Контокорентний кредит.

Традиційно в промислово розвинених країнах застосовуються наступні види короткострокового кредитування підприємств: контокорентний кредит, кредит у вигляді овердрафту (дебетові рахунки), онкольний кредит (до запитання), кредитні лінії (в тому числі сезонні та відновлювані), позики у формі обліку і застави векселів тощо.

Контокорент (iтал. – поточний рахунок) – єдиний рахунок, на якому обліковуються всі операції банку з клієнтом. Контокорент – це є поєднання позичкового рахунку з поточним, який може мати дебетове та кредитове сальдо. Даний вид кредиту пов’язаний із задоволенням поточної потреби в позикових коштах і характеризується як короткостроковий. За наявності відповідної угоди видача такого кредиту здійснюється ніби автоматично, без аналізу причин виникнення потреби, що забезпечує оперативність її задоволення.

Контокорент виник багато століть тому у Північній Італії – найбільш розвинутій частині Західної Європи ХІІ-ХУ ст. як форма розрахунків північноіталійських купців один з одним. Розповсюдження в інших країнах контокорент отримав значно пізніше, а саме лише з ХУІІІ ст. він почав усе ширше використовуватись банками не лише Західної Європи, але й Америки. Далеко не в усіх країнах контокорент став формою банківського кредиту. Ще в ХІХ ст.. контокорент в Німеччині, Росії, Франції, в країнах Латинської Америки був розповсюджений як форма взаємного кредиту між купцями-торговцями і товаровиробниками. Лише у ХХ ст.. контокорент знову став типовою банківською операцією. У Радянському Союзі до революції контокорент використовувався всіма банками, застосовувався в період НЕПу, потім його було ліквідовано, далі використовувався рід час кредитної реформи 19030-31рр., а потім надовго, навіть до 1990р. його було виключено із переліку банківських операцій.

Сутність контокоренту полягає в наступному. Банк і клієнт, що перебувають в постійних грошових стосунках, при здійсненні між собою упродовж певного часу різних видів грошових операцій, як розрахункових, так і кредитних, вимушені передавати один одному ті суми, які щойно отримані. В результаті цього для покриття взаємних претензій відбувається безперервний рух грошей назустріч. Тому банк і клієнт укладають між собою договір, на підставі якого протягом певного обумовленого періоду часу не регулюють своїх претензій один до одного, щоб через певний час по мірі накопичення цих претензій мати можливість зразу вивести загальне сальдо. Для отримання контокорентного кредиту відкривається контокорентний або поточний банківський рахунок, на якому щодня відображаються всі платежі клієнта та надходження на його користь коштів. Оскільки платежі та надходження, як правило, не співпадають по сумі, то на рахунку виникає або дебетове чи кредитове сальдо. Дебетове сальдо означає, що в клієнта не вистачає власних коштів для забезпечення поточних платежів і тоді банк надає йому кредит на підставі контокорентного договору на певний завчасно встановлений договорі строк (контокорентний період). Сальдування надходжень і платежів за поточним рахунком здійснюється через встановлені проміжки часу. Клієнт може постійно використовувати кредит на всю суму, передбачену в договорі. Протягом певного часу контокорентний кредит може взагалі не використовуватись у зв’язку з тим, що поточні надходження коштів покривають зобов’язання клієнта. Позичальник використовує контокорентний кредит в різних обсягах у залежності від свого фінансового стану. Саме цим даний вид кредиту відрізняється від інших видів банківського кредиту.

Контокорентний кредит може використовуватись лише для фінансування оборотних коштів і для підтримання поточного платіжного обороту. Він не повинен використовуватись для фінансування інвестицій, це – функція довгострокового кредиту. Тобто, цей кредит використовується виключно для фінансування поточного виробництва та обігу. К-к кредит може надаватись у різних формах: готівкою, переказами, оплатою векселів, купівлею ЦП та інше. Цей кредит може надаватись як бланковий, так і під забезпечення, але завжди на основі попередньо укладеного на певний період часу (контокорентний період) договору. За користування к-к кредитом стягується плата, яка складається з %, що нараховуються на дебетові залишки по к-к рахунку, і комісійних платежів. % по контокорентному кредиту належить до найбільш високих у банківській практиці, оскільки цей кредит пов’язаний з ризиком для банку.

Можуть виникати ситуації, коли розмірів к-к кредиту не вистачає для того, щоб покрити негативне сальдо між вимовами та зобов’язаннями клієнта (якщо це сальдо різко раптово зростає). В таких випадках банк без укладання додаткової угоди може дозволити своїм найбільш надійним клієнтам невелике короткострокове збільшення ліміту кредитування. Якщо негативне сальдо (овердрафт) по к-к рахунку часто є більшим за домовлену суму, то банк виявляє причини відхилень і при потребі укладає нову угоду з позичальником (з новою сумою ліміту кредитування).

Мета контокоренту – зберегти в контрагентів суми грошей, які вони були б зобов’язані сплатити своєму контрагенту, на вирішення інших проблем, тобто прискорити обіг засобів, зберегти кошти, розширити операції. З цією метою обидві сторони, що беруть участь у контокорентному договорі, погоджуються включити платежі за кожною окремою операцією, яка проведена, і виплатити в майбутньому або отримати сальдо платежів за цими рахунками. Отже, виникають відстрочки платежів, які по суті є кредитними угодами. Завдяки таким відстрочкам платежів контокорент виступає як загальний договір, що замінює собою укладення цілого ряду окремих договорів про відстрочку з метою звести усі їх до одночасного і загального заліку з обох боків. Якщо договір про контокорент чітко не перераховує, які операції в нього включаються, то прийнято вважати, що сфера контокоренту охоплює всю сукупність грошових вимог, що виникають між банком і клієнтом.

За договором к-к неможливо вимагати покриття певної суми. Кожна нова сума, що записана в к-к, зливається із загальною дебетовою та кредитовою масою. І лише в певні строки, встановлені договором, здійснюється залік взаємних вимог і виводиться сальдо, лише воно і може бути предметом позову. Розрахунки за к-к здійснюються через певні проміжки часу (напр., 1 раз у квартал, чи в півріччя).

Значення к-к ще й в тому, що замінюючи велику кількість вимог однією, він значно спрощує розрахунки між банком та клієнтом. Але не всі боргові операції обов’язково потрапляють у договір про контокорент. Деякі з них можуть бути предметом особливої угоди, але тоді відповідна сума виключається з контокоренту і зараховується на інші рахунки.

К-к рахунок – єдиний рахунок клієнта в банку, за яким проводяться всі кредитні і розрахункові операції. Він використовується і як позичковий, і як розрахунковий рахунок; на ньому по дебету відображаються виплати за дорученням клієнта, а по кредиту – внесені клієнтом суми і надходження на його користь від третіх осіб. К-к – активно-пасивний рахунок, сальдо якого показує або суму заборгованості клієнта банку, або вільний залишок коштів у банку, що належить клієнту. В залежності від надходжень та платежів коштів на рахунку клієнта залишок буде або пасивним (заборгованість банка клієнту), або активним (борг клієнта банку). Як правило, боржником по к-к рахунку є клієнт і банк встановлює граничну суму заборгованості по цьому рахунку. По залишковому сальдо нараховується % або на користь клієнта, або на користь банку, до речі, в останньому випадку за більшою відсотковою ставкою.

Регулювання кредитних взаємовідносин здійснюється через посередництво лімітів кредитування, які визначають максимальні розміри дебетового сальдо або мінімальні – кредитового сальдо. Характерною особливістю кредитних відносин, які відображаються на к-к рахунках, є відсутність строковості кожної окремої угоди, але в межах к-к періоду. Банк встановлює ліміт кредитування виходячи з розмірів власного капіталу клієнта, масштабів його діяльності, міцності зв’язків між банком і клієнтом. Операції по к-к здійснюються на основі письмового договору між банком і клієнтом. За формою к-к – це короткостроковий кредит, однак по суті він довгостроковий, оскільки він систематично пролонгується.

К-к кредит розповсюджений у багатьох країнах світу, однак у ряді країн застосовується інша форма короткострокового кредиту, який схожий з к-к. Це овердрафт. Надаючи овердрафт клієнту, банк здійснює списання коштів з рахунку клієнта понад залишок коштів на цьому, тобто відкриває кредит. При цьому між клієнтом і банком укладається договір про максимальну суму овердрафту, умови йог гот надання і порядок погашення. Порядок погашення овердрафту такий, як і к-к: на погашення заборгованості спрямовуються всі суми, що зараховуються на поточний рахунок клієнта. Тому разом із надходженням коштів на поточний рахунок клієнта обсяг кредиту по овердрафту скорочується, як це відбувається і по к-к. Принципова відмінність овердрафту від к-к в тому, що договір про овердрафт кожен раз укладається заново, включаючи в себе лише одну угоду про надання кредиту, а договір про к-к передбачає автоматичне продовження угод протягом усього к-к періоду.

Банки інших країн (Англії, Канади, США та інших) використовують овердрафт як основну форму короткострокового кредитування. Овердрафт – це від’ємний баланс на поточному рахунку клієнта банку. При овердрафті банк надає кредит, видаючи клієнту гроші за чеком або оплачуючи його рахунки з поточного рахунку, понад той залишок, що є на рахунку, в межах встановленого ліміту. У результаті такої операції отримується від’ємний баланс, тобто дебетове сальдо – заборгованість клієнта банку. Онкольний кредит – це короткотерміновий кредит, який погашається за першою вимогою, видається, як правило, під забезпечення цінними паперами та товаром.

У більшості країн позики надаються, як правило, у формі відкриття кредитного ліміту (кредитної лінії). Так, у США, Німеччині, Бельгії, Нідерландах, Японії та інших країнах широко розповсюджена форма встановлення ліміту по контокорентному рахунку, що відкривається позичальнику. Регулювання обсягу кредиту здійснюється за допомогою встановлення величини (ліміту) кредитної лінії. У цьому випадку між банком і клієнтом укладається угода, за якою банк зобов’язаний надати позичальнику кредит на певну суму протягом узгодженого терміну. Кредит видається, як правило, шляхом оплати з позичкового рахунку розрахункових документів позичальника (платіжних документів, чеків і т. д.) без погодження з банком кожного разу умов кредиту. Кредитна лінія відкривається, як правило, на 1 рік. Кредитна лінія застосовується до першокласних позичальників з високим ступенем довіри з боку банку.