Перспективи макулатурного ринку в Україні

Слід пам’ятати що у виробництві паперу з макулатури витрачається значно менше електроенергії і води, у порівнянні з виготовленням паперу з деревної целюлози.

Сьогодні макулатура складає 62 % в загальному обсязі виробництва паперу. Але далеко не вся макулатура збирається в Україні, хоча, за підрахунками спеціалістів, щорічно в країні можна збирати 1,5 млн. тонн вторинної сировини. Але з цієї кількості на перероблення йде лише 600 тис. тонн, а інша - гниє на звалищах. Замість того, щоб переробляти свою вторинну сировину на нову високоякісну картонно-паперову продукцію, держава імпортує 100 тис. тонн макулатури для паперової галузі, втрачаючи при цьому не тільки гроші, але і деревину. Тобто відсутність сортування твердих побутових відходів призводить до витрати грошей на закупівлю чужих відходів замість того, щоб використовувати свої. А для цього слід впроваджувати заходи, які дозволять збирати і переробляти всю макулатуру, що, як показує практика європейських країн, є прибутковою галуззю економіки. Але для початку необхідні інвестиції, які швидко і повністю себе оправдовують.

У Європі рахують гроші і зберігають ресурси. Так, в країнах Євросоюзу один раз на тиждень старі газети збирають в пакети і виставляють за двері. На вулицях багатьох міст встановлені спеціальні газетозбірники. В Японії макулатура закуповується і поступає на склади вторинної сировини з супермаркетів, магазинів, підприємств, що виготовляють продукцію з паперу і картону, а також з домогосподарств (частина - в обмін на різні господарчі товари).

У Європі щорічно збирають понад 50 млн. тонн макулатури, зберігаючи таким чином 1,5 млн. га лісу.

Фінляндія має тільки 2 % світових запасів лісу, і в той же час виготовляє 25 % світового обсягу паперу. Чи варто говорити, що ця країна є лідер з використання макулатури? До числа ощадних увійшла і Німеччина.

Збирання макулатури - це не промисел бідних і жебраків, а важлива галузь економіки, що дає змогу зберігати природу і державні кошти Голландії, Норвегії, США і Канаді, іншим країнам світу.

Настав час і нам бути європейцями не за рівнем цін, а за рівнем хазяйнування.

В національній доповіді про стан навколишнього природного середовища в Україні зазначається, що однією з найбільш гострих державних і природоохоронних проблем є проблема побутових відходів. А тому, впровадження системи поводження з відходами в масштабах країни матиме економічний, екологічний і соціальний ефекти, тобто збирання і перероблення макулатури дійсно має позитивне і важливе значення для економіки.

Площа лісового фонду України - близько 10 млн. га., що складає 15 % території країни, що в 2 рази нижче чим в Європі. Сміттєзвалища займають площу більше 260 тис. га. На сьогоднішній день на них накопичилось більше 30 млрд. тонн промислових і побутових відходів. Щорічно їхня кількість зростає майже на мільярд тонн, 40 % відходів, за рахунок яких зростають звалища, складають папір і картон, які можуть і повинні бути сировиною для виробництва пакувальної і друкованої продукції. Збирання паперу в окремі контейнери дає змогу значною мірою підвищити обсяги заготівлі макулатури. Папір гниє на звалищах, а ми закуповуємо сировину за кордоном

Однак, слід зазначити, що в останні роки в країні проявилась тенденція до підвищення обсягів збирання і заготівлі відходів паперу та картону як вторинної сировини. У порівнянні з минулими роками використання макулатури виросло на 9,4 %. В цілому частина використання відходів по відношенню до їхніх ресурсів складає 4,7%, а тому стан використання вторинної сировини, якщо співставити відповідні показники з обсягами ресурсів, є недостатнім. Це стосується і макулатури. Як приклад - показники частки відходів провідних країн світу, які були перероблені повторно,: в США - 25%, Великобританії - 22%, Нідерландах - 64%, Данії - 41%, Німеччині - 57%. У Європі компанії, що причетні до перероблення вторинної сировини, мають пільги, їм виплачують «екологічні гроші». Так, в Прибалтійських країнах підприємствам платять 3 — 5 дол. США за кожну тонну заготовленої та переробленої макулатури. Небагато, але це - стимулюючий фактор.

Легко порахувати, що, працюй наші підприємства у Балтії, на заготовлені 600 тис. тонн макулатури вони отримали б 1,8 - 3,0 млн. дол. США. Це, без сумніву, сприяло б не тільки зацікавленості підприємств у подібній сфері діяльності, але і залученню інвестицій в технічне удосконалення процесів перероблення вторинної сировини.

Адже для перероблення паперу і картону без шкоди навколишньому середовищу та виготовлення з них якісного товару необхідні сучасні обладнання і технології, які частіше всього завозяться з-за кордону, а підприємства повинні платити попередньо за саме придбання, ПДВ та імпортне таможне мито (від 5%). Власне, в Україні ввізні таможні мита на споживчі товари нижче, ніж на оснащення, на якому ці товари можна виготовити. Тому вигідніше макулатуру експортувати, ніж переробляти.

До того ж, у зв'язку з відсутністю національної системи роздільного збирання сміття, більша частина паперу і картону, так або інакше, не попадає на переробні підприємства. Адже, згідно зі статистикою, одна тонна переробленої макулатури зберігає 17 дерев від вирубання і 30 тонн води від забруднення. В Україні не залишилось чистої води, а рівень лісистості, за опублікованими даними, складає 15 %, що нижче цього показника в Європі в два і більше рази. Щорічне використання 400 тис, тонн макулатури дає змогу Україні економити 350 тис. тонн целюлози і зберегти більше 100 тис га лісу. До речі, дорослі дерева, які ростуть на території 1 га, за добу очищають приблизно 12 тис. м³ повітря.

Це розуміють в розвинених країнах, і визначають пільги підприємствам-переробникам вторинної сировини, а також проводять інформаційні компанії на користь «макулатурингу». Зокрема, якщо ви не турбуєтесь за макулатуру в Німеччині, вас називатимуть «екологічним злодієм», у Японії «суботники» і «макулатуринги» є соціально відповідальними заходами.

За даними конфедерації Європейських виробників паперу (СЕРІ) з початку 1990-х років обсяги перероблення макулатури у світі виросли майже на 70%, у Європі - на 55%. Для виробництва паперу і картону у 2012 р. ступінь утилізування цієї сировини зріс на 1 % у порівнянні з 2011 роком.

За загальних запасів макулатури, що оцінюються в 230 - 260 млн. тонн, у 2000 р. було зібрано біля - 50 млн. тонн макулатури, у 2001 р - більше 52 млн тонн, у 2006 р - майже 63, 5 млн. тонн, а в 2012 році прогнозувалось зростання збирання макулатури більше 90 млн. тонн. При цьому середньо світовий рівень споживання складає 48%. За оцінками авторитетної міжнародної асоціації Credit Lyonnais securifies сьогодні 40% всіх потужностей Європи з виробництва картону і паперу працюють на вторинній сировині.

А як у нас?Збирання і здавання макулатури в Україні вважається м’яко висловлюючись, справою не солідною. Ні про яку екологічну і економічну складові мова взагалі не йде, поруч гори сміття, а 1 кг макулатури приймають від населення майже за безцінь, в школах вже давно відсутнє добровільно-примусове збирання цієї сировини,— мабуть, вважають пережитком радянського періоду.

Хоча в період «розвитого соціалізму», коли популярним було слово «дефіцит», яке стосувалося майже всіх товарів, держава звернула увагу на збирання і перероблення макулатури. Була налагоджена достатньо ефективна на той період загальносоюзна система приймання використаного паперу і картону від населення, яка діяла до 1991 р. завдяки масштабній агітації, обсяги збирання макулатури були суттєвими, але з розпадом СРСР ця система розвалилась і до цих пір практично не працює.

Шляхами позитивного вирішення проблеми, на наше переконання, є:

По-перше, необхідні інвестиції, а для їхнього залучення, звільнити від ПДВ і ввізного таможнього мита імпортоване обладнання, необхідне для структурної перебудови економіки.

По-друге, необхідне введення платежів за використання паковання, за рахунок чого в багатьох країнах організовано збирання і перероблення відходів. Також необхідно розуміти, що заінтересувати підприємця займатися таким видом діяльності може пільгове оподаткування. В цьому плані надії покладаються на новий Податковий кодекс, який має бути розроблений і прийнятий Верховною Радою. В деяких Європейських країнах встановлені податки за 1 кг використаного паковання, які треба платити тільки у випадках, коли компанія, фірма не виконали встановлені в країні завдання з перероблення ВП. Розміри екологічних податків за використане паковання, (€/кг) наведені в табл. 4

Таблиця 4 Екологічні виплати за використане паковання, €/кг

Пакувальний матеріал	країна
Болгарія	Латвія	Литва	Угорщина	Польща	Словаччина	Естонія
Папір,картон	0,27	0,020	0.23	0,06	0,17	0,02	1,2
Скло	0,08	0,236	0,26	0,03	0,07	0,01	0,6
Алюміній	0,23	0,090	0,75	0,06	0,035	0,10	2,4
Жерсть	0,04	0,090	0,75	0,05	0,21	0,03	2,4
Полімери	0,91	0,570	0,52	0,14	0,70	0,12	2,4
Комбіновані матеріали	0,69	0,020	0,58	0,18	—	0,17	1,2

 

* У Литві за 1 кг ПЕТФ треба платити € 0,58

 

По-третє, вирішенню проблеми допоможе пільгове кредитування (за рахунок держави) створення нових виробництв або технічного переоснащення діючих. Накінець, не зайвим буде цільове субсидування заходів щодо збирання і перероблення паковання та інших відходів.

Слід зазначити, що вторинна сировина придатна для виробництва картону, газет і деяких видів паковань. Для виготовлення глянцевого паперу, поліграфічної і рекламної продукції необхідна паперова продукція, що виготовлена з целюлози. Однак, в передових країнах світу (США, Німеччина, Фінляндія, Франція) з високорозвиненою целюлозно — паперовою галуззю, застосовуючи сучасне обладнання та новітні технології для перероблення вторинної сировини (відходів використаного паперу та картону) і підготовки паперової маси, очищення, виливання та формування з неї полотна паперу, виготовляють високоякісні види паперу для офісної техніки та офсетного друку, в композиції яких використовується лише 20% целюлози, а 80% — макулатури.

Макулатурний ринок України перспективний ще за однієї причини — паперова галузь України, не маючи власного виробництва целюлози, повністю залежить від імпорту сировини та картонно-паперової продукції з інших країн, наприклад, завозиться майже половина паперу для друкування газет, книг тощо. За прогнозами експертів, щорічно в Україні буде споживатися понад 2 млн. тонн паперу і картону, при цьому імпорт буде складати 1,2 мли. тонн на рік, а це означає, що в країну буде завезено на 1 млрд. дол. США продукції.

В Україні існує дефіцит макулатури до 150 тис. тонн на рік, а тому галузеві підприємства повинні укладати контракти на закупівлю макулатури за кордоном, хоча з такою практикою необхідно покінчити і використовувати повною мірою власні ресурси.

Так, за даними Держкомстату України за січень - листопад 2009 р. експорт паперу і картону приніс державі біля 635 млн. американських доларів (1,4% від всього експорту), а імпорт склав біля 2 млрд. дол. США збитків (2,2% від всього імпорту товарів і послуг). Зростання частки рециклінгу (перероблення, утилізації) відходів картону та паперу дозволить значною мірою скоротити витрати на ввезення зарубіжної продукції.

Адже підвищення якості послуг повинно позначитись і на вигляді міста, наприклад, Києва, столиці України, яка значною мірою поступається за чистотою, наприклад, Парижу і Будапешту, столицям з таким, як у нас населенням.

Незважаючи на окремі успіхи природоохоронної діяльності світового співтовариства, тверді побутові відходи з кожним роком вносять все більш вагомий внесок у погіршення екологічної ситуації в світі. Україна також не є винятком в цьому відношенні. На кожного мешканця країни припадає до тонни твердих побутових відходів щороку. В наших населених пунктах утворилось десятки тисяч нелегальних звалищ, які вилучають значні площі землі, придатної для ведення сільськогосподарського виробництва. З метою посилення законодавчого контролю в сфері обороту ТПВ Верховна Рада України 02.06.2009 р. прийняла ряд змін до Законодавчої бази, які передбачають більш жорсткі заходи, що застосовуються до громадян і посадових осіб, які не виконують вимоги в сфері поводження з відходами:

1. Кодекс України «Про адміністративні правопорушення» - підвищена сума штрафу за невиконання вимог у сфері поводження з відходами громадянами України з 50 до 100 неоподаткованих мінімумів, посадовим особам з 50 до 150 неоподаткованих мінімумів.

2. Закон України «Про відходи» розширює повноваження місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в сфері контролю виконання громадянами України вимог поводження з ТПВ і дає можливість накладати адміністративні стягнення у випадках порушення цих вимог.

3. Закон України «Про міліцію» передбачає контроль виконання громадянами України дотримання вимог поводження з ТПВ і накладання адміністративних штрафів у випадку порушення цих вимог.

Безвідповідальне поводження з ТПВ — справжнє лихо для України, яке пагубно впливає на всі компоненти навколишнього природного середовища: атмосферу, водні ресурси, ґрунт, рослинний і тваринний світ. Хочеться сподіватись і вірити, що вищезгадані законодавчі приписи будуть почуті громадянами країни, а на розум і гаманець «незрозумілих» буде впливати «роз'яснювальна робота» місцевих органів внутрішніх справ і органів місцевого самоврядування.

Головні законодавчі вимоги до населення в сфері поводження з ТПВ полягають в наступному:

- розміщення ТПВвиключно в призначених для цього місцях для мешканців міст це, перш за все, контейнери перевізників, які обслуговують територію проживання;

- укладання договорів з перевізниками ТПВ за відсутності договорів на обслуговування території;

- своєчасна сплата послуг з вивезення ТПВ.

Розробленню та впровадженню ефективної системи утилізування відходів сприятиме, на наше глибоке переконання, вивчення та врахування позитивного досвіду європейських країн, адаптувавши його до конкретних національних і економічних особливостей нашої країни.

Так, в Англії, щодо сортування відходів діє закон один для всіх:

штраф в 1000 фунтів - серйозна стаття витрат для сімейного бюджету, і виписати його можуть не тільки за хаотично зібране сміття, але і за розміщення не того сміттєвого контейнера перед будинком у визначений день - щоб не затримувати прибиральників.

А сміттєвих контейнерів тут три: зелений – для органічних і харчових відходів, сині – для сміття, що підлягає переробленню, а чорні – для сміття, що не підлягає переробленню.

З британцями в педантичності можуть позмагатися лише німці, які систему збирання, сортування та перероблення відходів налагодили ще в

90-х роках минулого століття.

Об’їдки, траву, волосся і виключно білі серветки з паперу німці викидають в сірі або коричневі баки, що призначені для органіки. Папір і картон – в сині, метал, тетра – паки і пластик – в жовті пакети.

Раз на рік мешканцям Німеччини приходять повідомлення – з розписом на рік вперед, коли та за яким сміттям будуть приїздити машини.

Баки для скла розміщенні не перед кожним будинком, їх розташовують по два – три на квартал. Вони також різні, оскільки скло утилізують за кольором – окремо зелене, коричневе і біле. Зазвичай скло не можна викидати рано вранці, пізно ввечері, в неділю і в обідню перерву в будні дні, щоб не порушувати спокій мешканцям протягом всього дня.

Що стосується пластикових пляшок і жерстяних банок, то німці їх здають по 25 центів за одиницю.

Чи вийде в Українських законодавців навести чистоту та порядок за європейським зразком покаже час, а запропонований законопроект як регулюючий інструмент пропонує лише штрафи. Однак, на нашу думку, перед їхнім введенням слід вирішити ряд інших проблем.