Восточная мудрость
ЗМІЯ
Неправославні мислять про байрам, Мені ж весілля снилось без упину. Я врізав для сміливості "сто грам", І всунув руку в капосну торбину. Могутня, та нещасна та рука. Відкрию вам приватну таємницю: Мене, тоді ставного козака Кохали всі, - дівчата й молодиці. Вп’ялись одразу сто отруйних жал І ну її на частки шматувати. Коли ж дійшло, як кажуть, до ножа, Я ревонув: "Дівчата, я жонатий!". Вони усі роззявили роти, Бо кожній "матюкнутися" кортіло, Я розвернувся і під три чорти Так дременув, аж гаєм зашуміло. Та в поспіху і не помітив я: Одна змія не розчепила зуби, А тільки просичала: "Я твоя!" І зовсім ніжно: "Не пручайся, любий!" Завдячую з тих пір змії моїй, Що гоїла мої сердечні рани, І вірячи в незайманість надій, Їй шепочу, як в юності: "Кохана!"
И все дивлюсь: "Уму не постижимо, Как хороша, как ласкова змея";, А суть в одном: люби и будь любимым!
ДІЙСНІСТЬ
Насьорбавшись, що й казать, Городської кашки, Їду хату купувать У село Ромашки.
Приїзджаю в добрий час, Мовлю, як ведеться: "Де, добродію, у Вас Хата продається?"
Дід кашкета підніма, Почесав за вухом І промовив: "Хат нема! Тільки розвалюхи!"
1989
|
