Студопедия — Мистецтво Нідерландів.
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Мистецтво Нідерландів.






 

 

В XV столітті провідна роль в розвитку Північного Відродження належить Нідерландам. Під цією назвою здавна відомі землі, що лежать в низовині Рейна, Мааса і Шельди. В середньовіччі вони уявляли собою ряд роздріблених графств та єпіскопств і частково належали імперії, частково – французькій короні. Ще в ХІІІ столітті тут виділяються міста Брюгге, Гент, Лувен, Брюссель. Основою їх економічного розквіту були цехові ремесла, що започатковувало капіталістичні стосунки. Брюгге поза тим ще був центром міжнародної торгівлі. Торговельно-промисловий розквіт супроводжується безперервною боротьбою за незалежність, але нідерландським містам не пощастило повністю визволитись. В кінці ХІV століття вони опинились в залежності від бургудського герцога Карла Сміливого, з 1477 року – завдяки шлюбу його доньки з імператором Максимиліаном - переходять у володіння Габсбургів.

Господарські успіхи Нідерландів сприяли становленню бюргерської самосвідомості. Але феодальні засади не були ще міцними і зміни в культурі – значно повільнішими, ніж в Італії. В середні віки Нідерланди не створили такої розвиненої культури, як Франція або Німеччина. З початком Ренесансу таке явище було позитивним: готична традиція не мала переважаючої сили і, водночас, кращі досягнення готики – передусім заікавлення внутрішнім світом людини – створили основу для наступного розвитку. Подолання середньовічних традицій йшло не шляхом звернення до античності, а, як вже відзначалось, шляхом переробки і розвитку прогресивних тенденцій в мистецтві пізньої готики. Це знаходить свій прояв навіть в суспільному статусі митця і його самосвідомості. В Нідерландах митець зберіг тісні зв’язки з ремісничим середовищем, а поняття особистого артистизму мало його хвилювало.

Особливістю формування національного ренесансу був вплив релігійної свідомості городян, що виявилось в повному пануванні релігійної сюжетики до ХVI століття. Ні в XV, ні в XVI столітті нідерландське мистецтво не зосереджувало увагу на образі героїчної особистості, як то відбувалось в Італії і не прийшло до ствердження антопоценризму. Однак, гуманістичні тенденції знайшли прояв у захопленні проблемами духовного життя людини і в гострому інтересі до оточуючого середовища. В XVI столітті яскраво визначились народні тенденції і по соціальній гостроті це мистецтво не має собі рівних.

Архітектура Нідерландів не виявила зацікавлення новими образами і новою мовою. Як і раніше, розвиваються форми готики, перевага залишається за цивільною архітектурою, типи будівель зберігаються від попередніх часів. Лише з середини XVI століття коли в Нідерланди запрошуються італійські майстри, помітні зміни в бік класичного стилю, і то це стосується палаців правителів. Серед споруд тієї доби слід назвати ратушу в Брюсселі, цехові будинки на Гран Плас в Антверпені, а також ратушу в Антверпені, автором якої був Корнеліс Флоріс.

Живопис. Нідерланди поступались Італії в розвитку філософії, літератури, архітектури. В галузі ж живопису вони досягли визначних успіхів і національний живопис – одна з найяскравіших сторінок історії мистецтва. Ми вже відзначали вище, що характерне в творчості майстрів “Півночі” переважає над загальним і типовим. Митці північних країн не займались, подібно італійцям, пошуками законів візуального спрйняття навколишньої природи, до XVI століття їх увагу не привернуть ні теорія перспективи, ні вчення про пропорції. Але чисто експериментальним шляхом живописці XV століття розробляють прийоми, що дозволяють їм дуже переконливо передавати враження простору. Спостережливість розкриває перед ними функції світла. Вони широко застосовують оптичні ефекти: переламаного, відбитого, розсіяного світла. Це дозволяє передати і враження сповненого повітрям приміщення, і пейзажну далечінь, і матеріальні особливості речей. Відтворюючи гранично ретельно найдрібніші деталі, нідерландці з загостреною пильністю передають і яскраве розмаїття барв навколишнього світу. Ці нові живописні завдання вирішуються за допомогою нової живописної техніки – олійного живопису, честь відкриття якої приписують Яну ван Ейку. В середині XV століття нова техніка витісняє темперу навіть в Італії.

Перша чверть XV століття знаменується також розповсюдженням станкової картини і історія пов’язує цей поворот також братами Ван Ейк. Проте, ще раніше працюють відомі мініатюристи брати Лімбурги, які створили знаменитий Часослів герцога Беррійського з славетними зображеннями місяців року. Мініатюри поряд з готичними рисами мають багато нового: особливо це відчувається в зацікавленні подробицями, що вірно відтворюють життя. Перехідним митцем був і так званий Фламальський майстер, якого останнім часом ототожнюють з Робером Кампеном. В Ермітажі експонується його ”Мадонна з немовлям”. Створена на межі XIV-XV століть, ця робота не має ні золотого тла, ні німбу над головою Богоматері, ні площинності в трактовці фыгур. Увага зосереджена на реальній дійсності. Мадонна позбавлена урочистості – вона в домашньому затишку зайнята немовлям. Навколо – звичайні речі міського побуту. В перспективі є помилки, проте відчувається простір помешкання, матеріальність предметів. Застосовується світлотіньове моделювання форм. Ще одна робота Р.Кампена – “Благовіщення”. В центрі – сцена Благовіщення, зліва – донатор Інгельбрехт з дужиною, справа – св. Іосиф. В центральній сцені відсутнє психологічне розкриття сюжету: ангел не дивиться на Марію, вона – читає книгу, ніби не помічаючи його появи. Люди неповороткі. Зате речі – майже головні герої, вони живуть своїм життям. В культовому сюжеті Кампен підкреслює побутові засади.

Творчість Губерта (1370-1426) та Яна (1390-1441) ван Ейків підготовлена митцями попередніх років. Але, в творчості Кампена і, особливо, братів Лімбург вишукана грація і реалізм деталей зливається з загальною умовністю і їх мистецтво – вінець пізньої готики. А живопис ван Ейків – початок нового етапу, відбиток нового світогляду. В бельгійському місті Генті в церкві св.Бавона знаходиться шедевр світового мистецтва, національна слава – Гентський вівтар, створений братами ван Ейками. Про Губерта відомі лише дати його життя та те, що він почав працювати разом з братом над вівтарем. Молодший брат – Ян – народився в Маасейку.В 1422-1424 роках служив у графа Іогана Баварського і виконував роботи для його палацу в Гаазі. З 1426 року Ян ван Ейк став придворним живописцем бургунського герцога Філіпа Доброго, їздив в 1528-29 роках в Португалію сватати патрону наречену інфанту Ізабеллу і писав портрет цієї принцеси. Пізніше жив в Генті та Брюгге, де купив будинок. Починали творчу діяльність брати ван Ейки як мініатюристи. Їм приписують мініатюри Мілансько-Туринського Часослова, який частково загинув при пожежі. Та справжню славу приніс митцям вівтар для Гента.

Готична архітектура нідерландських соборів не надавала площин для розписів, тому вся увага зосереджувалась на вівтарських композиціях. Завершений в 1432 році Гентський вівтар уявляє собою цілу картинну галерею. Це – майже 4-метровий заввишки двоярусний складень, що нараховує 24 картини і понад 250 персонажів. Відкривається вівтар лише раз на рік під час храмового свята, збираючи і сьогодні тисячі глядачів. Зовнішня частина має монохромний розпис, що імітує скульптуру. Тут зображені: вгорі два пророки і дві сивілли; в центрі – Благовіщення; внизу – Іоан Хреститель, Іоан Богослов та замовник вівтаря Іокубус Вейд з дружиною Єлизаветою Бурлют. Портрети дещо скуті, статичні, але надзичайно життєподібні, безжалісно точні. Ценр зовнішньої частини – Благовіщення. Сцена сповнена особливої тиші. Вражає любов до речей, ретельна передача інтер’єру, фантастично привабливий натюрморт з рукомийником та рушником – символом чистоти Марії. Крізь вікно видніється чарівний пейзаж з вуличкою міста.

В розкритому вигляді вівтар постає як яскраво-казкове явище, картина Всесвіту, як вона трактувалась церквою: від Адама і Єви до спасіння людей жертовною смертю Христа. В центрі вернього ярусу – Бог-отець, Марія, Іоан Хреститель; ангели, що, співаючи і граючи, славлять Вседержителя; по краях – Адам і Єва. Погрішності в анатомії поєднуються в зображенні людей з найдрібнішими подробицями в передачі “ зовнішньої оболонки” - шкіри, волосся, тканин тощо. Центральна частина нижнього яруса – “Поклоніння Агнцю”. В глибині композиції – ангнець, на першому плані – “джерело життя”. Зліва в глибині - святі мученики, а на першому плані – пророки, філософи, мудреці. Зправа в глибині ми бачимо святих жон, а на першому плані – апостоли, папи та єпископи. Пейзаж захоплює детальністю: дослідники нарахували до 30 видів рослин зображених з точністю ботанічного атласу. Простір в сцені “Поклоніння” трактовано як в мініатюрі, майже панорамно, з дуже високої точки зору. Єдина перспектива відсутня. Праві частки вівтаря – пілігрими і самітники, ліві – воїни Христа і Праведні судді; всі групи зображених скеровані вбік центральної частини.

Доля Гентського вівтаря дуже бурхлива. Неодноразово його продавали по частинам, вивозили як трофей до Парижу, Берліну. Лише за Версальським договором все було повернено в Гент. Але в 1934 році праву крайню частку (з суддями) вкрали і по сьогодні замість неї копія, а оригінал зник. В 1950 році над твором працювала міжнародна реставраційна комісія.

Мініатюрний Дрезденський триптих іззовні також має монохромне “Благовіщення”, що наслідує вже статуетки з слонової кістки. В розкритому вигляді в центрі – “Мадонна в церкві”. Справа і зліва – нефи цієї ж церкви, а в них – св.Катерина, архангел Михаїл та донатор. Все виконано настільки ретельно, що можна розглядати деталі в лупу і в цілому композиція захоплює гармонійною барвистістю. Неодноразово Я.ван Ейк писав релігійні композиції на замовлення конкретних відомих городян. В картині “Мадонна канцлера Роллена” перш за все приваблює зір дивовижної краси міський пейзаж між Марією та канцлером. Ще одна донаторська картина – “Мадонна каноніка ван дер Пале”, що незважаючи на солідні розміри (122- 157) за ювелірною ретельністю виконання суперничає з мініатюрою. В центрі композиції – мадонна на троні з немовлям. Направо – св.Донат, зліва – св. Георгій та ван дер Пале. Робота свідчить, як вправно вмів ван Ейк передати складну гру рефлексів на речах: мантія св. Доната та лати Георгія модельовані саме завдяки найтоншим світловим рефлексам.

Тією ж майстерністю відзначаються портрети ван Ейка. В них ми бачимо відхід від середньовічного аскетизму і зростання самосвідомості людської особистості. Блискучим прикладом є “Портрет Джованні Арнольдфіні з дружиною” 1434 року. Навіть Італія не створила в цей час нічого подібного. Вперше люди і навколишнє середовище показані самі по собі, поза релігійною темою. Інтер’єр подано в сильному перспективному скороченні, що надає іллюзії глибини. Аксесуари говорять про те, що відбувається шлюбний обряд: обручки, одна свічка в люстрі, собачка (вірність), щітка (чистота), чотки (благочестя). Провідним мотивом композиції стало оспівування краси повсякденності і реальності, сімейного затишку, скромності та доброчесності. Видатні якості Я. ван Ейка як портретиста яскраво виявляються і в чудовому портреті чоловіка в червоному тюрбані, який вважається автопортретом митця. Характерна скрупульозність передачі деталей поєднується з психологічною виразністю. Особливої динамічності зовні зовсім спокійній композиції надає складний за формою та насичений за кольором головний убір портретованого.

Рогір ван дер Вейден (1399-1464), вірогідно, вчився у Кампена. В 1432 році він отримав звання майстра. В 1435 переїхав до Брюсселя. В 1449-1450 митець роках перебував в Італії. До ранніх робіт Рогіра належить гранично емоціне “Зняття з хреста”, де використане золоте тло. Окреслені чіткими лініями фігури подані в різких рухах, обличчя майже спотворені горем та співчуттям. Почуття не висловлюються, а уособлюються. Тіла Христа і Марії завдяки композиційному повтору сприймаються як градації одного відчуття. Майже гротескною виразністю відзначаються портрети ван дер Вейдена, шо мають максимально спрощену і підкреслено стриману однотипну композицію. Це і жіночий портрет, і портрет Франческо д’Есте. Всі форми і деталі загострені і відточені, що компенсує відсутність розвернутого психологізму. Колір служить емоційним зерном портретів.

“Св. Лука, що малює Мадонну” – одне з перших втілень теми творчої праці. Обличчя більш конкретно-реалістичні і, водночас, одухотворено-піднесені. Образ святого покровителя художників приваблює поєднанням пильної уважності та благоговійності. Рідкісної краси пейзаж за вікном сприймається як уособлення краси реального світу. Луврське “ Благовіщення” позначено підвищеною емоційністю кольорів, контрастами одягу ангела і Марії. Вражаючої краси інтер’єр із тривожним акцентом червоного та незвично чорний одяг Марії створюють напружений настрій. Вся сцена освітлена двома джерелами світла. Величної простоти сповнені пізні роботи майстра, такі як “Поклоніння волхвів”. В центрі – сивий волхв шанобливо цілує ручку немовляти. Відчувається увага до передачі реальності події і, водночас, урочисто-містичне вирішення в цілому. З’являється драматична дія в розвитку. Зникають гіпертрофовані перспективні скорочення. Герої відчувають і поводять себе більш природньо. “Різдво” свідчить про ще більше наближення до життя. Учасники сцени молитовно затихли навколішках. Нечутно майорять в повітрі ангелочки. Вулички далекого міста сповнені тиші. Ця тиша набуває глибокого емоційного значення.

Дірк Боутс (1410-1575) посилює побутову достовірність зображення. Людина в його творах набуває все більшої конкретності та психологічної визначеності. Серед формальних проблем його цікавлять просторова організація картини та лінійно-повітряна перспектива. Типовий приклад його манери – центральна частина Лувенського триптиху – “Таємна вечеря”. Всі діючі особи сидять в світлій кімнаті за квадратним столом. В них простонародна зовнішність, невимушені пози, фігури рельєфні. Кожен персонаж зберігає повну серйозність. Тобто, майстер намагається показати подію так, як вона проходила б в житті, надаючи кожному побутових жестів. Водночас, майстер цілком невимушено користується в разі потреби таким характерним прийоиои середньовічного живопису як поєднання в одній композиції кільеох різночасових епізодів. В цьому контексті слід розглядати дві загальновідомі композиції (диптих) Боутса для залу суду Лувенської ратуші, присвячені правлінню імператора Оттона – “Випробування вогнем”.

Гуго ван дер Гус (1435-1482) досягає відчуття реальності не побутовою невимушеністю, а розрахунком на активне співпереживання глядача. Пейзаж набуває емоційного настрою, колір створює емоційно-драматичні ефекти. Митця приваблюють трагічні коллізії. Найвідомішим твором митця є Вівтар Портінарі з галереї Уфіцці, що може служити опосередкованим свідоцтвом популярності нідерландського живопису навіть в тодішній Італії, оскільки замовлявся митцеві італійським банкіром та купцем. В закритому вигляді це – суворе гризайльне “Благовіщення”. Образ Марії покірно-безрадісний, а світлоокий ангел випромінює духовну напруженість. В розкритому вигляді в центрі:

Навпроти глядача, відокремлене лише тонкими пелюстками небесно-синіх квітів та відчутно пустим простором аванплану – немовля. Над ним схилила глову Марія. Сині квіти – риска, проведена між подією і глядачем. Зліва – задуманий Іосиф в оточенні ангелят навколішках. Направо – група пастухів в процесі духовного очищення. Від пастуха, що щойно побачив немовля: грубе обличчя, напіввідкритий рот, напружений погляд,- через другого, якому вже відкривається чудо цієї події,- до старого, чиє жорстке обличчя осяває м’яка просвітлена посмішка, а незграбні руки складені з благоговінням. Люди і ангели – зворушені, схвильовані, скорботні,- утворюють навколо Марії духовне середовище. А вона випромінює навколо м’яку покірність і чистоту. В ній є і власна скорботність і скорботність Іосифа, частка сумної задуми ангелів, очищення пастухів. Це – мистецтво нервово-напружене.

Права частина триптиха Портінарі зображує Св.Катерину та Магдалину з дружиною донатора Марією Барончеллі та донькою. Простір прозорий і ніби сповнений вологого повітря, ритм руху направлений до центру. Ліва частина - чоловіча частина сім’ї Портінарі з св. Фомою і Антонієм. Остання робота Гуго ван Гуса – “Смерть Марії”. В ній втрачається єдність людини і світу. Відчай апостолів безмежний, жести їх невиправдано-поривчасті. Важко зрозуміти міру переживань апостолів, тому що почуття – одне і сприймається не як їхнє, а – притаманне самому митцеві. В основі композиції – дивний зигзаг: нижній апостол, що сидить, втупившись в глядача, похилений вправо Марія – вліво, Христос – вправо. Той же зигзаг – в кольорах.

Ганс Мемлінг (1433-1494) був учнем Рогіра і прославився в Брюгге, все більше наближаючись в розквіті творчості до реальних життєвих епізодів. Події втрачають в його роботах величний розмах. Ускладнюється портрет. “Портрет чоловіка з медаллю” приваблює вишуканістю зовнішності, стриманістю пози і силуету. Проте, певна суворість пом’якшується такими деталями, як бантик шнурка. В лівій руці невідомий тримає медаль з профілем Нерона як свідчення своїх зацікавлень. Ліризму надає і чудовий пейзаж. Диптих “ Марія знемовлям і Мартін Ньювенхове” позначений рисами ідеалізації Марії, але вона настільки чарівно-м’яка, що ідеальність сприймається як якість її особистості. Натомість, донатор зображений з уважним ставленням до його своєрідної зовнішності. Кольорова гама диптиха ніжна і чиста.

Особливим твором Мемлінга є “Ковчежець св. Урсули”, призначений для зберігання її реліквій Це невилика скринька-капличка з двоскатним дахом, готичним різбленням, визолочена і розписана. Мемлінг зобразив шість сцен з життя дочки короля Бретані, що була просватана за короля Англіїї і перед весіллям по обітниці здійснювала з 11 подругами паломництво до Риму і загинула від руки короля гунів, повертаючись додому. В мініатюрі “Прибуття Урсули до Кельну” точно відтворений тогочасний Кельнський собор. У вікні ми бачим епізод з ангелом, провістив їй смерть.

Гертген тот сінт Янс(1460-1490) був монахом в Гарлемському монастирі св.Іоана. Творчість цього митця зберігає риси наївного і щирого примітиву. Герої Гертгена дуже простодушні. Обличчя людей в майстра бездоганно-овальні, підкреслено об’ємні і позбавлені тонкого моделювання, нагадуючи розмальовані крашанки. Але ця наївна схема ще більше відтіняє щирість почуттів і автора і його героїв. Глибока емоційність вирізняє лондонське “Різдво”. Марія, зачарована, схилилась над дитиною, що випромінює сяйво. Навколо – темрява. Сяйво рівно освітлює лякливо-серйозне обличчя Марії, розгублених ангелочків, несміливого Іосифа. Поряд – великі голови вола і віслюка, такі ж зачаровано-задумливі. Вдалині біля вогнища світлий ангел з’являється пастухам. Надзвичайна зворушливість і людяність пронизує цю картину. Не менш зворушливим сприймається “Іоан Хреститель” – святий патрон монастиря – зображений простим подорожнім, вбраним в грубий одяг. Він сидить на березі струмка, що в’ється серед схилів. В блакитному серпанку Ієрусалим сяє білими баштами. Поряд з ним – просте біле ягнятко. Птахи і звірі прикрашають чудовий ліричний пейзаж, осяяний золотавими сонячними променями. Захоплює поза Іоана – худого, незграбного, з підпертою руками головою і незручно поставленими ногами. Засмучено-задумливий і добрий, він відречений від усього земного. В зображенні природи митець досягає єдності, відмовившись від кулісного поділу на плани. В європейському мистецтві ця картина – один з перших кроків до оформлення пейзажу як самостійного жанру.

Як і у інших нідердандських живописців тієї доби, у Гертгена часто відсутнє акцентування композиційного центру, виділення основних постатей. Весь світ з незліченними мотивами здається йому однаково цікавим і прекрасним. Так, картина “Поклоніння трьох королів” складається ніби з кількох картин в картині. Ми бачимо череду, що пасеться на дальньому плані, вершників, що розсідлали коней і відпочивають, подорожніх, що переходять місті їх постаті відбиваються у воді каналу і всі ці епізоди в картині претендують на певну самостійність. Згодом зазначена тенденція сформує в нідерландському живописі такий тип композиції, де взагалі немає центру, а простір з дуже високим горизонтом на /зразок китайського/ заповнюється багатьма рівноправними сценками.

Одним з найскладніших для сприйняття митців межі століть був Ієронім Босх (1450-1516). Жив він в Гертогенбосхі, вдалині від культурних центрів. Вже в ранніх роботах майстра поєднуються гостро-тривожне спрйняття життя природи з гротесковим зображенням людей. Поступово сарказм і сатира зростають і сполучаються з гірким народним гумором. “Корабель дурнів” створений під впливом відомого сатиричного трактату німця Себаст’яна Бранта. Слідом за письменником Босх відмовляє сучасному суспільству в розумному устрої. Якщо в Італії всі зусилля були направлені на створення ідеально прекрасної людини і там така картина просто неможлива, то тут нещадно аналізується і засуджується сучасний світ.

Загальну славу майстрові принесли триптихи “Віз сіна”, “Сад насолоди”, “Спокуса св.Антонія”. Кожен з них – варіант грандіозного видовища гріховності людського життя. Перед глядачем виникають міріади дивних фантастичних створінь. Дрібний і нескінчений ритм руху маленьких жвавих фігурок пронизує картини. Проходять процесії людей відразливих і веселих, жалюгідних і захоплюючих, водночас. Босх просто вражає похмурою буйністю фантазії, з якою він населяє світ своїх композицій незчисленими страхолюдними створіннями, що поєднують в собі тваринно-рослинно- неорганічно- людські частини. І в першому і в другому триптихах весь цей гріховний людський світ рухається зліва направо: від раю в пекло. Митець дуже уважно спостерігав природу і суспільство і не знаходив ніде гармонії і довершеності. Створюється враження, що його понад усе хвилювали роздуми про незнищенність світового зла.

В останні роки посилюється реалізм і доброзичливість Босха. Але і в таких роботах, як “Поклоніння волхвів” люди є дрібною часткою мовчазно - одухотвореної природи. І Марія і волхви згуртувалися в тісну групу, яка з малим епізодом цілого, тобто, прекраного пейзажу. Не меншою своєрідністю позначена і композиція “Блудний син”, вписана в коло і побудована на перетині сухих, вузьких форм і просторових паузах. Герой – кощавий і ніби розпластаний на площині, постає в дивному, зупиненому русі. Ця дивацька постать ніби виходить і, водночас, лишається в центрі композиції. До Босха європейське мистецтво не знало зображення такого жебрацтва. Позаду ж блудного сина – брудне і мерзотне життя, яке він залишає. Лише природа – чиста і безкрайня - вносить настрій філософського прийняття дійсності.

Для Босха типовим є уявлення про світ, як про царство зла, місце перебування диявольських сил. Трагічне світосприйняття висловлене з такою силою, що хвилює і майже відштовхує глядача. В своїх творах він засуджує свій час. Виявляє гріхи: дурість, злобу, забобони, лишаючи одну надію – ніжний і прозорий пейзаж. Босху притаманні дві засади: середньовічна і ренесансна: страх перед карою господньою за хріховність плоті поєднується з культом чуттєвості в людині. Крім цього, в роботах майстра помітні пародійні риси. Його чудовиська часто не тільки відразливі й страшні, але й смішні. Пекельні муки вражають зухвалим кепкуванням та фантастичними чудернацтвами.

Нідерландський живопис XVI століття. В перших десятиліттях XVI століття активніше розвиваються риси Високого ренесансу. Відмінні від італійського. Зацікавленість конкретною реальністю приводить до відкриття нових шляхів та методів, але і до звуження світогляду живописців. Твори позбавляються широкого узагальнюючого значення. Зростає кількість художньої продукції, яка виходить на широкий ринок.

В економічному відношенні Нідерланди переживають бурхливий розквіт. Завдяки відкриттю Америки вони стають осередком міжнародної торгівлі. Цехові ремесла змінюються на мануфактури. Антверпен стає головним ценром транзитної торгівлі та фінансових операцій. В містах країни живе половина всього населення. Керівництво економікою переходить до рук нуворішів, славних лише заробленим ними самотужки багатством. Буржуазний розвиток стимулює відповідне суспільне життя. Користуються все більшим успіхом протистантські вчення, зокрема, кальвінізм з його практичним раціоналізмом. Посилюються суспільно-визвольні настрої. Зростає протест народних мас проти утисків іспанської влади і остання третина століття знаменується Нідерландською революцією. Ці факти позначаються і на мистецтві доби.

Одним з визначних митців першої третини століття був Квентин Массейс (1465-1530). Набув відомості завдяки жанровим роботам, таким як “Міняла з дружиною”. Картині притаманні: потяг до деталівзації образів, увага до аксесуарів, бажання розкрити тему через подробиці і деталі. Відомим романтиком доби був Ян Госарт(1478-1533).Він виконав багато робіт на міфологічні теми, де оголена натура постає не як приватний мотив, а як головний зміст твору. Прикладом можуть бути “Нептун і Амфітріда”, “Венера і Амур” тощо. Ці роботи страждають занадто гладеньким моделюванням, непереконливістю цілого і натуралістичною точністю деталей. Він, а з ним і інші романісти – Массейс, Орлей – намагались оновити вітчизняний живопис, наслідуючи італійців.

Визначним майстром першої третини століття був Лука Лейденський (1489-1533). Він уславився як гравер, застосовуючи жанрові мотиви для виразу душевних поривань. Реальні герої часто стають засобом для втілення певних емоцій. Одна з відомих гравюр – “Коровниця”. Натурні враження передані з грубуватою вірністю. Але геометрично чітке розташування всіх корів і підпорядкування всіх деталей системі вертикаей надає бездоганної строгості композиції. Масивній, важкуватій постаті хлопця відповідає прямолінійне, чітке оточення, а кремезна, проте, не позбавлена грації фігура дівчини оточена вигнутими формами середовища. Постаті і жести їх застиглі, але майстер висловлює і почуття кавалера, і кокетливість дівчини, встановлюючи емоційний контакт між цими роз’єднаними фігурами. Схвильований і нервовий емоційний настрій відчувається в “Грі в карти” з дещо загадковою поведінкою центральної фігури. Багатоплановістю відзначається “Проповідь в церкві”, де виділено три компоненти: побутова сцена проповіді, порожній простір церкви з емоційною насиченістю і повна гідності чоловіча постать з капелюхом в руці.

В 30-ті та 40-і роки розповсюджуються картини з яскравими побутовими тенденціями. З’являється своєрідний жанр багатофігурного портрету, як в творчості Дірка Якобса. Різноплановим майстром був Ян Скорен (1495-1562) – священник, інженер, ритор, музикант, художник. Він створює врівноважені роботи, що природньо поєднують людину і навколишній світ. “Марія Магдаліна”, “Принесення в храм” відбивають ренесансні уявлення про людину. Талановитим портретистом середини століття був Антоніс Мор (1517-1575). Він був пов’язаний з аристократичними колами і уславився як майстер парадного портрету, наприклад, портретами Вільгельма Оранського та Маргарити Пармської. Високим рівнем майстерності відзначається автопортрет з настроєм власної гідності.

В другій половині століття живописці починають безпосередньо відображати життя народних мас, вперше створюючи образ простолюдина. Таким майстром був антверпенець Пітер Артсен (1508-1575). Своєрідним поєднанням побутового жанру і натюрморту є його “Танок серед яєць”. “Селяни на ринку” привертають увагу реалізмом характеристик та масштабністю форм. Дещо наївна композиційна схема має на меті надати головній напівфігурі значущості. І рухи жінки зліва, і жести дами з служницею в глибині вказують на селянина. Відчувається бажання монументалізувати образ. Певною героїзацією людини з народу відзначається його “Куховарка”. Підкреслена значимість постаті молодої жінки сприймається цілком невимушено завдяки виразній характерності зовнішності.

В зв’язку з подіями останьої третини століття в мистецтві відбиваються народні історичні засади, узагальнене зображення дійсності. Драматичні конфлікти бурхливих історичних подій приводять до висновку про нікчемність окремої людини. Змінюються уявлення про взаємовідносини людини і світу. Цей період в мистецтві Нідерландів пов’язаний з творчістю Пітера Брейгеля Мужицького (Старшого).(1525-1569).

В ранніх роботах в грандіозному світі природи людина і її діяльність займають незначне місце. В цьому відбилась криза європейського ренесансного світогляду, колишньої віри в людину. Якщо раніше митці трактували природу як доповнення до людини, то зараз, навпаки, людина пеетворюється на незначну часточку цілого. В “Падінні Ікара” голвна думка – те, що загибель окремої людини не перериває течії життя. Трагедії Ікара не помчають ні корабельна команда, ні рибалка, ні пастух, заглиблений в споглядання природи, ні пахар. Власне, саме селянин є головним героєм твору. Але вже в “Сіячі” роль людини зростає, вона - невід’ємна частина світу. В цих роботах значущість, якою відзначались персонажі італійського Ренесансу ніби переноситься на глядача – самотнього і мовчазного споглядача всесвіту.

Нова ступінь в творчості Брейгеля починається “Битвою Карнавала і Поста”, де вирують нестримні народні веселощі. Площа маленького фламанського міста заповнена маленькими фігурками. Митець ніби охопив оком одразу велетенську картину, а в ній – маленькі сценки і в кожній діють переконливо реальні персонажі. Замість безмежних вічних пейзажів, де людина поглинається безмежним простором – вируюча людська стихія. Космічність світу змінюється на космічність людських мас. Людське суспільство у Брейгеля подібне до мурашника, герої привабливі, але нікчемні. Ті ж ідеї втілені у “Фламанських прислів’ях” і особливо в “Іграх дітей”. Веселі, безтямні забави дітей – символ безглуздої діяльності людства.

З 1561 року майстер створює роботи похмуро-фантастичні, перемагаючи в цьому напрямку навіть Босха. Жахливі кістяки вбивають людей, ті даремно намагаються знайти порятунок в гігінтській мишоловці зі знаком хреста – “Тріумф смерті”. Не менш відразливо-жахливою сприймається і“Божевільна Грета”: небом в червоному мареві, на землю виповзають відусюди незчисленні чудовиська. І люди вже не шукають порятунку; потворний гігінт вичерпує із себе нечистоти, а люди давлять одне одного, приймаючи їх за золото. Як і в Босха, в цих роботах – засудження людської жадоби і жорстокості.

Згодом трагізм і експресивний відчай поступаються місцем самотності. Надзвичайний, пронизливий смуток викликають рудоголові “Мавпи”, прикуті ланцюжком, що одвернулись від простору землі і неба, видного у вікні. В 1565 митець створює цикл з чотирьох полотен “Пори року “, що став одним з кращих досягнень світового живопису. Вони унікальні: немає більше зображень природи, де б майже космічний масштаб так органічно єднався з чуттям закоханості в життя. “Похмурий день” –стрімкі хмари, червонясті тони землі, голе віття вже оживаючих дерев і пронизливий весняний вітер. Знемагаючі від спеки “Жнива” з напруженим ритмом життя селян, що мусять напружено працювати. “Повернення стад” з повільним наповзанням темних хмар, останнім спалахом рудо-зелених осінніх барв і суворим мовчанням природи. Та, мабуть, кращою роботою циклу є “Мисливці на снігу” – маленьке містечко з жвавими фігурками ковзанярів на ставках, тихе життя, зігріте теплом людського затишку. Захоплює бездоганність передачі барвних співвідношень свинцевого неба, снігу та блакитних клаптів криги і численних силуетів людей, що створюють разом неперевершене відчуття свіжого зимового дня. Це і є “Пори року”.

В кожній з чотирьох робіт – гостро конкретне відчуття реальності. Природа митця грандіозна і цілком близька людині. Існування людей в “Порах року” сповнене справжнього сенсу і підпорядковане загальним закономірностям. Без життя людей неможливо зрозуміти життя природи і навпаки. Людські фігури є композиційно-колористичними центрами. Одразу привертаючи наш погляд, вони допомагають “увійти” в картину. В цьому циклі Всесвіт не втратив грандіозності, але став конкретнішим і визначив сенс життя людей: в праці і єднанні з природою.

Під час зародження в Нідерландах революційного руху визначаються нові художні проблеми і погляди на життя. Відбитком цього є “Винищення немовлят в Віфлеємі”. Тема картини – життя народу не в позачасовому, а в конкретно-соціальному плані. Біблейський сюжет для Брейгеля – лише привід. В дійсності зображено напад іспанських солдат на фламанське село, що сприймається як особливо жорстокий саме через сучасність інтерпретації.. В 1567 році Брейгель пише “Селянський танець”. Міцні, кремезні фігури подані в нетипових для митця збільшених масштабах. Його цікавить не атмосфера танцю, а самі люди, їх рухи, поведінка. Постаті селян мають надзвичайну переконливість, грубувату монументальністьі своєрідну експресію. Це – квінтесенція могутньої стихійної сили селянства. “Селянське весілля” серйозно трактує життєву важливість події. Для всіх учасників весілля сповнено такого ж простого життєвого значення, що і польові роботи. Жанрова сцена сприймається як важливо-необхідна ланка в житті народу. Завдяки великій кількості зображених людей, діагональній композиції, узагальненій пластичній характеристиці кожного Брейгель досягає монументальної цілісності.

В останні роки життя виникають похмуро-жорстокі картини: “Каліки”, “Мізантроп”, особливо – “Сліпі”. Обличчя сліпців, що перетинають навскіс картину нелюдськи потворні і в цій відразності майже нереальні. В них відбивіається тупість, жадоба і хитрість. Тобто, жахливому зовнішньому вигляду відповідає духовна потворність. Беручи реальний факт, митець доводить його до такого рівня образної концентрації, що це зростає до небаченої трагедії. І по контрасту – чудовий, безлюдний і бездоганний пейзаж. Людяна природа а не люди. Проте, остання робота Брейгеля – “Сорока під шибеницею”- незважаючи на трагедійність ситуації, сповнена оптимізму і віри в життєдайні сили народу.

 







Дата добавления: 2015-09-07; просмотров: 553. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ МЕХАНИКА Статика является частью теоретической механики, изучающей условия, при ко­торых тело находится под действием заданной системы сил...

Теория усилителей. Схема Основная масса современных аналоговых и аналого-цифровых электронных устройств выполняется на специализированных микросхемах...

Виды и жанры театрализованных представлений   Проживание бронируется и оплачивается слушателями самостоятельно...

Что происходит при встрече с близнецовым пламенем   Если встреча с родственной душой может произойти достаточно спокойно – то встреча с близнецовым пламенем всегда подобна вспышке...

Реостаты и резисторы силовой цепи. Реостаты и резисторы силовой цепи. Резисторы и реостаты предназначены для ограничения тока в электрических цепях. В зависимости от назначения различают пусковые...

Примеры решения типовых задач. Пример 1.Степень диссоциации уксусной кислоты в 0,1 М растворе равна 1,32∙10-2   Пример 1.Степень диссоциации уксусной кислоты в 0,1 М растворе равна 1,32∙10-2. Найдите константу диссоциации кислоты и значение рК. Решение. Подставим данные задачи в уравнение закона разбавления К = a2См/(1 –a) =...

Экспертная оценка как метод психологического исследования Экспертная оценка – диагностический метод измерения, с помощью которого качественные особенности психических явлений получают свое числовое выражение в форме количественных оценок...

В теории государства и права выделяют два пути возникновения государства: восточный и западный Восточный путь возникновения государства представляет собой плавный переход, перерастание первобытного общества в государство...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.012 сек.) русская версия | украинская версия