Студопедия Главная Случайная страница Задать вопрос

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Тема 22. Психологічна підготовка пожежників як важливий елемент професійної підготовки. Професійний психологічний відбір працівників пожежної охорони




Зміст понять «професійна придатність», «професійний відбір», «професійний добір», «професіограма», «психологічна підготовка», «завдання психологічної підготовки», «готовність», «види психологічної підготовки»», «вогнева смуга психологічної підготовки пожежників». Професійна орієнтація. Суть та зміст професійного відбору. Професійна придатність. Етапи професійного відбору. Основи професіографії. Методи психологічної вивчення діяльності пожежників. Поняття психологічної підготовки. Школи науковців по вивченню питання «психологічна підготовка пожежників», психологічна готовність, завдання психологічної підготовки. Нормативної елементи МВС України, що регламентують здійснення психологічної підготовки у підрозділах пожежної охорони. Матеріально-технічна база та види психологічної підготовки. Структурні елементи майстерності пожежників.

Придатність людини до конкретного виду праці, трудової діяльності визначається методами професійної орієнтації та професійного відбору. Першим етапом у виявленні можливостей до професії та її виборі є професійна орієнтація молоді на майбутню професію. Систему профорієнтації, що існує у нашій освіті спрямовано на формування свідомості юнаків та дівчат.

Професійна орієнтація – це система заходів, спрямованих на виявлення особистих особливостей, інтересів здібностей кожної людини з метою надання допомоги її у правильному виборі професії, яка найбільш відповідає її індивідуальним якостям та можливостям. Виховна робота з професійної орієнтації починається в школі і являє собою цілеспрямований комплексний процес: введення в навчальні програми матеріалу про особливості різних професій, гуртків, факультативів по засвоєнню азів тої чи іншої професії, зустрічей з ветеранами, майстрами професійної справи, екскурсії на виробництво, вечори тощо, представники пожежної охорони (навчальних закладів, УПО, пожежних частин, батьків та ін.). Успіх профорієнтації залежить від сумісної взаємодії сім’ї , школи, громадськості та вмінь і авторитетності людей, які проводять роботу з профорієнтації.

Останнім часом особлива увага приділяється важливій проблемі - професійному відбору до пожежної охорони, вона зумовлюється соціальними проблемами суспільства, оскільки він є важливим резервом підвищення якості, ефективної діяльності спеціалістів, надійності сучасного пожежно-технічного озброєння. Профвідбір сприяє підвищенню стабільності колективів пожежної охорони, зниженню відсівів особового складу, покращанню якості комплектування підрозділів.

Профвідбір – це система заходів що дозволяє виявляти людей, які за своїми індивідуальними якостями найбільш придатні до навчання і подальшої професійної діяльності згідно обраної професії. Профвідбір визначає професійну придатність що означає певну характеристику, відображаючи можливості людини по оволодінню будь-якої професіональної діяльності. Професійна придатність може бути двох типів:

абсолютна - до професії де необхідні спеціальні здібності;

відносна – до професій, оволодіння якими доступно практично для будь якої здорової людини.

Професійна придатність оцінюється за такими критеріями: медичні показники, увага звертається на ряд показників, які викликають зниження надійності в роботі і сприяють розвитку захворювань, пов’язаних із професійною діяльністю; показники психічного здоров’я (стан нервової системи, слуху, зору, серцево-судинної та дихальної системи, так, наприклад водіям пред’являються вимоги у відношенні до нервово психічного здоров’я, гостроти зору, світовідчуття). Відбір по даним освітньої підготовки (конкурсні іспити). У процесі відбору можна виділити декілька етапів.

Перший етап - психологічне вивчення професії з метою виявлення вимог до людини. При цьому повинна бути розкрита внутрішня структура діяльності і дані про психічні процеси та про їх взаємозв’язок, що необхідні для даної діяльності. Джерелами про професійну діяльність можуть стати вивчення різних документів, інструкцій, наказів, статутів, які регламентують діяльність, спостереження за діяльністю, бесіда із спеціалістами про особливості професії, фото та кінозйомка, тощо.

Інформація про професію узагальнюються у професіограмі в якій:

вказуються особливості даної професійної діяльності, основні дії, їх послідовність, необхідна спеціальна підготовка, що вимагає знань, умінь, режиму праці, відпочинку, санітарно-гігієнічних умов, характерні психофізіологічні стани (монотонність, втомленість, емоційна напруженість), об’єм і характер інформації, що переробляється фізична та інтелектуальна важність праці тощо;

потім оцінюється ступінь значимості різних психічних якостей і властивостей для ефективного виконання певної діяльності, формулюються вимоги до професійно важливих якостей.

Професіограма – це сукупність загально – трудових і спеціальних умінь та навичок, необхідних для успішного здійснення нової професійної діяльності. Таким чином, це своєрідний перелік професійних умінь, навичок, якостей певної професії. Так професіограма газодимозахисника, автор якої М.А. Кришталь містить такі професійні риси як: розвинуте відчуття обов’язку; необхідність постійного вдосконалення; любов до професії; рішучість; витримка; енергійність; сміливість; самостійність; дисциплінованість; самокритичність; обачливість; холоднокровність. А також перелік таких психологічних властивостей: розвинена пам’ять; збереження працездатності; практичний тип мислення; вміння контролювати свої дії у складних ситуаціях; професійна інтуїція; оперативність мислення; хороша орієнтація в просторі; здатність швидко і точно рухатися; емоційна стійкість; ризик, якщо вимагають умови.

Другий етап – включає вибір психодіагностичних методів дослідження: методик, тестів за допомогою, яких визначаються і характеризуються психічні процеси і професійні дії. До методик пред’являються такі вимоги: прогностична цінність – її можливість виявити різницю психофізіологічних функцій у людей з різним рівнем професійної підготовленості; надійність методики – стабільність, результатів одержаних з її допомогою при повторних дослідженнях однієї і тої людини; диференційованість методики – означає, що кожна методика повинна оцінювати строго визначену функцію психіки людини.

Прикладом таких методик можуть слугувати і комплекс американських тестів по визначенню загальних здібностей людини – САТВ (12 тестів, які визначають 9 різних здібностей); методики “Шкала тривожності” Дж. Тейлора; Методика визначення рівня нервово психічної стійкості, методика з вивчення темпераменту, мінесотський багатопомірний опитувальник (ММРІ); методи контролю координаційних здібностей та роботи серцево-судинної системи (ССС) тощо.

Третій етап – психодіагностика; вивчення претендентів на оволодіння професією за допомогою обраних, існуючих методик.

Четвертий етап – передбачає психологічний прогноз успішності і послідуючої діяльності на основі співставлення відомостей про вимоги професії до людини і отриманих психодіагностичних даних, з виявленням оцінки особистісних характеристик; (ймовірності до адаптації до професії, можливості реакцій на появу екстремальних впливів).

Отже при проведенні психофізіологічного відбору, який становить частину професійного відбору вивчаються здібності людини до професії, та прогнозуються здатності людини до розвитку виявлених якостей.

Етапність профвідбору пожежників включає:

Попередній;

Медичний ( дослідження стану здоров’я, фізичного розвитку.)

Освітній вибір (виявлення рівня знань, які забезпечують успішне навчання.)

Соціально-психологічний (визначення психологічних якостей, мотивів, світогляду, морально вольових якостей. )

Психофізіологічний відбір(вияв ступені розвитку індивідуально, психофізіологічних властивостей, якостей, які відповідають професії пожежного.)

Таким чином, проблема попередження і гасіння пожеж має важливе значення. Велику роль під час гасіння відіграє техніка, але при цьому вирішальна роль все-таки належить людині, особливо її професійній підготовці, однією із складових частин якої є психологічна підготовка особового складу підрозділів. Згідно програми професійної підготовки рядового і молодшого начальницького складу Державної пожежної охорони МВС України, основними завданнями професійної підготовки є формування у рядового і молодшого начальницького складу високих моральних та бойових якостей, почуття колективізму і товариської взаємодопомоги, особистої відповідальності за виконання службового обов’язку дбайливого ставлення до пожежної техніки, майна, виховання у особового складу самовладання, витримки, психологічної стійкості до роботи в екстремальних умовах.

Професійна підготовка пожежного: стройова, бойова, тактична, службова, гуманітарно-соціальна та психологічна підготовка.

Психологічна підготовка – активізація здатностей особистості для певного виду діяльності, спрямована на формування і закріплення стійких якостей /знань, умінь, навичок/ необхідних в тій чи іншій діяльності, уміння вчасно користуватися своїми здібностями в певній галузі праці. Стосовно професій пожежного то забезпечення стану психічної готовності пожежного до дій в бойових обставинах. Психологічну підготовку характеризує: стан психологічної готовності. Проблемою психологічної готовності до різних видів діяльності психологи займаються з кінця 50-х років ХХ століття. У психології праці, спорту, соціальній, інженерній, педагогічній, військовій є немало матеріалів, що характеризують готовність людини до виконання певної діяльності. Різні автори по своєму підходили до визначення психологічної готовності. Так Н.Д. Лєвітов розумів її як “тимчасову готовність та працездатність”; Є.П. Ільїн – “як оптимальний робочий стан”; В.М. Пушкін та Л.С. Нерсесян трактували її як “готовність до екстремальної діяльності”; Г.Ц. Пуні – “стан психологічної готовності до змагань”; Є.Г. Козлов та В.А. Алаторцев називали його “станом психологічної готовності до змагання”; Ф.Генов – “мобілізаційною готовністю”, Д.Н. Узнадзе прирівнював “готовність” до “установки”. М.І. Дьяченко, О.М. Столяренко – “готовність до виконання бойового завдання” тощо. Вивченню стану готовності до діяльності приділяли увагу такі вчені як О.О. Ухтомський, М.І. Віноградов, Б.Ф. Ломов та інші. Готовність, на думку М.І.Дьяченка та Л.О. Кандибовича є необхідною передумовою успіху та ефективної діяльності людини. Готовність до іншого виду діяльності – це цілеспрямоване вираження особистості, що включає її переконання, погляди, відносини, мотиви, почуття вольової і інтелектуальної якості, знання, навички, уміння, установки, настрій на певну поведінку. Така готовність досягається в ході моральної, фізичної, професійної підготовки і є результатом всебічного розвитку особистості, діяльності, професії.

Психологічна готовність – це здатність мобілізувати психіку, настроїтися на доцільні дії в конкретній діяльності. Стан психологічної готовності пожежника до бойової діяльності, як і будь-який психічний стан є складним цілісним виявленням особистості. Він характеризується О.П. Самоновим за такими ознаками: прагненням виконати свій професійний обов’язок; в певністю у необхідності рішення бойового завдання; впевненість у своїх силах, надійності техніки і підтримці товаришів; прагнення активно, правильно швидко виконувати завдання; високою стресостійкостю; оптимальним рівнем емоційного збудження, що дасть можливість контролювати свої думки, почуття, поведінку і забезпечить високу ефективність на роботі. З урахуванням таких психологічних вимог п. п. до готовності особовий склад підрозділів повинен знати : психологічні фактори, які впливають на його діяльність під впливом психічних факторів.

Визначимо основні завдання психологічної підготовки особового складу пожежної охорони:

Озброєння знаннями з психології, психології діяльності, знання психіки людини.

Формування функціональної (професійної) надійності психіки. Розвиток професійних відчуттів, сприймань (швидка орієнтація в задимленому приміщенні.), почуття простору, часу, температури, оперативного мислення, уяви, мовленнєвої культури.

Попередження можливих змін психічного стану і помилкових дій під час виконання бойової задачі. Формування характеру, кращих рис.

Розвиток морально – вольових якостей (любові до професії, відповідальності, честі, рішучості, витримки, сміливості ).

Відпрацювання постійної внутрішньої готовності до індивідуальних і колективних дій. Навчання прийомам саморегуляції.

Цілеспрямованість і комплексне планування психічної підготовки, матеріально-технічне забезпечення, методичне забезпечення її ефективного проведення. Документація: модель, що являє собою задачі, зміст, форми і напрямки роботи, методичні розробки занять.

Таким чином, ми визначили суть психологічної підготовки пожежного, мету, завдання, актуальність, не розробленість проблеми.

Організація психологічної підготовки в підрозділах пожежної охорони.

Основними елементами організації психологічної підготовки є:

визначення змісту і об’єму психологічної підготовки з урахуванням специфіки об’єктів, що знаходяться під охороною;

реалізація всіх ланок в здійснені психологічної підготовки;

планування психологічної підготовки, матеріально – технічне і методичне забезпечення;

організація контролю психологічної підготовки.

Індивідуальний підхід полягає в тому, що навчання особового складу ведеться за урахуванням психологічних особливостей і можливостей кожного пожежного. Ефективність такого підходу залежить від уміння керівника психологічної підготовки або керівника занять використовувати прийоми психологічного впливу в залежності від властивостей характеру і темпераменту пожежного, його нервової системи особливостей сприймання, пам’яті, настрою та ін. Найбільш значно впливають на успішність освоєння професії пожежного:

Темперамент.

Сила нервової системи по збудженню.

Схильність до ризику.

І.П. Павлов зазначав, що темперамент становить найзагальнішу характеристику нервової системи яка визначає діяльність кожного індивідуума. В основі ВНД лежить різний стан таких властивостей нервової системи людини, як сила, врівноваженість, рухомість процесів збудження і гальмування. Сила нервової системи характеризується високою працездатністю, рухомою стійкістю, швидкістю спрацювання, здатністю стримувати свої почуття, малою втомою, високою посухостійкістю. Протилежність проявами характеризується відносна слабкість нервової системи. Врівноваженість обумовлюється стриманістю, посидючістю, здатністю чекати, рівністю настрою, терпеливістю. Рухомість характеризується швидкістю реакції, легкістю зміни почуттів, швидкістю сформування нових звичок.

Керівник підрозділу пожежної охорони повинен визначити міри впливу того чи іншого бійця. Так пожежні із слабкою нервовою системою потребують більшої уваги до них. Вони важко і довго переживають невдачі, хворобливо відносяться до покарань (стягнень),повільно звикають до нових умов і до колективу, усамітнюються, часто пасивні. Цих пожежних слід активно залучати до виконання нормативів вправ по ПСП і тактичні підготовці, інтенсивніше заставляти працювати на заняттях, їм необхідно навіювати впевненість у власних силах.

Пожежні з сильною нервовою системою більш активні на заняттях. Але якщо вони погано навчені, то в бойові обстановці можуть виявити недостатні результати. Дослідженнями встановлено, що правильно і добре підготовлені пожежні, які мають сильну нервову систему на пожежі проявляють розумну ініціативу вміло керують своїми підлеглими, чітко виконують накази і розпорядження. Вони відрізняються спокійною поведінкою, проявляють при зустрічі з перешкодами рішучість і сміливість, зберігають гарну працездатність в небезпечних умовах. У деяких пожежних виробляється особлива властивість особистості – схильність до ризику. В залежності від схильності до ризику пожежні показують різні результати як у виконанні спеціальних вправ, так і при гасінні пожеж.

У психологічній підготовці використовується матеріально технічна база що включає: наочність (альбом, слайди, відео, плакати, фільми, стенди); спеціальні тренажери (аудиторні); тренувальні майданчики; психологічні смуги, термодимокамери; навчальні полігони.

Використання наочності у психологічній підготовці в значній мірі допоможе подолати, знизити деякі психологічні ефекти під час зіткнення з ними у життєвій ситуації. За допомогою фільмів можна ознайомити особовий склад з фактами, які рідко зустрічаються та важко моделюються (реальні ситуації, загибелі, страхування людей), записи звуків, визначення по них тієї чи іншої події; осередок пожежі; альбоми мають фотографії з різними ситуаціями, обставинами, випадками, особами дій.

Розповсюдження в гарнізонах смуги психологічної підготовки, як вид підготовки для відпрацювання навичок роботи та психічної стійкості. Психологічні смуги це комплекс різних об’єктів, перенос і службово-навчальних ситуацій, що зв’язані однією метою, яка ставить тих хто навчається практично вирішувати складні психологічні задачі. У процесі систематичних занять на смугах формується: емоційно – вольова стійкість, сміливість, наполегливість, кмітливість, передбачливість, винахідливість; готовність до несподіваності; стійкість до ризику, вогню, перешкод; спостережливість; швидкість мислення, орієнтування, реакція; професійні навички і уміння по рятуванню людей у небезпечних ситуаціях.

Психологічна смуга розміщується як в одну лінію так і по прямокутнику, квадрату, колу. Основними снарядами її є місток над палаючою рідиною; палаючий задимлений лабіринт; висотна естакада з палаючими отворами на рівні 1 і 2 поверхів, фрагменти житлового будинку, башти і т. д. Навчання на психологічній смузі проводяться 2 – 3 рази на місяць, при повторних заняттях ситуації повинні ускладнюватися, наприклад: шум, вітер, дощ, вогонь, яскраве світло; зміни положення(мішені, ящиків, естакад, бар’єрів); постановка додаткових завдань (прокладання рукавних ліній, надання допомоги потерпілому, винос з вогню товариша, тощо); складні природні умови (мороз, темрява, хуртовина); завдання на проходження у різних засобах індивідуального захисту.

Тренувальні майданчики, на яких повинні бути прості тренажери: колоди, зруйновані сходини, жердина, трапеція, яма /1,5-2м /; електроустановки для гасіння струменем води під напругою ; “палаючи” цистерни; ліквідація вогню і виконання емоційно вольових вправ; стрибки на землю з висоти 2, 3,4 м; стрибки у воду з різної висоти; стрибки у довжину через глибокі ями; пересування по колоді / яка додатково гойдається, що закріплена на 2-3м над водою/; підйом по вертикальному канату, драбині на висоту 12-15м; стрибки через вікно на висоті 1 м. тощо. Заняття на майданчику слід проводити 1 раз у тиждень.

Найбільш наближені умови до бойових створюються на навчально тренувальних полігонах, де здійснюється професійна в тому числі і психологічна підготовка. До складу навчальних полігонів входять: теплодимокамери; наземні резервуари для нафтопродуктів та технічне обладнання хімічної промисловості; смуга перешкод.







Дата добавления: 2015-09-07; просмотров: 204. Нарушение авторских прав

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2017 год . (0.006 сек.) русская версия | украинская версия