Тема 20. Соціально-психологічні причини травматизму і загибелі людей на пожежах

Психологія безпеки. Світовий і вітчизняний досвід травматизму у побуті та на виробництві. Порівняльний аналіз причин травматизму і загибелі на пожежах (за останні роки в різних країнах). Психологічні аспекти травматизму. Фактори, що підвищують вплив небезпеки

 

Виробничий травматизм називають хворобою ХХ століття. За даними Світової організації охорони здоров’я, смертність від нещасних випадків в наш час третє місце після серцево-судинних та онкологічних захворювань, причому ця “хвороба” вражає найчастіше молодих, працездатних людей. Щоб вилікувати суспільство від цієї “хвороби” слід іти шляхом, що називається профілактика. Профілактика виробничого травматизму – єдиний ефективний метод боротьби з ним. В ролі лікаря в процесі профілактики, може виступати, така галузь людських знань, як охорона праці. Безпека праці – це стан умов праці за якими виключається вплив на працюючих шкідливих та небезпечних виробничих факторів. Виробничий травматизм – сукупність виробничих травм. Причини нещасних випадків можна поділити на дві групи: технічні (пов’язані з відмовою технічних засобів) та організаційні (пов’язані із людським фактором). Основним методом охорони праці є застосування техніки безпеки. Техніка безпеки повинна вирішити наступні завдання: створення техніки, в роботі з якою виключається небезпека для людини; розробка спеціальних засобів захисту; організація умов для безпечної роботи та навчання людей. Техніка безпеки спрямовує свою увагу на матеріальний фактор праці, однак, за даними міжнародної статистики, винуватцем нещасних випадків є людина а не техніка. Різні дослідники вказують, що вина людини може бути констатована в 60-90% нещасних випадків. За думкою дослідника в галузі психології безпеки М.А. Котика цьому сприяють як об’єктивні так і суб’єктивні причини. Перша причина криється в еволюційному розвитку людини і техніки. З розвитком техніки небезпека зростає швидше ніж удосконалюються психофізіологічні особливості людини. Друга причина – в тому, що зростає ціна помилки. Іноді людина не здатна передбачити можливості наслідків своїх дій. Третя причина є адаптація людини до небезпеки. Користуючись технікою людина забуває про небезпеку. Сучасні тенденції технічного прогресу дають можливість спрогнозувати можливість зниження травматизму за рахунок удосконалення техніки, але не менші надії покладаються на розвиток такої галузі психології як психологія безпеки. Початком психологічного вивчення травматизму були дослідження в 1910 р. в місті Нью-Йорк. Продовжували цю роботу англійські дослідники 1919 року. Найбільш широке розповсюдження получила теорія психологічної схильності до нещасних випадків К. Марбе, який стверджував, що вірогідність отримання людиною травми може бути обчислена за допомогою статистичних методів на основі числа попередніх нещасних випадків. К. Марбе підкреслював, що попередні нещасні випадки не є причиною наступних. Причиною тих і інших є загальна схильність людини до нещасних випадків, яка містить психологічні та фізичні властивості. Більшу частину таких властивостей К. Марбе пов’язував із здатністю переключатися, тобто швидко змінювати установку та пристосовуватися у раптово виникаючій ситуації. По мірі накопичування нових експериментальних даних поряд з поняттям схильність стали використовуватись поняття “Підверженість” та “захищеність”. К.М. Гуревіч запропонував поділити всі професії на дві великих групи: відносні (верстатник, маляр та ін.) та абсолютні (льотчик, підводник, пожежний та ін.). В абсолютних професіях надійно та безпечно можуть працювати далеко не всі, для цього необхідна відповідна професійна придатність. М.А. Котик вважає, що якості нервової системи працюючого відбиваються на процесі праці в залежності від режиму їх функціонування. Він виділяє три основних режими діяльності: мінімальний, оптимальний та екстремальний. Практика свідчить, що в екстремальному режимі помилки виникають частіше вони обумовлені недостатніми можливостями людини (або високою емоційною напруженістю). У центрі уваги дослідників психологічних факторів виробничого травматизму опинилась особистість (емоційна врівноваженість та неврівноваженість, розподілення та концентрація уваги, витримка та терпіння, схильність до ризику, якості характеру: агресивність, самовпевненість, недостатня чутливість до інших, тривожність, слабка дисциплінованість; стать людини, так надійність жінок під час діяльності в екстремальних обставинах знижується, вони швидше втомляються, гостріше реагують на небезпечні ситуації; стаж роботи та вік людини – так перший пік травматизму приходиться на вік до 25 років а другий пік нещасних випадків приходиться на час п’ятирічного стажу професіональної діяльності; психічні стани – серед таких станів можна виділити втому, стрес та ін.).

Особи, які поступають на службу в пожежну охорону, можуть бути допущені до несення служби і роботи на пожежі тільки після проходження курсу навчання, складання заліків за правилами техніки безпеки.

Відповідальність за додержання правил техніки безпеки покладається на керівників підрозділів.

Обставини, при яких особовий склад отримав травми:

· при гасінні пожеж і ліквідації аварій;

· під час виконання службових обов’язків;

· на вченнях, змаганнях по ППС;

· при виконанні господарських робіт;

· в ДТП.

Основні травмуючі фактори:

Обвали будівельних конструкцій, падіння предметів та матеріалів з висоти;

Падіння з висоти;

Ураження електрострумом;

Дія екстримальних температур;

Вибухи технологічних установок, балонів з вибухонебезпечними речовинами, спалахи газоповітряних сумішей;

Дія отруйних речовин;

Утопленням та ін.

Проблема забезпечення безпеки людей на пожежах є дуже гострою проблемою і для її успішного рішення необхідно знання небезпечних факторів, які виникають в умовах пожежі. Екстремальні умови і важка праця пожежних сприяла розвитку у них станів психічної дезадаптації, виникненню психосоматичних та інших професійно обумовлених захворювань. Так, ряд зарубіжних дослідників вважають, що умови діяльності пожежних викликають соматичні і нервово-психічні захворювання, а також високий рівень травматизму і смертності. За даними досліджень Д. Деррі та Р. Бернарда в США смертність від серцево-судинних захворювань серед пожежних вище, ніж серед поліцейських, вантажників порту, сталеварів і ковалів. У віці 55-64 роки вона вдвічі вище, ніж в середньому в цьому віці по країні. У 1977 році в США число нещасних випадків і загибелі серед пожежних було на більш високому рівні в порівнянні з іншими оперативними службами. При цьому відмічається, що показники травматизму у пожежних ще більш високі. Основними причинами травм слід вважати (1978 р.):

зіткнення з різними предметами (35,4%)

вплив продуктів горіння (32,4%)

стресові стани (11,3%)

вплив хімічних речовин і випроміненнь (3,2%)

обвал будівельних споруд (2,3%).

Найбільша кількість травм зареєстрована серед менш досвідчених осіб. Працю пожежних можна віднести до числа занять підвищеного ризику, особливо для осіб старшої вікової групи, оскільки з віком понижується ортостатична стійкість організму. Деякі дослідники визначають можливість підвищеного ризику розвитку у пожежних серцево-судинних і легеневих захворювань. За даними Р. Бернарда (1979 р.), у них частіше спостерігаються паталогічні зміни ЕКГ, а відмічається підвищена смертність від серцево-судинних захворювань. За думкою ряду дослідників, основна причина загибелі пожежних (до 44%) – стреси, які супроводжуються крововиливами в мозок. Серед факторів, які сприяють виникненню ішемічної хвороби серце, основними є фізичне і психічне перенапруження, паління цигарок, вдихання оксиду вуглецю. При цьому відмічається особливо негативний вплив на стан здоров’я, періодичне насичення крові пожежних оксидом вуглецю, який утворюється при горінні. Частий і тривалий вплив диму обумовлює хронічні захворювання дихальної системи. В середньому кількість скарг на стан здоров’я зростає із збільшенням стажу роботи, причому переважають невротичні реакції. Результати анкетування виявили, що в кінці чергування 42% пожежних відчували себе зовсім стомленими і оцінювали своє психічне навантаження вище середнього. Важливим показником, який впливає на стан здоров’я пожежних, є вік. Так, наприклад, дослідження в США двох груп пожежних у віці 30-39 років і більше 40 років показало, що у осіб 1 групи практично не було серцево-судинних захворювань, тоді як у 2 групі вони складали 27%. Пожежні 2 вікової групи підлягали більшому впливу і інших серйозних захворювань (які потребують лікування більше 2 тижнів). На їх долю припадає 66% таких захворювань. Вік є також причиною швидкого стомлення. Професійна діяльність пожежного відрізняється від більшості видів праці в першу чергу тим, що вона здійснюється в екстремальних умовах, які ставлять підвищення вимоги до психічних і професійних можливостей людини. Інтенсивність і тривалість впливу факторів ситуації пожежі дуже часто створює небезпеку для здоров’я і життя людини, для її діяльності.

Дослідник Л.Д. Столяренко визначає дві групи факторів які посилюють схильність працівників небезпечних професій до нещасних випадків.

Перша група факторів: Функціональні зміни нервової системи або інших органів, мають хворобливий характер, які хоча і не викликають повної недієздатності, але впливають на поведінку. Різні види органів відчуття (наприклад часткова згуба зору, глухота і т. д.)

Порушення зв’язку між сенсорними і моторними центрами вищих відділів нервової системи (коли людина не здатна з необхідною швидкістю та точністю влучно реагувати на зовнішні впливи). Підтвердженість небезпеки посилює дефекти, що виникають в узгодженості координації рухів, що проявляються у неловкості людини (людина губиться, пропускає деякі рухи, з’являються зайві). Людей з невпевненими рухами, по можливості, не слід використовувати на небезпечних та складних роботах. Особливості нервової системи, як правило слабкість так і інертність. (Слабка нервова система характеризується підвищеним сприйняттям, втомленістю, зниженням працездатності у напружених ситуаціях, підвищеною емоційністю, збудженістю, схильністю до розгубленості, страху.) Слабка нервова система обумовлює прояв темпераменту меланхоліка. Інертна нервова система обумовлює невелику швидкість протікання психічних рухів. Людина у складних ситуаціях не встигає зорієнтуватися. Для професій, де висока вірогідність виникнення екстремальних ситуацій (диспетчери, водії, льотчики, пожежні і т.д.) люди із слабкою нервовою системою можуть бути аварійно-небезпечними. Алкоголь, наркотики негативно впливають на мислення, поведінку та інші сфери психічного життя людини. Незадоволеність людини своєю роботою, відсутність інтересу до неї.

Друга група факторів: Недостатня професійна підготовленість (недосвіченість). Необережність (виявляється у нераціональному використанні своєї уваги, несвідомий контроль за своїми трудовими діями у відсутності автоматичних навичок, дисциплінованості, підтримки порядку на робочому місці та техніки). Інформаційне перевантаження (людина не змогла правильно сприйняти необхідну інформації і це привело до помилки). Функціональний стан людини – (фізіологічні та психологічні процеси, активність органів і систем організму). Психічний стан, емоційний стан (зміна емоціонального стану призводить до загибелі, наприклад льотчики при посадці на аеродромі у результаті зниження уваги за рахунок позитивних емоцій, емоційне збудження, емоційна напруженість, збуджена форма, тормозна, дифузійна, стрес тощо). Основними причинами травматизму і загибелі людей на пожежах є:

· порушення правил безпеки праці пожежних;

· недостатня професійна і психологічна підготовна пожежних;

· небезпечні фактори пожежі;

· паніка, блокування шляхів евакуації;

· відсутність інформації про пожежу, яка відбувається та ін.

Посттравматичний синдром: з метою визначення станів, що можуть виникати у більш віддалені від травмуючих подій періоди, введене поняття PSTD. Вчені замітили, що в період масового поширення стресового стану, багато людей потребують допомоги. Велика проблема суспільства США 60-70 рр. – ріст числа ветеранів В’єтнамської війни, що мали стресові порушення – стала соціальним поштовхом для узагальнення багаторічних досліджень і практичного досвіду психологічної допомоги жертвам різного виду катастроф та аварій та насамперед воєнних. PSTD розвивається лише через деякий час після катастрофи, що людина пережила. Для того ж, за міжнародними даними, лише в 1 % осіб, які опинилися на місці аварії, розвивається справжній PSTD. Але більшість учасників катастрофи переживають так званий травматичний стрес. Як і всі види стресів (за Г.Сельє), він є адаптивною реакцією на травмуючі обставини (тобто “нормальною” реакцією на “ненормальні” події) і розвивається в три етапи. Якщо перші два етапи мобілізують людські резерви на подолання екстремальних обставин, то останній, третій, є руйнівним (травмуючим). PSTD включений до найавторитетніших міжнародних класифікаторів психічних відхилень – DSM - III R (або DSM - IV) та ICD(10). Чорнобильська трагедія сформувала великі осередки проживання травмованих людей навколо ЧАЕС. Дослідження психофізіологічного стану людей, що пережили Чорнобиль, проведені нашими вченими за стандартизованими методиками, дають змогу визначити у них симптоми PSTD.

PSTD складає три групи симптомів:

нав’язливі образи трагедії, що сталася;

уникнення багатьох речей, котрі асоціативно пов’язані з травмою;

широкий діапазон симптомів, обумовлених високим рівнем психофізіологічного збудження.

Саме останні найбільш широко вивчалися й констатувалися у дослідженнях стану людей, що постраждали від Чорнобиля.

Питання для самоконтролю:

Що таке виробничий травматизм?

Які галузі людських знань вивчають проблеми виробничого травматизму?

Хто з дослідників психології вивчав проблеми травматизму?

Хто з відомих Світових учених розробив теорію психологічної схильності до нещасних випадків? Дайте характеристику цій теорії.

Визначте основні показники, які характеризують схильність людини до травматизму?

Дайте психологічну характеристику основним травмуючим факторам які виникають на пожежах.