Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Тема 23. Психологія управління. Особливості управління в підрозділах пожежної охорони




Зміст понять «психологія управління», «стилі керівництва», «функції керівника», «заохочення», «покарання». Поняття про управлінську діяльність. Стилі керівництва. Основні управлінські функції керівника. Критерії ефективності керівництва. Психологічна структура особистості керівника. Психологічні особливості управління силами і засобами на пожежі. Форми соціальних корекцій, поведінки підлеглих.

Робота з людьми – це одна з найскладніших важких і багатогранних форм людської діяльності. Але як на виробництві, так і в підрозділах пожежної охорони керівники приділяють основну увагу економічним показникам, технологічним процесам, стану звітності, готовності. Людину ж розглядають просто як робочу силу, тобто не як ціль, а як засіб виконання плану, завдань, гасіння пожеж. Це приводить до безініціативності, відчуження працівників від засобів виробництва. Соціологічне дослідження, проведені у 1989 році, показали, що в повну силу трудяться 1/3 всіх працюючих. А більшість тих, хто трудяться достатньо інтенсивно, заявили, що могли б значно підвищити продуктивність праці, якщо б були додаткові стимули.

Однак створити могутню систему мотивів і стимулів, які спонукають робітників повністю розкрити свої здібності, плідно працювати, неможливо без врахування психології людини і соціально-економічних закономірностей розвитку колективу.

Управляти – означає: а) передбачати – вивчати майбутнє встановлювати програму дій; б) організовувати – будувати подвійний організм: матеріальний і соціальний; в) розпоряджатися – приводити в дію персонал; г) погоджувати – пов’язувати і поєднувати; д) контролювати – спостерігати, щоб все відбувалось згідно встановлених правил та розпоряджень (Анрі Файоль).

Без управлінської діяльності не може існувати організація.

Основними управлінськими функціями є: планування, передача інформації, мотивація, регулювання, контроль.

Планування – це початок управлінської діяльності. План повинен задовольняти принципам: бути економічно обґрунтованим; спиратися на можливі організації; бути достатньо гнучким.

Організація. Хороші організатори ті, хто діє за принципами поділу праці, строгої дисципліни, регламентації повноважень, справедливості нагород , єдності цілей, централізації управління, стабільності робочих місць, нагороди ініціативних (А. Файоль).

Делегування повноважень – передача частини управлінських функцій більш низькому рівню з збереженням відповідальності.

Повноваження – це право приймати рішення.

Прийняття рішень – важливий елемент організаційної діяльності. Рішення поділяються на одноосібні, колегіальні і колективні.

Контроль – як основна функція може бути поточним, упереджуючим і підсумковим. Принцип контролю: передчасність, об’єктивність, розумність, відкритість, не повинен бути засобом особистого карального ставлення, індивідуальний підхід до підлеглих під час контролю.

Мотивація і регуляція – керівництво і взаємодія з людьми. Якщо у керівника нема надійної команди, то з іншими факторами мало що можна зробити. Коли у вас є штат, який складається з енергійних людей, то наступним кроком повинно стати стимулювання їх творчих здібностей (А. Моріта). Людям потрібні гроші, але вони хочуть мати задоволення від праці і гордитися нею (А. Моріта).

Регуляторами мотивації є: робоче середовище (комфортне робоче місце, низький рівень шуму, дизайн, чистота), винагороди (зарплата, справедливі заохочення, соціальні блага, житло, медобслуговування, дитсадок, спорт, культурний відпочинок), безпека (почуття приналежності і необхідності, повага, визнання з боку колег і керівника, гарні відносини в колективі), особистий ріст (можливість до навчання, можливість кар’єри, творчість, самовираження), почуття причетності (відчуття корисності своєї роботи, інтерес та облік керівництвом особистих думок працівників), інтерес (цікава робота, відповідальність, ефект змагання).

Таким чином, управлінська діяльність – це складний процес, що являє собою взаємовідношення керівника і підлеглих, результати роботи колективу залежать від стилю керівництва, якостей керівника.

Стилі керівництва. Авторитарний керівник приймає рішення одноособове і “програмує” всі дії своїх підлеглих, не дає їм можливості проявляти ініціативу. Його стиль характеризується: по надмірною централізацією влади; схильністю до одноособового рішення як важливих, так і другорядних питань; переоцінкою ділових і людських якостей підлеглих. У автократа бажання командувати і добиватися послуху стоїть на першому місці і приносить шкоду інтересам діла. Він звичайно ототожнює себе і керовану ним організацію. “Горить” на роботі, не мислить себе без неї, забуває про особисте життя. Досягає мету будь-якою ціною, не рахуючись з витратами, особливо людського плану. Авторитарний керівник діє надзвичайними методами при будь-яких обставинах. Він сам прямо або опосередковано вносить в ситуацію елементи “надзвичайного стану”, оскільки стиль його керівництва вимагає їх. Керувати інакше він просто не вміє, і в спокійній ситуації це його невміння стає для оточуючих очевидним. Тому він і нагнітає атмосферу в колективі, мотивуючи це наказами зверху, без необхідності турбує і нервує людей. Дуже негативно ставиться до критики “знизу”, самокритика відсутня. Авторитарний стиль керівництва вимагає висування на роль лідера людину владолюбну, тверду, в чомусь навіть жорстоку, рішучу, яка не відає сумнівів і коливань. Цей стиль оптимальний при надзвичайному стані і при становленні колективу.

Демократичнийстиль керівництва передбачає: надання підлеглим самостійності; вирішення питань при безпосередній участі підлеглих; створення керівником необхідних умов для роботи підлеглих; справедливу оцінку зусиль підлеглих; шанобливе ставлення до людей і турботу про їх потреби. Керівник такого типу повинен мати неабиякі особисті якості: позитивну реакцію на критику; здатність відважитися на самокритику; бути компетентним; вміти забезпечити перехід від вольових до стимулюючих методів управління; бути здатним мобілізувати інтелектуальний і матеріальний потенціал колективу; активізувати мотиваційну сферу підлеглих; нести відповідальність перед колективом.

Ліберальнийкерівник: не контролює діяльність підлеглих; недостатньо турбується про колектив та його діла; підлеглі не відчувають керівництва і складається враження, що кожен робить те, що хоче; нерішучий, йому важко керувати, турбуватися про інших; не вміє встановлювати контакти і по-діловому спілкуватися з підлеглими; соромиться тих, ким керує, а іноді і побоюється; іноді такому керівникові важко керувати і він готовий віддати керівництво іншій особі.

Демократичний стиль керівництва є оптимальним. Він допомагає використати свої здібності і досягти максимального задоволення від роботи. При цьому людина не втрачає індивідуальності.

Психологічна структура особистості керівника. Визначальний вплив на способи організації групової діяльності справляють форми керівництва, які складаються стихійно і не стихійно. У першому випадку мова іде про лідерство, а в другому – про офіційне керівництво.

Лідерство (від грець. – ведучий, керівник), член групи, який спонтанно висувається на роль неофіційного керівника в умовах певної, специфічної і досить значущої ситуації, щоб забезпечити організацію спільної діяльності людей. Лідер - не висувається групою, спонтанно займає лідерську позицію. Щоб стати лідером, людина повинна мати певну сукупність особистих суспільно-психологічних якостей, він визначається високим рівнем престижу і авторитету.

На відміну від лідерства - керівництво є суто управлінським феноменом, офіційно регламентованим соціально організованим процесом. Спільно для лідерства і керівництва є можливість і здатність застосовувати владу, впливати на поведінку людей і ситуацію. Цей вплив здійснюється за допомогою різних засобів: авторитету, права примусу, традицій, економічних чи ідеологічних механізмів. Незважаючи на велику кількість проведених досліджень, вчені так і не визначили, яким має бути лідер. Так К. Берд склав список із 79 рис, що визначаються різними дослідниками, як “лідерські”.

Абсолютним втіленням теорії рис є поняття харизматичного лідера (від грець. – дар, милість, благодать божа). Харизматичному лідеру приписують усі успіхи його прихильників, навіть явні помилки обертаються його заслугами. Для такого лідера слушним є прислів’я: “Короля грає оточення”. Він викликає в оточення абсолютну довіру, спонукає до схилення перед ним.

Досвідчений керівник, що твердо дивиться на речі, розуміє, що як би не був високим рівень його підготовленості і досвіду, не може покладатися лише на себе і тому приваблює до діяльності ініціативних, добросовісних працівників. Часто саме по оточенню можна визначити ступінь талановитості керівника. Керівник виконує слідуючи основні функції: визначає або конкретизує цілі трудового колективу та окремих його членів, планує, організовує і контролює роботу підлеглих, спонукає своїх підлеглих активно прагнути до виконання своїх виробничих і службових завдань, здійснювати постійну роботу в галузі виховання підлеглих (трудового, морального, політичного).

Психологи та соціологи, як вітчизняні, так і зарубіжні, сходяться на тому, що керівник будь-якої ланки повинен мати слідуючи якості: компетентність, яка включає в себе високий рівень інтелекту, спеціальні знання і вміння, організаторські здібності (по проф. Л.І.Уманському): організаторське чуття, тобто вміння вникнути в психологію іншої людини і визначити оптимальне місце для неї в роботі; здатність психологічно впливати на інших людей, об’єднувати їх, мобілізувати і направляти енергію колективу, проявляти вимогливість і критичність, в тому числі і до себе особисто; схильність до організаторської роботи; комунікативність; відповідальність; швидкість і гнучкість мислення, вміння не губитися в нестандартних ситуаціях; специфічну пам’ять на обличчя, імена та прізвища підлеглих, дійсний авторитет (відрізняти від фальшивого авторитету), ініціативність, самостійність, винахідливість, впевненість у собі, високий рівень прагнень, “ Фактор гелікоптера “, тобто здатність піднятися над деталями і сприймати ситуацію в цілому.

Психологічні особливості управління силами і засобами на пожежі.

В ст. 18 Закону України “Про пожежну безпеку” від 17 грудня 1993 р. “Права та обов’язки особового складу державної пожежної охорони”, зокрема говориться : “Особи начальницького складу державної виконавчої влади. Їх законні вимоги є обов’язковими для виконання всіма посадовими особами та громадянами. Працівники (особи рядового та начальницького складу, а також робітники і службовці) державної пожежної охорони під час виконання покладених на них обов’язків керуються чинним законодавством України щодо пожежної безпеки та підпорядковуються тільки своїм безпосереднім і прямим начальником. Ніхто інший, за винятком уповноважених службових осіб, не має права втручатися в законну діяльність працівника державної пожежної охорони”. “Управління силами і засобами на пожежі – це діяльність керівника гасіння пожежі (оперативного штабу на пожежі), яка здійснюється з метою успішного ведення бойових дій на основі оцінки обстановки”. По своїй суті діяльність керівника гасіння пожежі на пожежі полягає у виробленні рішень на бойові дії підрозділів і в організації їх успішного виконання. Будь-яке рішення виступає, насамперед, як вольова дія: вольовий фактор становить один з моментів, який спрямовує процес прийняття рішення. З психологічної точки зору прийняття рішення керівника гасіння пожежі у всіх випадках є процес мислення, який проявляється в різноманітності пізнавальної діяльності по здійсненню оперативного управління підрозділами при виконанні ними бойової задачі. Вихідною базою, основою будь-якого його рішення є проблемна ситуація, тобто ситуація, яка потребує втручання керівника, прийняття ним тактичного плану, який покликаний перенести підлеглі йому підрозділи з даного стану в інший, який більш відповідає цілям і задачам, які визначаються обстановкою, що складається на пожежі.

Управлінські рішення керівника (яку подати команду, наказ, розпорядження і кому) відповідають на питання “Як потрібно діяти?” За психологічними ознаками рішення керівника гасіння пожежі можуть поділятися на слідуючи типи: врівноважені; імпульсивні; інертні; ризикові або обачні. Досвід довів, що практика і основний ценз нівелюють крайності, підвищують рівень тим або іншим керівником. При підготовці керівника гасіння пожежі необхідно відпрацювати тактику пошуку і знаходження особистого рішення врівноваженого типу. Це може бути досягнуто лише в процесі постійної тактичної і психологічної підготовки. Процес вироблення будь-яких оперативно-управлінських рішень керівника гасіння пожежі – це цілеспрямована переробка інформації про обстановку на пожежі в “командну інформацію”. При доборі осіб на роль керівників, а також в процесі проведення тактичної і психологічної підготовки начальницького складу, особливу увагу необхідно приділяти виробленню вміння розпізнавати проблемні ситуації на пожежах.

Питання для самоконтролю

Назвіть основні функції керівника колективу?

Якими основними якостями повинен володіти керівник?

Дайте характеристику стилям керівництва: авторитарний, демократичний, ліберальний?

Дайте визначення поняттям “лідер”, “керівник”.

 







Дата добавления: 2015-09-07; просмотров: 90. Нарушение авторских прав

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2017 год . (0.179 сек.) русская версия | украинская версия