Початок бойового шляху
Першою вісткою, яку вдалося розшукати, про бойовий шлях Пилипа Хмари як повстанського ватажка, є його “Тов. Канатенко. По приїзду з розвідки я узнав, що Ви предлагали розібрат желізницю. Я по своей ініціатіві розібрав желізницю между Куцовкой і Долинской, но це все равно мало поможе. На ціх днях я тоже переїду в Варварівку, так що будьте ласка, сообщит тов.Кабанцю Ваш дальнейший план действий, куда будем продвигаться, позаяк я сам чув, що іде бійка коло с.Гейковки і якщо Кадюки прорвуться до К.Рога, то ми можем бит отрезанними от Головной бази повстанців. Ком. отряда Хмара, 12.12.1919. (назва місця постою неясна — Р.К.)”.6) Як бачимо, наприкінці 1919 року Хмара керував загоном, що співдіяв з іншими повстанцями: і не тільки з Канатенком, але й з повстанцями войовничого козацького села Варварівки. Спочатку відділ Хмари називався Першим Чорноліським повстанським куренем. Він мав власну печатку з гербом УНР. Згодом курінь переріс у Чорноліський полк. Станом на 25 березня 1920 року загін Хмари нараховував 300 кінних козаків та 300 піших. Ось один епізод з “Холодного Яру” Юрія Горліс-Горського — про нараду отаманів. “ — Як там під Чорним лісом? — запитав Чучупака Хмару. —...Коні майже у всіх добрі. На поганому коні верстов двісті з горшками не поїдеш... Є досить верхових, німецьких та денікінських, є запасні сідла. Тепер у мене чоловік сімдесят на конях, тих, яким небезпечно бути вдома у селі. Крутимося до весни по хуторах, в Чорному лісі маємо викопані землянки для себе і для коней, а весною, якщо почнеться якась боротьба, Чорноліський кінний полк може збільшитися... Кулемети під цей час возимо тільки легкі, а при потребі поставимо п’ять-шість важких на тачанки. Що торкається самого села — то зброї є досить, але впливає близкість Знам’янки та Цибульової із залізницею. На загальне повстання село може піти або, як дуже вже допечуть, або, якби хтось гнав уже червоних з України”.
|
