Тема 21 . Психологічні особливості діяльності диспетчера служби «01», керівника гасіння пожежі, особового складу підрозділів пожежної охорони, інженерно-інспекторського складу

Психологічні аспекти діяльності диспетчера центрального пункту зв’язку. Основні елементи режиму роботи диспетчера: оптимальний, параекстремальний, екстремальний. Психологічні фактори, які впливають на працю диспетчера (нервово-емоційна напруженість, очікування). Зміст професійної діяльності в процесі несення бойового чергування. Психо-фізиологічні та соціально-психологічні фактори, що впливають на працездатність особового складу. Діяльність КГП в екстремальних умовах. Вплив небезпечних факторів пожежі на КГП і особовий склад підрозділу. Негативні екстремальні умови в діяльності КГП та можливість зміни мислення, порушення норм поведінки, спілкування; помилки.

 

Для успішного ведення бойових дій, керівництва особовим складом пожежних підрозділів керівнику гасіня пожежі необхідні професійні знання пожежної справи, уміння застосовувати їх на практиці, високі морально-бойові і психологічні якості. Він несе відповідальність за організацію рятівних робіт і дій по гасінню пожежі, безпеку особового складу, збереження техніки і пожежного обладнання. Успіх гасіння пожежі багато в чому залежить від правильної оцінки обстановки і прийнятих ним рішень.

Керівник гасіння пожежі виконує такі функції: організаційну (організувати взаємодію підрозділів пожежної охорони і забезпечити виконання ними поставлених задач, визначити вирішальний напрямок, необхідну кількість сил і засобів, способи і прийоми бойових дій; прийняти рішення і поставити бойові задачі перед підрозділами); прогностичну (уміння спрогнозувати протіканя пожежі, осмислити фактори які впливають на неї, визначити фактори від яких буде залежати успіх вирішення бойового завдання); розвідкову (провести розвідку й оцінити обстановку на пожежі безупинно стежити за змінами обстановки на пожежі, установити наявність загрози людям, їхнє місцезнаходження, шляхи і способи рятування людей та матеріальних цінностей, розмір пожежі, що горить, шляхи поширення вогню; небезпеку вибуху, отруєння, обвалення конструкцій, наявність легкозаймистих і отруйних речовин, електроустановок і електромережі під напругою, необхідність евакуації майна і матеріалів, а також захисту їх від вогню, води і диму; необхідність і місце розкриття і розбирання конструкцій будівлі; можливі шляхи і напрямки введення сил і засобів); емоційно-вольову (діяльність керівника гасіння пожежі в екстремальних умовах вимагає від нього високорозвиненого самовладання, уміння протистояти дії різних об'єктивних і суб'єктивних стрес-факторів, уміння зберігати високу працездатність, не губитися, знаходити вихід з важких умов), навчально-виховну (уміння навчати підлеглих під час професійної підготовки, впливати на формування їх як спеціалістів своєї справи, набуття педагогічної майстерності, розуміння індивідуальних особливостей підлеглих та ін.).

Суть психологічної підготовки керівника гасіння пожежі полягає у у розвитку та вихованні таких якостей як: здатність оцінювати обстановку, передбачати її зміни в залежності від характеру й умов гасіння пожежі; командирське мислення й уміння приймати в екстремальних умовах правильне рішення; вироблення правильного уявлення про психологію поводження людей на пожежі і вміле керування ними; емоційно-вольової якості, здатність впливати на особовий склад пожежних підрозділів у критичні хвилини, заражати їхньою енергією, оптимізмом, упевненістю; схильності до виправданого ризику, умінню взяти на себе відповідальність за прийняте рішення; швидкості і правильності орієнтування, почуття простору і часу; навичок командної мови, точності й емоційно-вольовій насиченості усних наказів, розпоряджень, уміння використовувати особистий приклад і слово для позитивного впливу на психічний стан і бойову діяльність особового складу пожежних підрозділів у різних бойових умовах і ситуаціях.

У психологічній підготовці особливого значення слід надавати розвитку: сприйняття (таких якостей як: точність, швидкість, повнота); пам’яті (таких якостей як: швидкість, мобілізаційна готовність); уваги (особливо таких якостей як: розподілення переключення, концентрація, оперативна рухливість); командирського мислення (тактичного, оперативного мислення, та таких якостей як: швидкість, самостійність, критичність); Основними методами вироблення таких якостей є: проведення на заняттях групових вправ, навчань, досліджень і розбору пожеж, спостереження, самоспостереження.

Самостійна робота офіцерського складу пожежних підрозділів, над рішенням пожежно-тактичних задач є ефективним засобом розвитку професійного мислення, прийняття самостійних рішень. Підготовка професіонала вимагає обов’язкового аналізу специфіки професійних задач, стратегій їхнього розв’язання. Велике значення для професійного мислення керівника-пожежного має “почуття” підлеглих, дії, почуття проблемної ситуації. Тому така підготовка повинна сприяти нагромадженню кількості знань і прийомів дій, необхідних для успішного гасіння пожеж, розвитку мислення, вмілому застосуванню під час навчання проблемного методу (створення моделей проблемних ситуацій, проблемний виклад, проблемні питання). З практичною метою навчання з розв’язання проблем важливо класифікувати згідно типів проблемних ситуацій: показові задачі які містять питання, а відповідь необхідно знайти; відкриті задачі які містять питання, зрозумілий процес розв’язування та невідомий критерій того, що є рішення; риторичні задачі, які чітко сформульовані кимсь (не тим хто їх розв’язує), обов’язково мають рішення (прикладом таких задач є кросворди); ситуації самостійної постановки проблеми – проблемна ситуація найчастіше не усвідомлюється повністю, а проблемна задача відрізняється від проблемної ситуації тим, що вона усвідомлена суб’єктом і описана словесно або в знаковій формі

Під час психолого-педагогічної підготовки слід звернути увагу на розвиток творчості керівника гасіння пожежі. Творча діяльність та творча активність формує визначену установку мислення, пошук.

Для розвитку таких здібностей керівника гасіння пожежі, як: оцінка обстановки, вольових якостей, уміння керувати своєю поведінкою і поводженням з підлеглими, заняття з психологічної підготовки повинні проводитися в умовах, максимально наближених до бойових для цих цілей можуть служити смуги психологічної підготовки, навчальні полігони. Наближення умов навчання до максимально бойових корисно не тільки для психологічного загартування керівника, але і для розвитку в нього схильності до ризику.

На заняттях корисно давати суперечливі умови задач. Це необхідно для вироблення в керівників підрозділів критичності в підході до оцінки тих факторів, з якими вони можуть зустрітися на пожежі. Необхідно вимагати від дослідницького підходу, глибокого аналізу і синтезу, зіставлення і порівняння, уміння робити обґрунтовані висновки та умовиводи.

Слід приділяти значення своєчасності та якості проведення розбору пожеж, де основна увага повинна зосереджується на вивченні й аналізі факторів, що визначають ефективність гасіння пожежі: якості розвідки й оцінці обстановки на пожежі, своєчасності і правильності прийнятих рішень, постановці задач, взаємодії між підрозділами, що сприяє підвищенню професійної майстерності керівника (такий аналіз характеризується умінням оцінити дії підлеглих та свої, визначити ініціативність та розумний ризик підлеглих, сміливість та відвагу).

Під час занять з психологічної підготовки з проблем розбору дій по гасінню пожежі доцільно використовувати наочність (ілюстративний матеріал, фотографії, відеофільми, на яких відображені фрагменти реальних пожеж).

Сильна воля керівника дозволяє керувати в кризових ситуаціях, бути прикладом для підлеглих, надихати їх на виконання бойової задачі. Для виховання волі велике значення відіграють бойові традиції частин пожежної охорони, фільми про героїчні вчинки пожежних, фізична підготовка, пожежно-прикладний спорт. У розвитку волі велика і роль самовиховання. Кожен командир пожежного підрозділу повинний пред'являти до себе найвищі вимоги.

Газодимозахисна служба пожежної охорони забезпечує виконання бойової задачі у непридатному для дихання середовищі. Основними функціями газодимозахисника є: розвідкова, гасіння пожежі (робота зі стовбурами, генераторами високократної піни, розкриття окремих конструкцій); рятувальна (евакуація людей та матеріальних ціностей, вибухонебезпечних матеріалів); забезпечуюча (створення нормальних умов для підрозділів, що здійснюють гасіння пожежі шляхом видалення диму, зміни напрямку газових потоків, видалення речовин, перекриття апаратів і трубопроводів, з яких при горінні виділяються отруйні чи пари газів, горючих і легкозаймистих рідин).

Психологічна підготовка газодимозахисників здійснюється на учбово-тренувальних заняттях, навчаннях, в тепло-димокамерах, обстановці близькій до бойової при гасінні пожежі. Рівень нервово-психологічної напруги газодимозахисників в бойовій обстановці залежить від індивідуальних особливостей кожного та професійної майстерності.

Тренування в теплодимокамері забезпечує адаптацію організму пожежного до умов обстановки близької до бойової. Рівень підготовки газодимозахисника залежить від послідовності і системності проведення тренувань. Дослідник Самонов О.П. визначає, що оптимальний рівень адаптації організму пожежного до бойового середовища підтримується при періодичності проведення тренувань не менш одного разу в 20—30 днів. Як правило, на першому етапі тренувань фізіологічні показники стану газодимозахисника дуже високі. Так, частота пульсу може досягати 180—190 ударів у 1 хв, тиск— 190/110 мм. рт. ст., температура тіла 39° С, витрата кисню складає 4—5 л/хв. У процесі наступних тренувань ці показники приходять до норми. Стабільність фізіологічних показників у перед виконанням завдання свідчить про психологічну готовність газодимозахисника до виконання бойових завдань. Ефективність психологічної підготовки газодимозахисника буде залежати від знання керівником індивідуально-психологічних якостей бійців (темпераменту, особливостей характеру, вольових та моральних якостей, емоційних особливостей, емоційно-вольову стійкість і фізичну втому).

Газодимозахисників слід навчати контролювати свій пульс на всіх стадіях роботи: перед початком, у процесі і після закінчення. Контроль за своїм станом дозволяє починаючим газодимозахисникам виявити високу активність на заняттях, виробляє свідоме ставлення до емоційних переживань, привчає контролювати і підкоряти емоції вольовим прагненням. Замічено, що пожежні звичайно виявляють велику нервозність у тих випадках, коли вони не упевнені у своїх діях, не звикли до середовища підвищеної небезпеки, не вміють звертатися з киснево-ізолюючим протигазом, сумніваються в надійності його роботи. Особовий склад добре повинен знати устрій протигазів і правила їх експлуатації. Впевненість у надійності киснево-ізолюючих протигазів усуває негативні емоційні переживання під час практичних занять і в бойовій умовах.

О.П.Самонов також визначає, що на психічний стан газодимозахисника впливає добре налагоджений двосторонній радіозв'язок керівником, так його впевнений голос підбадьорює підлеглих. Поганий зв'язок або його відсутність знижує працездатність, порушують нормальну психічну діяльність.

Психологічні дії диспетчера центрального пункту пожежного зв'язку диспетчера пункту зв'язку частини, можна розділити на такі групи: вивчення оперативної обстановки в районі виїзду частини; прийом інформації; збереження та переробка інформації; ухвалення рішення; передача інформації в оперативний штаб пожежегасіння, різним службам; прийом і передача інформації (наказів, розпоряджень) начальника гарнізону, відповідального чергового, інших посадових осіб; узагальнення і точне збереження інформації, що наступила з місця пожежі під час гасіння пожежі. О.П. Самонов виділяє три режими роботи диспетчера: оптимальний, параекстремальний та екстремальний.

Оптимальнийрежим протікає в процесі вивчення диспетчером оперативної обстановки в районі виїзду частини, гарнізону. Для нього характерна нормальна робота засобів зв'язку, робоча обстановка є звичної, мислення диспетчера носить механічний характер. Головну роль на цьому етапі грають раніше придбані диспетчером навички, застосовувані без напруги уваги, у звичному темпі.

Параекстремальний режим, тобто перехідний режим оптимального до екстремального, виникає тоді, коли надходить повідомлення про пожежу. У цей період диспетчер виконує основні роботи: приймає повідомлення, уточнює адреса і найменування об'єкта; визначає район виїзду частини, у якому знаходиться об'єкт, передає вказівки на виїзд частини; уточнює (при можливості) дані про пожежу (що горить, на якому поверсі, є чи загроза життю людей, чи видно полум'я і т. ін.); уточнює чи подається на об'єкт підвищений номер виклику автоматично і чи висилаються спеціальні автомобілі. Якщо об'єкт віднесений до такого розряду, дає указівку відповідним частинам на виїзд; оповіщає про пожежу оперативний склад гарнізону та спеціальні служби міста. Психологічна підготовка диспетчера пункту зв’язку повинна бути спрямована на розвиток уваги та сприйняття інформації.

Екстремальний режим виникає в період одержання диспетчером повідомлень з місця чи пожежі інших бойових дій пожежних підрозділів, що вимагають від нього в мінімально короткий термін прийняти рішення про висилку додаткових сил для рятування людей та гасіння пожежі. Екстремальні умови потребують концентрації, стійкості та обсягу уваги, добру слухову пам’ять, високорозвиненого самовладання, уміння швидко проаналізувати інформацію, що надходить, і вчасно прийняти рішення, усвідомлення відповідальності за наслідки своєї діяльності.

Успіх діяльності диспетчерів багато в чому залежить від рівня професійних знань і умінь працювати з різною апаратурою засобів зв'язку (знання устроїв засобів зв'язку, знання прийомів впливу на психіку людей, що передають інформацію про пожежу, тактико-технічні дані пожежних автомобілів та пожежно-тактичну характеристику об'єктів); від стану його психічної готовності до виконання дій.

З метою психологічної підготовки диспетчера до дій в екстремальних умовах доцільно практикувати проведення спеціальних тренувань в умовах близьких до реальності, звертання до таких методів психологічної підготовки, як аутогенне тренування, самонавіювання та самонаказ.

Психічний стан визначається сукупністю особистих якостей людини: особливостями темпераменту; інтересом до роботи, прагненням удосконалювати своя майстерність; здатністю тверезо оцінити обстановку при виникненні стресових ситуацій; кмітливістю й емоційно-вольовою стійкістю; швидкістю переключення і стійкістю уваги. Керівники підрозділів повинні враховувати їх при виборі індивідуальних засобів виховання своїх підлеглих.

Психічний стан диспетчера багато в чому залежить і від правильної організації його праці, планування устаткування і розміщення робочого місця з урахуванням психофізіологічних характеристик і антропометричних даних, які дозволять йому ефективно виконувати свою роботу (розміщення пульту керування, його форма, що найбільш зручна для роботи, розміри, розташування приладів на пульті, спеціальним сидінням, що забезпечує підтримку зручної, ненапруженої робочої пози диспетчера, дотримання норм освітлювання, температури та вологості повітря за встановленими параметрами, кольору стін приміщень, наявності кімнати відпочинку).

 

Питання для самоконтролю.

 

Визначте основні функції які виконують: а). керівник гасіння пожежі; б). бійці газодимозахисної служби; в). диспетчери чергового караулу.

Дайте характеристику психологічній підготовці: а). керівник гасіння пожежі; б). бійці газодимозахисної служби; в). диспетчери чергового караулу.

Які професійні психічні якості слід розвивати під час психологічної підготовки: а). керівник гасіння пожежі; б). бійці газодимозахисної служби; в). диспетчери чергового караулу.