Модернізація та вестернізація.

Під модернізацією ми маємо на увазі експансію наукових і технологічних знань, яка почалася на Заході в XVIII столітті; вона дозволила західним країнам перетворити навколишнє середовище в небувалих масштабах і управляти своїм розвитком. Захід і сьогодні є лідером у наукових дослідженнях і технологічному розвитку; він домінує в області міжнародних комунікацій і ринках цінних паперів, володіє і управляє міжнародною банківською системою. Зараз могутність Заходу незаперечно, і він залишиться генератором технологічних інновацій в XXI столітті. За розрахунками О.С. Сироткіна, на частку семи індустріальних держав припадає майже 90% виробництва всієї наукомісткої продукції; ці країни володіють 46 із 50 високих технологій (Цит. за: 116. С.360).

Захід має переважний вплив на всі інші цивілізації на Землі: він також символізує собою постіндустріалізм. Духовні цінності Заходу - свобода, демократія, права людини, політичний плюралізм, верховенство закону і т.д. - Завойовують увесь світ. Важко уявити собі майбутнє людства без цих цінностей, витримали випробування часом. Необхідно зберегти, захистити і відновити ці унікальні цінності західної цивілізації, що мають загальнолюдський характер. Саме на Заході формується матеріальний базис нової світової цивілізації, відмінної від техногенної. «Виклик Заходу», говорячи в термінах А. Тойнбі, - це виклик сучасності. «Поняття«сучасне суспільство», - пише В.Г. Федотова, - відношуване до Заходу Х1Хв. і XX ст. і що послідували за Заходом країн в ХХст., застосовується для характеристики найвищого зразка розвитку суспільства»(151. С.12). Існує також думка про те, що сучасність - це відносини Заходу з не-західним світом (185. Р. 12-16). С. Хантінгтон пише: «Спочатку модернізація і вестернізація тісно пов'язані, і не - західні суспільства, вбираючи значні елементи західної культури, досягають прогресу на шляху до модернізації. Однак зі збільшенням темпів модернізації питома вага вестернізації знижується і відбувається відродження місцевих культур. Подальша модернізація, таким чином, змінює цивілізаційний баланс влади між Заходом і не-західним суспільством і підсилює прихильність місцевої культури... Найбільш значне посилення могутності припадає на частку азіатських цивілізацій (і так буде тривати й далі), і Китай поступово прорисовується як суспільство, яке швидше за все кине виклик Заходу в боротьбі за глобальне панування»(156. С. 107-108). С. Хантінгтон прав: не слід перебільшувати розмах вестернізації. Технічна і економічна сфери глобального світу дійсно «вестернізованих», але сфера духовної культури, яка глибше і фундаментальніше вищеназваних двох сфер, залишається поза межами західної експансії. Сьогодні технічна модернізація приймає глобальні масштаби і в той же час розвивається глобальний процес «індігенізаціі». Цей процесс проявляється у відродженні місцевих традицій і релігій, в неприйнятті егоїзму і споживацтва, які прийшли із Заходу.

У балансі міжцивілізаційних сил і взаємодій відбуваються фундаментальні зміни, зупинити ці зміни вже неможливо. Вплив Заходу в порівнянні з моральної привабливістю східних світових цивілізацій поступово зменшується. Сьогодні навіть чути голоси про те, що азіатська культура перевершує культуру Заходу, оскільки там має місце духовна криза (224. Р.5-23). Цінності східної (в основному конфуціанської) культури - відповідальність, працьовитість, дисципліна, терпимість, гармонія, помірність, сім'я, колективізм - протиставляються основним західним цінностям, як індивідуалізм, неробство, самовпевненість, споживацтво, воля до влади і т.д. На думку азіатських лідерів, Схід повинен донести до решти світу ці азіатські чесноти, які мають універсальну цінність.

П. Бергер висуває концепцію азіатської сучасності у зв'язку з дослідженням модернізації країн Південно-Східної Азії, проведеним на основі власної традиційної ідентичності (Цит. за: 251. Р.4). Сучасного цивілізаційного процесу в рівній мірі притаманні дві тенденції: прагнення до збереження власної культурної ідентичності та глобалізація соціально-економічних відносин. Інакше кажучи, проблема сучасності постає як проблема єдності глобалізації та ідентичності. У цьому відношенні цивілізаційна модернізація посилює роль Сходу та скорочує відносний вплив Заходу. На фундаментальному рівні світ стає більш сучасним і менш західним. Словом, модернізація не означає вестернізацію. Локальні цивілізації можуть стати сучасними товариствами, не ставши західними. Ми маємо на увазі, зокрема, досвід модернізації в Китаї.

На наш погляд, сучасність є синонім історичності суспільного буття, його відповідності імперативам глобального цивілізаційного розвитку. Можна сказати і так: оскільки сучасність перестає бути в даний час чиєїсь особливим привілеєм, стає проблемною для всіх, остільки проблема сучасності виявляється спільною долею, спільною справою всіх країн і народів. Таким спільною справою сьогодні стає становлення нової глобальної цивілізації на засадах сталого розвитку. Слідом за Фрідріхом Енгельсом ми говоримо про цивілізації в однині як про явище всесвітньо-історичному.

Економічне зростання, технічний прогрес, споживче товариство, військова сила і всі інші ознаки західної техногенної цивілізації вже не є достатніми характеристиками сучасності. На перший план виходять інші пріоритети і духовні цінності. «У своїй сукупності, - пише В.М. Межуєв, - вони виражають здатність конкретної держави, країни чи народу жити не тільки своїм відособленим, але й загальної життям, виходити за рамки свого локального, місцевого, національного, регіонального існування. Міра цієї загальності і стає тут заходом власної сучасності»(88. С. 18). Словом, сучасна та країна, яка в тій чи іншій мірі включилася в процес творення нової глобальної цивілізації (на основі власної духовної культури).