Державницький напрям в українській історіографії ( В. Липинський і С. Томашівський).

В.Л започаткував новий напрям іст досліджень - державницький. З цих позицій написані майже всі його історичні праці: монографія про Данила Братковського, "Шляхта на Україні, її участь в життю укр народу в перспективі історії", розвідки "Назви Русь і Україна і їх історичне значення", "Відгомін минулого", "Недоспівана пісня", "Станіслав-Михайло Кричевський", "Документи Руїни", "Богдановим шляхом"

Основним моментом існування й розвитку України вчений вважав незалежне, суверенне життя її як самостійної держави. Адже без власної держави годі сподіватися будь-якого економічного, пол та куль розвою нації. Створення самостійної держави для Л-це питання існування українців як нації. Адже нація і держава- поняття взаємозалежні. Л трактував націю як категорію надетнічну, головним критерієм буття якої є усвідомлення всіма народами, що вони живуть в Україні, усвідомлення своєї єдності в Українській державі. Ширення ідеї незалежної України, за Липинським, є головною метою укр суспільства, без огляду на етнічне походження окремих його верств.

Друга важлива теза в теорії В.Л-висвітлення тяглості укр державності. В найбільшому своєму іст творі "Україна на переломі" він переконливо довів існування Української держави за часів Б.Х. В.Л провідною верствою суспільства вважав у кожний іст період аристократію (еліту). Слід мати на увазі, що аристократія для Л- активний, організовуючий елемент у кожній нації. Україна, на його думку, тому й втратила свою незалежність, що провідна верства її була поступово залучена до польського та рос державних організмів.

У науковій спадщині С.Томашівського з укр історії середини 17 ст. помітна зміна підходу до висвітлення іст процесу: від наслідування традицій укр народницької історіографії до дослідження державницьких традицій.

Загалом консервативно-державницька концепція С.Т базувалася на чотирьох основних ідеях: 1)особлива роль Галичини та греко-кат церкви в майбутньому державному творенні України; 2)укр консерватизм; 3)об'єднуюча нац ідея; 4) європеїзація укр руху з опорою на власні традиції.

Т. вважав, що Гал запозичила від Заходу все необхідне, у тому числі греко-кат церкву та культуру. Натомість запровадження християнства у його східній формі прирекло Україну на довготривалу інтелектуальну стагнацію та вивело її з числа повноцінних членів загальноєвропейської спільноти. Т. був переконаний, що лише західноукр землі зуміли зберегти за всіх іст катаклізмів "український дух" саме завдяки своїй близькості до Заходу, опорі на укр греко-кат церкву і пам'яті про давні традиції укр державності, витоки яких сягають Гал-Вол Русі.

Т. вбачав у Галичині своєрідного посередника між Сх та Зх. А отже, саме вона завдяки церковній унії з Римом і своїй західноєвропейській сутності повинна стати в майбутньому взірцем політичних свобод для населення Східної України.