ДО ПРОРОКА
Зніми тягар з душі моєї, Сповий розхристані слова, щоб на розтоптані лілеї Не впала марно голова.
Землі святої мову й вроду, Оборони й благослови, Щоб люте черево "народу" Не вбило серця й голови.
Русі незаймані серпанки Украли у дурних синів Свої ж підтоптані "підпанки", Що в свині вилізли з "панів".
То ж непереливки обидам Ієрихонської тюрми: Майбутнє, витоптане СНІДом, Сучасне, вибите людьми.
Нехай, Пророче, на півмиру Лакейське вогнище курить, А я твою стару сокиру Піду громадою гострить,
Сушняк рубати на тополі, Щоб гріти душі напівголі.
1993
ТРИЄДИНО
Не знаю, за які провини, А мо за те, що їх нема, В Русь, Білорусь і Україну Зухвало дихала чума.
У землю чисту і здорову, Либонь, з нелегкої руки, Якась паскуда товстоброва Насадовила будяки.
І замість щедрого врожаю З своєї доброї землі Збирали чорні сльози жалю Старі, дорослі і малі.
У серце били метрономи Незриму смерть на люд мело Чорніли душі від утоми, А винуватців – не було!
Із шкіри нашої онучі Дешевий атом виривав І в море мертве та смердюче Повільним горем напливав.
Дала нам чорна жаба цицьки. Лунав зухвалий камертон. Куди ж дивилися Щербицький І передбачливий Патон?
Одвіку сповнений довіри, Невже ж бо помилився я, І, власне, крім своєї шкіри Їх не цікавить нічия?
Русь, Білорусь і Україна Мовчали в тузі три сестри І "матюкались" триєдино Хохли, кацапи і сябри. 1986
ЧОРНОБИЛЬ
Прокляття вам, сумні хвилини, І вам, псевдоучена суть, За вас, бо ракові пухлини В могили діти понесуть.
Нівроку винайшли дорогу, Либонь не тямлячи вини: Медаль за всяку перемогу, А за поразки – ордени.
То ж визнаємо платним горем, Де рве, трясеться, чи горить, А над нуклідним нашим морем Бадьоро прапор майорить.
1989
|
