Духовне-культурне життя.

1)Перш за все, погіршилось економічне становище: скоротився ренамент(сільськогосподарський інвентар – плуги, борони, сівалки тощо), на 30 % впала врожайність,закрилось багато заводів. 1500 шахт працювало усього 509, але вони були не дуже великі. Тож копальні та шахти стояли, вугілля не було. Був великий відсоток інфляції. Так, в Павлограді, робітник найнижчого розряду отримував 26 мільонів карбованців. Розвинулась корупція, в державних організаціях(міліція, суд та ін..), бо грошей в бюджеті не було, посадовці зловживали своїми повноваженнями, але населенню треба виживати. Все це вплинуло на моральний стан країни. Вводиться прямий продуктообмін між селом та містом, продовжується вилучення у селян їхньої продукції.

З а «Комуністичною доктриною» селянство це реакційний клас, реакційність якою визначається «ИДИОТИЗМОМ СЕЛЬСКОЙ ЖИЗНИ». Їх призначення – забезпечення потреб вищого класу, а селянство це – фінанси, продукція та сили для цього класу. Основна ідея – за селянами немає майбутнього! Лише в останній праці Енгельса передмова в англійській книзі «Перетворення комунізму…», доводить що таке становище селян є вигідним для них, наводячи приклад мануфактур.

Починаються повстання. Уряд директорії теж організовує повстання проти більшовицької влади. Проте НКВД розкрила підготовку. Проте розмах виступів селян і в Країни, і в Росії примусили більшовиків пійти на поступки. Вони регламентували стосунки із селянами за допомогою податків. Приблизно сім років трималася ця ситуація, і село почало працювати.

На поч.20 ст. Сталася велика посуха, яка охопило Поволжя, степну Україну, проте влада не бачила його в Україні. Звичайно, рівень життя змінився - почався голод, про який радянська влада замовчувалась. Вона звернулась до урядів іноземних держав, але ті відхилили допомогу, аргументуючи це діяльністю комуністичної доктрини. І тоді радянський уряд дає указ показувати голод як він є: знімають фільми, в більшій частині для закордону. А тепер, розповідаючи про голод 30-х, використовують кінохроніки 20-х років. Україна все ж таки отримувала допомогу від недержавних організацій, так Фрітьйов Нанцев, «Полярник», створив місію Нансена. Годувала голодуючих у селі, а в містах розсилала посилки. Була створена американська організація АРА, та єврейська Джойнт. Вони давали можливість почати господарювання. Ситуація голоду трапилась вперше за 200 років.

З середини 20-х років починається адміністрування кооперативних організацій. Селяни мало виробити більше продукція, продати її, а ці гроші вкласти у будування, навчання, тобто посилити свій виробничий потенціал. В Умовах низького урожаю 1927 р. селяни відмовились продавати за низькою ціною, то Сталін дав наказ скасувати кооперація.ю селян звільнити і прикріпити їх до земельних наділів. Заборонялося мати паспорт, селяни майже нічого не отримували, продукція вироблялося мало, колгоспи булі збіднілі. В місті теж була біднота, адже є зв’язок між селом та містом. Так. В 1932-1933 рр. почався голодомор. Населення висилали до Сибіру, ув’язнювали, тобто відбувався гніт. За цей час померло від 5 млн.до 7 млн. населення на території України. В селі люди помирали, бо держава забирала хліб. Місто теж не отримувало продукції, як наслідок піднялися ціни, пайки робітникам зменшили. Існувала карткова система.

 

2. Більшовики захопили владу, то завжди думали, що хтось хоче відібрати її. Тож своїх опонентів вони почали винищувати фізично. У 20-х роках починаються судові процеси проти політичних партій та їх керівників. Так, засудили партію українських есерів, після підписання Брестського миру з німецьким командуванням. Почалися суди над технічною інтелігенцією, яка вперше відчула на собі сили біловиків у вигляді указів. У 1928 р. почалися суди над промпартією, «Шахтинська справа», де звинувачували технічну інтелігенцію, яка вибачала помилку в технології виробництва. Більшість було засуджено, а деяких навіть вбито. Це змусило технічну інтелігенцію замовкнути.

Почався процес над творчою інтелігенцією: письменники, науковці. Цей процес також був фальшивим. В 1930 р. починається процес над СВУ (Спілкою звільнення України). По суті, саме з цього часу, як показали останні дослідження, починаються масові знищення інтелігенції, церкви та «кулаків». 50 тис. осіб було заарештовано. Таким чином примушували людей мовчати. В 20-ті роки була створена українська автокефальна церква, на противагу російській православній церкві. І в 30-ті роки репресували ієрархію православної церкви. Була створена благодійна організація «СЛОН», але комуністична партія працювала «на публіку». Насправді ж, багато людей було знищено та заарештовано.

Але одночасно відбувались і позитивні зміни.

З’являються громадські, технічні, творчі, наукові організації:ВАПЛІТЕ, Плуг, Гарт. Педагогічні організації долучалися до ліквідації неписьменності. ТАК БУЛО ДО поч. 20-х років. Бо йде сталінське оточення, яке мислило грубо. Вони почали створювати таку систему, яка контролювала б усі сфери життя. І всі громадські об’єднання потрапляють до ДПУ (Державне політичне управління, а в майбутньому НКВС=КДБ=ФСБ). Залишаються тільки потрібні організації, тобто льотчики, воєнні організації. У 30-х починаються репресії над «ворогами народу». Заарештовують керівників державних організацій та установ, учителі, військові (було репресовано 25 тис. військових). В результаті був дефіцит військових, особливо на нижчих чинах. І з господарства почали призивати людей командувати ротами, загонами. Декілька разів змінювалося керівництва ЛКСМУ, і компартію України. Наприклад, був розстріляний Косіор, а М. Скрипник був звинувачений у тому, що петлюрівці зімітуваили поставки хлібу, що викликало голод. Як наслідок, він застрелився.

У1938 р. прийшов М. Хрущов, відбувається ліквідація національних кругів (території, де компактно проживали представники національних меншин), всього їх було 23.

Було проведено опитування «Рідна мова» 64 тис. учнів сказали, що їх рідна мова – українська. Почалася політика форсування, на згортання націоналізації, на тоталізацію суспільства.

 

3. В 20-ті роки розквіт і в музиці, і в культурі. Виникнення творчих, письменницьких організацій, які базувалися на основі спільних інтересів. Виникає в писемності ціла низька писемних організацій: ВАПЛІТЕ, Плуг (описували життя на селі), Гарт, «МАРС» та інш. Були об’єднані письменники Західної України. Вони, до речі, були перші репресовані. Дуже сильно гніту зазнав ВАПЛІТЕ. Його учасників навіть було розстріляно. В 30-х. була введена заборона існування всіх організації.

Г. Косинка, В.Підмогильний, Є.Плужник, М. Хвильовий та інші представники «розстріляного відродження» були вбиті. Деякі, наприклад П. Тичина, М. Рильський писали згідно радянським шаблонам, переступаючи через власне «я». Це називалось «державним», або «соціалістичним» замовленням, до оспівувалась могутність та вагомість радянської влади. 1926 р. була відкрито кіностудія ім. Довженка, фільми якої також знімали на замовлення, багато фільмів було знищено або перероблено. Наприклад, О. Довженко, «Україна в огні».

Лесь Курбас відкрив театр, п’єси та вистави дуже пильно проліжвувалися НКВС, аби нічого лишнього про владу не сказали. Проти цих пильностей виступи, у кінотеатрі «Україна» В.Стус, якого було заслано на Соловки.

М. Грушевського звинувачували в організації «революційної спілки».