Роль народних засідателів у здійсненні судочинства.
Генеральний суд УНР, утворений Центральною Радою в грудні 1917 року, виконував усі функції Урядового Сенату. Складався з 15 суддів, цивільного, карного й адміністративного департаментів. Генеральний Суд УНР діяв і за Гетьманату до липня 1918 року, але в січні 1919 року. Директорія скасувала Урядовий сенат на підставі закону УНР від 01.12.1917 р. під новим найменуванням – Найвищий суд УНР (або Народницький суд УНР). Постанова від 04.01.1918 р. передбачала створення робітничих і селянських революційних трибуналів «з метою нещадного переслідування мародерства і всіх видів зловживань промисловців і торговців, рівно для боротьби з саботажем чиновників та інших службовців всіх установ і взагалі рішучої боротьби з ворогами революції». Революційні трибунали обиралися повітовими і міськими Радами робітничих, солдатських і селянських депутатів у кількості 12 осіб. Справи у трибуналах розглядалися головою трибуналу або одним із його заступників і чотирма членами, обраними жеребкуванням із загальної кількості членів трибуналу. Міські, повітові і дільничі суди діяли у складі одного постійного суддів і 4-х народних засідателів. Рішення цих судів були остаточними і підлягали негайному виконанню. Справи розслідувались суддею, а накази про затримання, арешт затверджувалися усім складом суду протягом 12 годин.
|
