М. — витвір наївної віри, який складає філософсько-естетичний комплекс давньої епохи, яка ґрунтується на заміні об'єктивності сприймання суб'єктивним апріорним переконанням. У давні часи М. створював уявлення про світ, впливаючи на процес пізнання, був основою для інтерпретації природних і суспільних явищ, ритуальних обрядодій. М. існував переважно у віршовій або розповідній формі, часто правив за основу синкретичних форм творчості, зумовлював створення національного фольклору та літератури. Перебуває у тісних зв'язках з літературою, етнографією, психологією та філософією.

 

О

Орхестра (др.-греч. ὀρχήστρα) в античном театре — круглая (затем полукруглая) площадка для выступлений театральных актёров, хора или музыкантов. Название переводится как «место для плясок».

Первая круглая орхестра появилась у подножия афинского Акрополя. На ней выступали хоры — пели и танцевали дифирамбы в честь бога Диониса. Когда дифирамб трансформировался в трагедию, театр унаследовал орхестру как сценическую площадку для актёров и хора.

 

Ода (грецьк. оide) — жанр лірики, вірш, що виражає піднесені почуття, викликані важливими історичними подіями, діяльністю історичних осіб. У стародавній Греції О. — хорова пісня. Розрізняли О. хвалебну, танцювальну і плачевну. 0., створені Піндаром (близько 544—518 до н.е.), прославляли переможців спортивних змагань. 0. Квінта Горація Флакка (65—8 до н.е.) уже звеличували імператора Августа, утверджували політичні й релігійно-етичні ідеї принципату. Характерна їх особливість — відмежування 0. від музики, розширення жанрово-тематичних можливостей.

 

П