В МИСЛИВСЬКУ ПОРУ

 

Знову серце на долоні, -

Не марнує голосу, -

Запряжу чотири коні, -

Вічна слава колесу!

 

Заберу свою стареньку

На узлісся Кийлівські*,

Там біленькі і опеньки

Схожі на Чорнобильські...

 

То ж в мисливську пору року

Не борюсь з спокусою,

Радіацію, нівроку,

На зубах прикушую.

 

По усенькій Україні

Те ж самеє робиться...

Трясця атомному сину

За такі подробиці!

 

1995

___________________

* Кийлів – село на Київщині, багате

грибними навколишніми лісами

 

"РОБОЧИЙ МОМЕНТ";

 

Ще не гострив на номер око

І на вустах моїх печать,

А десь, мов гуси одинокі,

В ліску загонщики кричать...

Кричать: "Гоп, Гоппа!", неодмінно!,

Бо як замовкнеш хоч на мить,

Тебе, з похмілля, нижче спини

Картеччю можуть пригостить!

 

Комар на носі!

Ніс свербить!

Хай смокче!

Крижня буду бить.

 

1999

 

ЖАЛІЙТЕ КАБАНЦІВ!

 

Жалійте кабанців!

Вони не винні!

Соліть слізьми трофеї з дичини!

І уявіть, як плачуть баби-свині

За кабанцем убитим на "війні".

 

На це мисливці й єгері зважайте,

Коли повз вепра куля пролетить.

І до ста літ могутньо доживайте,

Щоб жіночок своїх не засмутить!

 

1999

 

 

МИСЛИВСЬКЕ ДИВО В ОЧЕРЕТІ

 

Про нас байки й небилиці

Склалися роками.

В них про те, що всі мисливці

Були козаками.

Мова нині про подію

Трохи екскриментну

Та в ній, певно, я задію

Правду стопроцентну...

В очереті дід з онуком

Вепра полювали

І довгенько в ранню днину

В засаді стояли.

Дід шепоче: "Вже не можу.

Ти пильнуй, онуче,

Ледь до вітру я одскочу,

Бо з похмілля "пучить".

Пройшла хвиля, друга, третя...

Година проходить, -

Нема діда, з очерету

Чомусь не виходить!

Сопить, крекче, вовтузиться,

Та вже й став гукати:

"Зайди, внуче, подивися,

Щось не можу встати!

Чи очерет мене тисне,

Підвестись несила,

Чи мо старість ненависна

Впритул підступила"...

Онук метнувсь на підмогу.

Реготав щосили:

"Ви ж на свою третю ногу,

Діду, наступили!!!"

 

1999

с.Старе – Київ

 

 

ДРАЧ

 

Не уявляю я, хоч плач

Його в полюючій манері,

Бо слугував цупливий драч

Підступній банді браконьєрів.

 

Копилить приндячись себе

Та рве по ямах, що прийдеться.

Такий під себе нагребе

І, в корч засівши, обірветься.

 

В його загарбницькім нутрі

Яріє жовч напівчервона.

Він до мисливства не доріс

І не здолає Рубікона.

 

1996

 

 

ПІСНЯ МИСЛИВСЬКОГО СОБАКИ

 

(співає з нами ягд-тер'єр Байка)

Ой, я спокою не маю,

Ой, як сумно стало.

У болоті, полі й гаю

Дичина пропала!

 

Ой-йой-йой-йой…

 

 

Браконьєри в'яжуть петлі

На звірячу шию.

Я для них, мов біс у пеклі

Вовченям завию!

 

Ой-йой-йой-йой…

 

Ой не маю я спокою…

Ой-йой-йой-йой…