Грошовий дохід використ. не тільки тільки на споживання, але й на чисті податки (Т) платежі по інтеру (М) та заощадження (S) – ці три напрямки назив.вилученням. З інш.боку існують 3 види витрат на товари і послуги, вироблені нац.екон., які не є витратами внутрішніх споживачів. Ін’єкції: - інвестиційні видатки, - витрати на експорт, - держзакупки товарів. Сума ін’єкцій = сумі вилучень. I + G + X = T + M + S. Оскільки S – це потенційні витрати, то внаслідок того, що частка доходу вилучається на заощадження споживчі витрати будуть недостатніми, щоб викупити весь обсяг вироблених споживчих товарів => ↓ ВВП. Інвестиції напротивагу заощадженням виступають як ін’єкції у потік «доходи – витрати», тобто вони компенсують ↓ сукупних витрат обумовлених вилученням частки доходу на заощадження. Модель «ін’єкції – вилучення» показує, в якому співвідношенні знаходяться між собою вилучення в формі заощаджень та ін’єкції у формі інвестицій. Можливі такі варіанти цього співвідношення: 1) якщо вилучення з доходу в формі заощаджень > ніж інвестиційні ін’єкції у витрати, то сукупні витрати будуть < ніж фактичний обсяг випуску. (АЕ<У), Уф > ˉУ (рецесійний розрив). 2) якщо вилучення (S) < інвестиційні ін’єкції, то планові витрати > обсягу випуску (АЕ>У), а обсяг рівноважного > фактичного (інф.розрив) 3) якщо вилучення =ін’єкціям. (S = Iпл. => AE = Y, Yˉ = Yф.). Графік 1. Рівноважний обсяг ВВП має місце, коли S = І запл. За більш високих рівнів ВВП (У1) S будуть перевищувати заплановані І (S > Іпл.), але врівноважуються із фактичними І за рахунок незапланованого збільшення інвестицій в товарно-матеріальних запасах.
