БАЖАННЯ ОЛЕНКИ

 

Нині в тата ювілей

То ж без "многослов’я"

Тато, соку нам налий,

Вип’єм за здоров’я!

 

Щоб любив своїх малих

Мене і Андрійка

І не лаяв інколи

За нещасну двійку.

 

Щоб на батьківськім посту

Був не для реклами:

Швидче "кінчив" інститут

І погрався з нами!

 

1989

 

 

ПРИЙШЛО РІЗДВО

 

Прийшло різдво, а снігу - зась

Та в тім нема біди,

Бо тітка Ліда випить дасть

Звичайно, не води...

 

Усім святкової пори

Перехилить - не зле,

Чарчину вип’єм, дві, чи три

Із дядьком Василем.

 

Купони уряд видає,

Бо голод жде зима,

А на столі - закуска є,

Хоч панської нема.

 

Спокутуєм життя нове,

Нові шляхи торим,

А люд святкує і живе

За звичаєм старим.

 

Різдво засвітить свічечки

Священної доби,

Вже й ті, хто віру загубив,

Благословлять лоби.

 

Прогляне мудре і просте

У наш сімейний світ

І відгук свій в душі знайде

Тарасів заповіт...

 

1991

Ірпінь

 

 

БІЛИМ ПО ЧОРНОМУ

 

Вузенький промінь

З мороку віків

Вихоплює благеньким краєвидом

Буття сучасне

З мотлохом таємин,

Надії прісної,

Та зиском сподівань...

І тільки мудрість

Сивих кобзарів

До нас донесла

Думи про минуле

І спів минулого,

Котрі з темниць - таємин,

Надії жовтої,

Блакитних сподівань

Розвиднюють майбутнє.

 

1992

 

 

* * *

 

Не відцураюсь від біди

І не кричатиму в захваті,

Що комуністи чи жиди

В моїй знедолі винуваті,

 

Бо сам здобув свої жнива,

За труд тяжкий - сумну подяку...

В усіх усюдоньках Іван

Горбату спину гне однако!

 

1992

 

* * *

 

Свого - ні м’яса, ні вина:,

В крамницях - порожнеча,

По чергах спини вигина

Дорослий і малеча,

Злодійство душі розпина

І кожен дім - фортеця.

І хтось мастацьки бреше нам,

Над нами хтось сміється!

Товариш,

Пан

І друг

І брат

Свободу "доять" в місті:,

Гребе під себе демократ

Не гірш од комуністів.

А я натхнення перейму

І сподіваюсь музі:

Нікому віри вже не йму,

Зостались тільки друзі...

 

1992

 

 

* * *

 

Чому ми кволі, босі, голі?

Тому що лиха нам доволі

На перехрестях всіх часів

Чужинський дощ наморосив.

 

Узбіжжя гине, безпритульне,

Щемить розбіжжя між сестер.

І горе в’їдливе, дошкульне,

Вже дорікає нам за те...

 

1991

Житомир

 

 

ПАМ’ЯТНИК

 

Стоїть у лавровій красі,

Не схожий зовні на нещасних,

Змонтований гігант. Сучасник,

Створіння нової Русі.

 

На непохитній голові

Чіткі математичні гулі,

Натомість мозку - пил і кулі

Та запровадження нові.

 

Важкі провалля - слід очей

Під непорушними бровами.

Там де душа - склепіння брами

Над тінню вабистих ночей.

 

Натомість серця - спека й лід.

Цупкий живіт - ознака трутня,

Язик, щоб пестити майбутнє,

В минуле плюнувши, як слід...

 

1990

Феодосія

 

 

* * *

 

Ріка клекоче, кручу ріже,

Розбудить відчуття біди.

І жовта піна тліє хижо

На чистім дзеркалі води.

 

Благословенна Україно,

В тривожний вік служу тобі:

Бо де неспокій - там і піна,

Де беззаконня - там розбій.

 

1993