Текст 20А восени сидить Тарас за граматкою між школярами в дяковій хаті, ляскає указкою то одного, то другого, коли одвернеться дяк. Лобатий, чуб білий, як пшениця, кучмою, лице смагляве, вилискує, як чобіт, а очі ясні та сині, як на росі льон. В школі тільки його й чути. Стрінувся якось на хрестинах із дяком Тарасів батько. - А як там, пане дяче, мій Тарас? - І не приведи Господи, що за гайдамака росте. Часинки не посидить тихо. Уже йому й достається од мене — не помагає. Нащо краще: кладу під різки, а він просить: звеліть придержати мене, а то, їй-богу, не влежу. - Та він у нас і не такий уже розбіяка, як його уславили:,як до нього добре – він удвічі добрий. Тонкослізий — що жалісне почує, зараз плакать. Ну й упертий, нема чого ховати, як стане коли на своєму, як тур. Ну, а як йому грамота, пане дяче? - Грамота йому — в руку. Пам'ять добра. Коли б смирніший — кращого б і не треба (Степан Васильченко). Д/З: ПІДГОТУВАТИСЯ ДО АМКР.
ПОВТОРИТИ ПИТАННЯ: Змістовий модуль 2. Стилістичні ресурси української граматики. Стилістичні ресурси української морфології. Стилістичне використання категорії роду і числа іменників у текстах різних стилів. Власні і загальні іменники. Стилістичні можливості займенників. Особливості використання числівників у тексті. Стилістичні ресурси прикметників і прислівників. Форми ступенювання. Повні й короткі, стягнені й нестягнені форми прикметників. Стилістичний аспект дієслівних категорій (активний і пасивний стан, зворотність). Безособові дієслова та форми на –но, -то. Стилістичний аспект дієслівних категорій (спосіб, час, вид). Стилістичні можливості службових частин мови, вигуків і звуконаслідувань. Асиндетон і полісиндетон (пропуск або нагромадження сполучників у тексті) як стилістичні фігури. Градація, плеоназм, тавтологія, антитеза як стилістичні фігури. Словосполучення як мінімальна одиниця синтаксису. Типологія. Види зв’язку. Типи речень за метою висловлення й інтонацією. Повні й неповні, поширені й непоширені, ускладнені й неускладнені прості речення. Своєрідність використання односкладних речень у різних сферах мовлення. Стилістична роль пасивних конструкцій (опис дій без зазначення виконавців). Роль називного відмінка уявлення (називного теми) у художньому й публіцистичному текстах. Присудки ускладненої форми у тексті (фразеологізовані вислови, розщеплені присудки). Стилістична роль дієслівної зв’язки бути та допоміжних дієслів. Роль прямого порядку слів у реченнях наукового, офіційно-ділового і публіцистичного стилів. Інверсія як стилістичний засіб у художньому й розмовному стилях. Стилістична роль вставних і вставлених конструкцій у тексті. Стилістична роль відокремлених членів речення (означень, обставин, додатків) у тексті. Стилістична роль звертань, однорідних членів речення у тексті. Типи складних речень за характером синтаксичних стосунків між окремими предикативними центрами — безсполучникові речення. Стилістичне використання безсполучникових речень у тексті. Сполучникові зв’язки між частинами складних речень як засіб аргументації авторської думки та встановлення причиново-наслідкових зв’язків у науковому стилі. Типи складних речень за характером синтаксичних стосунків між окремими предикативними центрами — складносурядні речення. Стилістичне використання складносурядних речень у тексті. Типи складних речень за характером синтаксичних стосунків між окремими предикативними центрами — складнопідрядні речення. Стилістичне використання складнопідрядних речень у тексті. Речення з прямою й непрямою мовою, стилістичне використання. Роль цитування у наукових, публіцистичних і ділових текстах. Вільна пряма мова у газетній публіцистиці. Невласне пряма мова (“внутрішнє мовлення”) у художньому тексті. Дискурс як "текст, занурений у життя" (М. Кочерган, А. Арутюнова, Л. Мацько, М. Плющ). Лінгвістичний і дискурсивний аналіз тексту. Стилістичний аналіз тексту. Складне синтаксичне ціле – одиниця найвищого рівня. Абзац як засіб відтворення розвитку авторської думки (в науковому й офіційно-діловому текстах) й образно-асоціативний засіб (в художньому й публіцистичному текстах). Стилістичні можливості періоду як особливої синтаксичної конструкції. Синтаксичні засоби художньої виразності:парцеляція, лейтмотив (головна думка твору), риторичні запитання й відповіді, рефрен. Синтаксичні засоби художньої виразності: анафора, епіфора, анепіфора, епанафора.
|
