РОЗДІЛ 1. Актуальність теми дослідження

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Конституція України заклала об’єктивні основи функціонування та розвитку правової системи України, зумовила незворотність процесів становлення Української державності та національного законодавства, визнання людини, її прав та свобод найвищою соціальною цінністю. Одним з основних юридичних засобів побудови громадянського, демократичного суспільства та правової соціальної держави в цих умовах виступає цивільне право. Разом із тим, в сучасних умовах дана галузь права потребує вдосконалення, зокрема необхідне довершення та впорядкування сучасного теоретично-наукового підґрунтя розвитку цієї галузі права. Значною мірою це пов’язано із тим, що ринкові перетворення, які відбуваються у суспільному житті, суспільні відносини, які формуються відповідно до нових тенденцій розвитку суспільства, вимагають адекватної правової регламентації. У зв’язку з цим особливої уваги набувають проблеми статусу Цивільного кодексу України, який забезпечуює реформування майнових та інших суспільних відносин, що складають предмет цивільного права на ринкових засадах.

Головним напрямом реформування Цивільного кодексу і цивільного права взагалі має бути утвердження майнових та особистих прав і свобод людини та громадянина, забезпечення рівності усіх учасників цивільних відносин, створення правових передумов для становлення в Україні соціально-орієнтованої ринкової економіки. Це зумовлює необхідність проведення системних науково-теоретичних досліджень, спрямованих на вдосконалення правових актів, які складають основу системи джерел цивільного права. Тому дослідження та розробка питань щодо їх правового статусу є дуже важливим і відповідальним завданням науки цивільного права. Вчені-юристи звертають увагу на те, що перехід до ринкової економіки вимагає нових підходів до визначення принципів правового регулювання ринкових цивільних відносин. Варто вказати, що низка засад, позицій, які раніше визнавалися єдино правильними та неспростовними, служили фундаментом правового регулювання цивільних відносин, зараз є такими, що в повній мірі не відповідають сучасним тенденціям розвитку науки цивільного права. Тому, сьогодні, слід констатувати формування нової її доктрини, яка якомога об’єктивніше може відповідати вимогам становлення й розвитку правової держави.

У таких умовах очевидним є те, що науково-теоретичне дослідження правової природи та статусу джерел цивільного права сприятиме забезпеченню системності роботи із вдосконалення правових актів, які регулюють цивільні відносини, формуванню чіткої та узгодженої їх системи.
Прийняття Верховною Радою України ЦК України створило якісно нові підходи у правовому регулюванні цивільних відносин та формуванні системи джерел цивільного права в умовах соціально-орієнтованої ринкової економіки. Зважаючи на те, що, з однієї сторони, змінилися правові засоби і методи впливу на економічну сферу, зв’язки господарюючих суб’єктів, змінився характер взаємозв’язку правових норм та відповідних суспільних відносин, змінилася суть багатьох цивільних правовідносин, а з іншої, цивільні правовідносини регулюються не тільки нормами ЦК України, але й іншими нормативно-правовими актами різної юридичної сили, – існує нагальна необхідність узгодження всіх актів, що регулюють цивільні відносини з нормами Конституції України, ЦК України та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Крім того варто підкреслити, що норми, які регулюють цивільні відносини, знаходять свій вираз через певну правову форму, яка по суті є визначальною з точки зору значимості та важливості їх у суспільстві і державі, тобто, науково-теоретичне дослідження джерел цивільного права є необхідною умовою розвитку і вдосконалення цивілістичної науки.

Питання правового статусу Цивільного кодексу України і джерел цивільного права взагалі в правовій науці розглядались в наукових працях М.І.Брагінського, Д.В.Бобрової, О.В.Дзери, А.С.Довгерта, Ю.О.Заіки, Н.С.Кузнєцової, О.А.Підопригори, А.А.Пушкіна, Ю.К.Толстого, Я.М.Шевченко, Г.Ф.Шершеневича, Є.О.Харитонова, С.Я.Фурси, В.Ф.Яковлєва та ін.

В якості науково-теоретичної основи запропонованого в роботі дослідження були використані праці провідних вчених – правників: Д.В.Бобрової, О.К.Вишнякова, О.В.Дзери, Ю.О.Заіки, Т.С.Ківалової, Н.С.Кузнєцової, Є.А.Суханова, І.С. Зикіна, Є.О.Харитонова, О.І.Харитонової, О.А.Підопригори, С.Я.Фурси, Я.М. Шевченко, М. Баймуратова та ін., що дало можливість оцінити стан досліджуваної теми і відтворити цілісну картину того, що було зроблено, визначити коло питань, які залишились поза межами дослідження теоретиків цивільного права.

Не применшуючи ролі та значення наукових здобутків вчених, слід відзначити, що комплексні спеціальні дослідження такого джерела цивільного права, як Цивільний кодексу України в умовах становлення української державності ще не проводились. Потреба в їх науковому осмисленні не тільки не втратила своєї актуальності, а й завдяки докорінним змінам, які стались в економічному та політичному житті України, набула якісно нового значення.

Таким чином, все вище викладене, з урахуванням недостатньої розробленості вказаних питань, підтверджує актуальність обраної теми та необхідність проведення ґрунтовного дослідження в цьому напрямку.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є з’ясування теоретичних засад та особливостей Цивільного кодексу України та виокремлення його, як основного джерела цивільного права, подальшого його розвитку та формування науково обґрунтованих пропозицій, спрямованих на вдосконалення цивільного

законодавства та правозастосовчої практики.

Для досягнення поставленої мети основна увага була приділена вирішенню слідуючих завдань:

- визначенню поняття джерела цивільного права України, їх ознак, виходячи з багатозначності його тлумачення у теорії права та цивільного права;

- аналізу діючої системи джерел цивільного права України, особливостей окремих її елементів, з’ясуванню зв’язків та залежностей між нормативно-правовими актами різних гілок органів державної влади.

- визначенню місця і ролі Конституції України у системі джерел цивільного права, конституційно-правових основ розвитку цивільного законодавства;

- дослідженню Цивільного кодексу України та інших актів цивільного

законодавства як джерел цивільного права;

- визначенню місця та ролі правових звичаїв у системі джерел цивільного права;

- формуванню конкретних рекомендацій, спрямованих на розвиток та

удосконалення джерел цивільного права.

Об’єктом дослідження виступають поняття, юридична природа, система джерел цивільного права та Цивільного кодексу України, як основного джерела, їх особливості, закономірності становлення й розвитку, проблеми удосконалення нормативно-правового регулювання цивільних відносин.

Предметом дослідження є теоретичні та методологічні проблеми суспільних відносин, пов’язаних з підготовкою, прийняттям, дією та оновленням зовнішніх форм виразу цивільно-правових норм.

 

 

РОЗДІЛ 1