19 ст. в працях Грушевського посідає центральне місце. Перша половина століття означала рішучий відхід від антикварності до культу народності під впливом німецького романтизму, через російську історіографію та західнослов'янське оточення. Те, що раніше було об'єктом родинного вшанування, дістає нову цінність. Збирання етнографічних матеріалів, здебільшого фольклорних, стає «провідним інтересом у сфері українознавства». Українська етнографія, за словами Г, стає «бойовою наукою надовго, мало не на все XIX ст.».
Не обійшов увагою Г і початок археографічної діяльності на просторі українознавства, пов'язаний з працями митрополита Болховітінова, київської археографічної комісії, М. Бодянського. З ідеологічної точки зору важливі прийоми історіографічних спостережень Г. Так, розвиток історичних досліджень він розглядає у тісному зв'язку із суспільно-політ думкою та громадсько-пол рухами. Епоха Кирило-Меф товариства оцінювалась ним як «кульмінаційний пункт у розвитку політичної та громадської укр самосвідомості».
Розвиток «укр вивчень» у другій половині XIX ст. Г пов'язує з іменами Костомарова, Куліша, Антоновича, Лазаревського. Г використовує в своїх дослідженнях такий історіографічний прийом, як вивчення іст думки у зв'язку з наук інституціями.
Від попередніх дослідників «історії малоруської історіографії» Г відрізняє цілісний підхід до історіографічного процесу в усіх укр землях. В останні десятиліття XIX ст., з точки зору Г, центром іст студій стала Галичина. Здобутки укр учених Наддніпрянщини, через несприятливі умови та урядові переслідування в Росії, згодом були синтезовані на галицькому ґрунті. Про це свідчить реорганізація НТШ, заснованого ще у 1870-х роках «українцями з Росії», видання багатотомної історії укро народу та його ж історії української літератури. У 100 томах ЗНТШ накопичені численні матеріали з політичної, культурної та соціальної історії, а також з етнології, історії літератури та фольклору. В цілому, в українознавстві, підсумовує Г, не було такої галузі, яка б не була опрацьована дослідниками східних та західних укр земель. За допомогою тих самих розумових сил у тісному союзі з НТШ почало діяти Наукове товариство у Києві, засноване у 1907 р.